Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

вий орган радянських партизанів — Центральний ко-

мітет радянських полонених (ЦК РП), діяльність яко-

го поширювалася на північні та східні департаменти

країни. ЦК РП керували офіцери-українці М.Я. Сло-

486

бодинський, І.М. Скрипай, В.К. Таскін, пізніше до його

складу увійшов В.В. Порик. ЦК РП організовував са-

ботаж і диверсії на шахтах, втечі полонених із конц-

таборів, координував дії партизанських загонів, поши-

рював

інформацію про події на фронтах, згуртовував

радянських в'язнів у боротьбі з фашизмом, із лютого

1944 року видавав газету «Радянський патріот». ЦК

РП діяв до кінця 1944 року.

На території Франції діяло біля 60-ти окремих ра-

дянських партизанських загонів і груп, які налічува-

ли понад 5 тисяч чоловік. Командирами 23-х загонів

були українці. На півночі Франції діяло 24 окремих

радянських партизанських загонів, три чверті особи-

стого складу яких становили українці; 13 загонів очо-

лювали українці В.Порик, Й.Калениченко, І.Федорук,

О.Ткаченко, С.Кондратюк, М.Бойко, М.Ткачук та інші.

В східних департаментах Франції командирами заго-

нів були І.Скрипай, І.Самарін, В.Шило, бойовими гру-

пами командували В.Горовий, М.Смик, В.Прудков,

Ф.Аксінін та інші патріоти-українці.

Бойові дії радянських патріотів, крім північних і

східних департаментів, охоплювали території цен-

тральної і південно-західної Франції, зокрема депар-

таменти Дордонь, Коррез, Жиронда, Шаранта, Альє.

У цих місцевостях багато українців входило до скла-

ду французьких загонів, вони очолювали їх окремі пі-

дрозділи. У департаменті Дордонь керівниками війсь-

кової школи, яка готувала партизанських командирів,

були офіцери-українці лейтенанти В.Олексієнко та

І.Пилипенко. Влітку 1944 року В.Олексієнко очолив

загін, що налічував 2 тисячі бійців. У Паризькому по-

487

встанні 19-26 серпня 1944 року брали участь загони під

командуванням українців І.Фомичова і С.Ганночки.

Легендарним героєм французького Руху Опору став

Василь Васильович Порик. Він народився 17 лютого

1920 року в селі Соломірка поблизу міста Хмільника

Вінницької області в родині селянина. Закінчив сільсь-

когосподарський технікум і Харківське військове пі-

хотне училище. Восени 1941 року лейтенант Порик по-

трапив в оточення, в місті Хмільник був затриманий

при облаві і вивезений до Франції в департамент Па-

де-Кале. Тут знаходилося багато робітничих таборів,

найбільшими з яких були Бомон, Лянс, Тьєрс, Лібер-

кур,

Греней, Мерікур, Марле та інші.

У жовтні 1942 року Порик створив у таборі Бо-

мон підпільну групу «Комітет радянських патріотів»,

яка встановила контакт із французькими патріотами.

Французи допомагали групі роздобувати вибухівку і

зброю. У липні 1943 року Порик формує партизанський

загін, який базувався на території табору. Бойові гру-

пи стали формуватися і в сусідніх таборах. Партизани

під керівництвом Порика здійснювали нічні вилазки з

табору, пошкоджували залізничні колії і пускали під

укіс ешелони з награбованим вугіллям. Приклад бомо-

нівців знаходив широкий відгук в інших таборах пів-

нічних департаментів.

6 серпня 1943 року підпільний комітет табору Бо-

мон звернувся до ув'язнених із закликом до зброй-

ної боротьби. У зверненні зазначалося: «Встановлюй-

те контакт із французькими патріотами..., тікайте з

таборів і приєднуйтеся до загонів партизанів, разом

із французькими товаришами боріться проти нашо-

488

го спільного ворога — кривавого фашизму». Це звер-

нення розповсюдили по всіх таборах департаментів

Нор і Па-де-Кале, і воно сприяло піднесенню бороть-

би радянських людей у цій частині Франції. Саботаж

набрав широкого розмаху. Псувалися шахтні транс-

портні засоби, інструменти, електроустаткування, по-

вітряні насоси, завалювалися породою штреки. Комі-

тет Бомона створив 11 диверсійних груп, які виводили

з ладу вугільні шахти.

12 серпня 1943 року в містечку Бомон відбулася на-

рада представників багатьох підпільних організацій,

де було створено міжтабірний комітет, головою якого

став Василь Порик. На початок 1944 року у десяти та-

борах півночі діяли загони, які об'єднували понад 220

бійців.

У березні 1944 року гестапо натрапило на слід По-

рика, але він утік із табору і став членом французько-

го штабу франтирерів і партизанів на півночі Франції.

Порик бере участь у розробці планів бойових опера-

цій, а деякими з них керує сам. У ніч з 21 на 22 квітня

1944 року партизанський загін під його командуван-

ням розгромив табір Бомон, а 23 квітня — маршову ко-

лону гітлерівців.

На початку травня Порик із бойовими друзями Ва-

силем Доценком, Степаном

Кондратюком

і Василем

Колесником виконували чергове завдання. У містечку