"Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики. Том-1"
Шрифт:
слабкий рівень шкільної підготовки;
зменшення кількості аудиторних годин на вивчення вищої математики;
недостатнє використання математичних методів випускаючими кафедрами в курсових та дипломних роботах, а тому нерозуміння студентами ролі, місця і значення вищої математики в системі інших наук.
Підвищення рівня математичної підготовки в умовах обмеженості аудиторних годин на вивчення дисципліни можливе лише за рахунок інтенсифікації процесу викладання математики. Цього можна досягти шляхом покращення методики навчання студентів, зокрема, за рахунок посилення взаємозв’язку з іншими навчальними предметами.
Зрозуміло, що студент усвідомлює, що він
Одним із активних напрямів інтенсифікації вивчення вищої математики є комп’ютеризація навчального процесу. Комп’ютер сприяє активному включенню в процес пізнання того, хто навчається. При цьому у викладача з’являється можливість поширити контроль за засвоєнням знань і управляти цим процесом.
На основі ПЕОМ як технічного засобу на даний час розроблено та впроваджено велику кількість різноманітних підходів до активізації процесу навчання, так звані нові інформаційні технології в освіті. Їхня цінність не викликає сумніву на всіх етапах навчання: початковому набутті навичок, закріпленні матеріалу шляхом розв’язання простих задач, візуалізації досліджуваних об’єктів і розвитку образної уяви.
На прикладі електронної таблиці Microsoft Excel покажемо, як можна використати даний пакет для розв’язування математичних задач.
* Знайти скалярний добуток векторів.
Наведена таблиця об’єму продаж фірми. Підрахувати об’єм прибутку.
Потрібно створити формулу, яка буде обраховувати суму добутків даних в стовпчику С на дані в стовпчику D. В рядку формул записуємо =СУММПРОИЗВ(С3:С7;D3:D7).
*Знайти добуток матриць.
Наведена таблиця реалізації друкованої продукції. Знайти прибуток за квартал.
Потрібно створити формулу, яка буде обчислювати добуток матриць D4:F8 на G4:I8. В комірці С9 записуємо формулу {=МУМНОЖ(D4:F8;G4:І8)}.
Наведені приклади демонструють не стільки обчислювальні та графічні можливості пакету Microsoft Excel, як його привабливість з методичної точки зору. Зрозуміло, що ЕОМ дає значну економію часу і дозволяє більш продуктивно спрямувати зусилля студентів на осмислення та засвоєння навчального матеріалу. Це сприяє розвитку логічного, абстрактного мислення, просторової уяви, що є основою формування стійких знань, умінь, навичок на базі цілісного світогляду та розвиненої системи внутрішньопредметних зв’язків.
Література:
Симонович С.В. и др. Информатика. Базовый курс. – СПб: Питер, 2000.
Столяров А, Столярова Е. «Шпаргалка» по Excel 7.0. – М.: Вербо, 1997.
Колесников А., Пробитюк А. Excel 7.0 для Windows 95. – К.: Торгово-издательское бюро ВНV, 1996.
ВИКОРИСТАННЯ ПРИЙОМІВ САМОАНАЛІЗУ
І САМОКОНТРОЛЮ З МЕТОЮ ФОРМУВАННЯ
ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ
Н.Л. Дагларова
м. Кривий Ріг, Гімназія №95
Згідно теорії діяльності, навчання є ефективним і розвиваючим, якщо учень засвоює навчальний зміст у діяльності. Учень повинен учитися сам. Він повинен усвідомити матеріал теми, зрозуміти, сприйняти і зробити висновок: як засвоїв, чим збагатився. Учень повинен бути активним учасником процесу пошуку, аналізу, роздумів. Тільки при такій постановці питання в учнів докорінним чином буде
Керувати роботою учнів, коректувати і спрямовувати її, не стримуючи ініціативи дітей, повинен учитель. Спочатку необхідно розвивати в учнів рефлексивну діяльність (самоаналіз), здібність до узагальнення і формування адекватної самооцінки.
Об’єктивна самооцінка – провідна внутрішньоособистісна детермінанта формування прагнення до самопізнання, самовиховання, самовдосконалення особистості. Існує ряд соціально-педагогічних умов формування адекватної самооцінки учнів. Це:
а) організація колективно-групових форм навчальної і пізнавальної діяльності з обговоренням її результатів;
б) поетапне формування самооцінки, яке передбачає поступовий перехід від оцінки вчителем конкретних дій учня до оцінки їх мотивів і внутрішньо особистісних детермінант;
в) забезпечення благоприємного місця дитини в підсистемі міжособистісних стосунків класного колективу;
г) ствердження гуманістичного стилю стосунків між учителем і учнями з підвищеною і заниженою самооцінкою;
д) усунення негативних впливів зовнішніх оцінок;
е) наявність у класі атмосфери загальної доброзичливості і творчого пошуку.
Сферою оціночної діяльності учнів є процес їх навчання і позаурочна діяльність. Головну увагу слід приділяти систематичному обговоренню результатів діяльності учнів, їх поведінці, стосункам з однокласниками, вчителями. Це сприяє розвиткові у дітей почуття відповідальності, критики і самокритики, змінює характер їх самооцінки, формує більш критичне, вимогливе ставлення до себе і до других, стають більш змістовними і динамічними критерії оцінювання себе й інших. Формування в учнів умінь, навичок і звички до самоконтролю і самооцінки повинно бути однією з найважливіших функцій контролю і оцінки вчителя. Практика свідчить, що більшість учнів не вміють контролювати роботу, яку виконують. Ідеї, які виникають у них, вони вважають бездоганними, а відповіді в задачах насторожують їх в основному тільки тоді, коли містять числа, які не є натуральними або які не співпадають з відповідями друзів. Значна кількість учнів не зможе знайти помилки навіть після з’ясування, що помилка є. Тому спочатку учнів треба навчити знаходити помилки у другої людини (це може бути рецензія на відповідь однокласника, взаємоконтроль за наведеним зразком чи без нього тощо). З часом учень почне переносити отримані вміння на власну діяльність (самоконтроль). До оцінки всієї навчальної діяльності учня повинна входити і оцінка його критичної діяльності (пов’язана з контролем і самоконтролем). А робота вчителя повинна включати в себе не тільки ситуації, які виникають природним шляхом, але й такі, які провокують учнів на критичну діяльність (навести неправильне твердження “довівши його”; запропонувати розв’язання, яке містить принципові недоліки, які необхідно знайти, запропонувати умову з надлишком або недостачею даних, а учням буде необхідно це виявити). У навчальному процесі розрізняють 3 види контролю:
1) зовнішній контроль учителя над роботою учня;
2) взаємоконтроль;
3) самоконтроль.
Зовнішній контроль має декілька цілей:
а) встановлення характеру виконання учнями завдань учителя;
б) встановлення відповідності досягнутого учнями рівня оволодіння поняттями, які вивчають, прийнятим нормам;
в) виявлення прогалин і недоліків в їх знаннях і вміннях;
г) навчання учнів прийомам і методам взаємоконтролю і самоконтролю;
д) формування в них потреби і звички до самоконтролю.