"Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики. Том-1"
Шрифт:
При цьому останні дві цілі є найважливішими. Тому поступово зовнішній контроль слід замінити взаємоконтролем і самоконтролем. У процесі засвоєння знань можна виділити три цикли і на кожному з них слід формувати навички самоконтролю в учнів.
1. Інформаційний цикл – підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу і подача нової інформації.
2. Практичній цикл – осмислення матеріалу учнем.
3. Творчий цикл – самостійне застосування учнем отриманих знань і вмінь у знайомій і незнайомій ситуації.
Кожен цикл завершується контролем. Кінцевою метою кожного циклу є оволодіння діяльністю і самоконтролем, щоб зняти інші види контролю. Творчий цикл передбачає таке володіння творчою діяльністю, яке не потребує інших видів контролю, крім самоконтролю. Турбота
Результати контролю виражаються в оцінці. Залежно від типу контролю ця оцінка може бути зовнішньою (вчителя, однокласника) або самооцінкою. При оцінювані дій учня відбувається порівняння цих дій з одним з наступних:
а) з минулими діями того ж учня (особистісний спосіб оцінювання);
б) з аналогічними діями інших учнів (зіставлюваний);
в) з установленими нормами цих дій (нормативний).
Виходячи з головної задачі формування особистості кожного школяра, розвитку його здібностей, врахування його індивідуальних особливостей, вчитель повинен використовувати особистісний спосіб оцінювання навчальної роботи учнів, оскільки він в першу чергу повинен турбуватися про розвиток кожного учня в оволодінні ним загальними способами дій, у формуванні його навчальної самодіяльності. Однак, щоб учні мали чіткий орієнтир у своїй самодіяльності, треба застосовувати і нормативний спосіб оцінювання, даючи тим самим видимі, наочні зразки для їх роботи. Зіставленим способом оцінювання вчитель в явному вигляді взагалі не повинен користуватися, так як не гуманно порівнювати досягнення і невдачі окремих учнів. У той же час треба зробити так, щоб самі учні могли його застосовувати, могли порівнювати свої успіхи з успіхами своїх товаришів, оскільки таке порівняння може служити потужним стимулом активізації навчальної діяльності окремих учнів. Для цього достатньо оприлюднювати облік результатів оцінювання, зробити його доступним повсякденній увазі учнів.
Контроль учителя повинен поступово замінюватися взаємоконтролем і самоконтролем, для чого при вивчені кожної дії слід указувати способи її контролю. Щоб перестати робити помилки, існує, мабуть тільки один шлях: треба робити помилки, знаходити помилки і виправляти помилки, так як, щоб не робити помилок, треба доволі “напомилятися”. Помилка, “не вбита” в процесі самостійної роботи, “вбиває” на контрольній роботі або екзамені. Учень перестане помилятися тільки тоді, коли відповідальність за отриманий результат повністю падає на нього самого, коли з’явиться відчуття, що тільки він сам – ні приятель, ні вчитель – зможе відшукати вихід із створеної ситуації, що тільки від якості його власної роботи залежить кінцевий результат. Підказавши чи продиктувавши деякий факт ми обтяжуємо оперативну пам’ять учнів. Щоб інформація потрапила до тривалого запам’ятовуючого устрою, необхідно добиватися розуміння, усвідомлення учнем його помилок. Треба вчити учнів аналізувати, систематизувати помилки, показувати не тільки як треба робити, а, і як не можна робити. Іноді джерелом помилок можуть бути неохайні записи в зошиті, іноді бракує пильності при виконанні “однотипних” завдань. Якщо в процесі діяльності учень виконує завдання одного типу, де незмінно повторюється деяка особливість, то через деякий час він перестає згадувати визначення, теореми, припиняє обґрунтовувати свої дії, що призводить до помилок (не розв’язуючи квадратні рівняння, учень встановлює знаки коренів, забувши перевірити чи вони є, тобто знак Д). Тому важливо вчити учнів прийомам контролю перевірки (перевір умову, чи задовольняє результат умові, зроби підстановку, прикидку, спрогнозуй, де можна спіткнутися, помилитися тощо). Після перевірки обов’язково з’ясуй, над чим ще необхідно попрацювати.
Важливо наводити завдання на співставлення визначень на змістовному рівні типу: чи можна дати таке визначення? дати рецензію на відповідь товариша.
Як зазначалося раніше, корисно застосовувати провокуючи задачі, тобто задачі умови яких містять згадки, вказівки, натяки чи інші спонукання, які підштовхують учнів
Зробивши помилку на очах учителя або учнів і усвідомлюючи провокуючий характер навчальної ситуації, учень відчуває сильне враження, на довго запам’ятовує помилкові дії і в подальшому на підсвідомому рівні стережеться їх. Провокуючі задачі мають високий розвиваючий потенціал. Вони сприяють вихованню однієї з найважливіших якостей мислення – критичності, привчають до аналізу сприйнятої інформації, її різносторонній оцінці, підвищують інтерес школярів до уроків математики.
Врешті-решт, дітям можна запропонувати невелику кількість “правил” (із фольклору), дотримуючись яких можна помітно зменшити кількість помилок.
Правило ДАІ. Більшість аварій відбувається при невеликій швидкості. Іншими словами, помилки частіше виникають у нескладних ситуаціях через неуважність, зокрема треба з особливою ретельністю перевіряти, чи правильно списана умова задачі, виконані елементарні обчислення, перетворення. Закінченню розв’язання звичайно приділяється мінімум уваги – всі труднощі позаду. Саме в кінці найчастіше з’являються помилки. Тому починати пошук помилки треба з кінця. Отримавши неправильну відповідь, учень іноді не знає, що з нею робити. На цей випадок є мудра думка: краще не правильна відповідь, ніж ніякої. Підставляючи отримане значення кореня послідовно від кінця до початку в кожне з написаних співвідношень, можна відносно швидко знайти помилковий перехід.
Щоб не робити помилок в перетвореннях, корисно враховувати дві поради.
Правило швачки. Руками звичайною голкою шов робиться так: стібок вперед і назад, ще вперед і знову назад. Виконувати перетворення слід аналогічно: після кожного переходу потрібно “озирнутися назад”, перевірити отриманий результат “оберненим” перетворенням (наприклад, винесли множник за дужки – розкрийте дужки і перевірте, чи отримається попередній вираз).
Правило програміста. Працюй блоками. Неможливо налагоджувати програму в цілому. Слід розбити роботу на невеликі автономні блоки і проконтролювати правильність кожного такого блоку.
Отже, традиційна задача педагогів – дати знання – трансформується сьогодні в іншу – сприяти саморозвитку і самореалізації особистості. І саме самооцінка дозволить людини побачити сильні і слабкі сторони своєї діяльності і побудувати на основі осмислення цих результатів власну програму подальшої діяльності.
ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ І ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ НАВЧАННЯ
Т.І. Дейніченко
м. Харків, Харківський державний педагогічний університет
ім. Г.С. Сковороди
Проблема індивідуального підходу до учнів у навчанні не є новою. Її виникнення можна простежити ще за часів стародавнього світу. Індивідуальне навчання, як відомо, широко використовувалось в школах стародавньої Греції, Риму, в ранньому середньовіччі.
Проблема розвитку принципу індивідуального підходу до учнів у навчанні стає центральною у вітчизняній дидактиці, починаючи з 50-х років ХХ століття; значно розширилось коло досліджень щодо використання індивідуального підходу в процесі самостійної роботи учнів.