Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
Дрокур на явочній квартирі їх оточили фашисти. До-
ценко і Колесник загинули, пораненому Кондратюку
Порик наказав вийти з бою і залишився сам. Закінчи-
лися патрони, і після чотирьохгодинного бою поране-
ного в плече і ногу Порика взяли в полон.
489
Гестапівці ув'язнили Порика в фортеці Сен-Нікез
міста Арраса. Тяжко поранений, з кайданами на ру-
ках, він 4 травня здійснив фантастичну втечу з каме-
ри-одиночки через три мури, якими було огороджено
двір
шою за тюремні мури. Ця втеча стала подвигом, про
який складали легенди. Закривавлений, у стані лихо-
манки, раз у раз втрачаючи свідомість, Василь Порик
знайшов сили добратися до підпільної квартири в місті
Енен-Льєтарі. Французькі патріоти, ризикуючи жит-
тям, врятували партизана, за голову якого фашисти
обіцяли мільйон франків.
Андре Люше — головний хірург міської лікарні —
прооперував Порика. Перед самим приходом гестапів-
ців французькі друзі-партизани встигли відправити
Василя на підпільну квартиру за 20 кілометрів від Ар-
раса.
На початку 1944 року ЦК радянських полонених до-
ручив Порику організувати штаб для керівництва бо-
ротьбою радянських людей на півночі Франції. Вже в
кінці червня штаб діяв, організовуючи втечі в'язнів із
таборів, формував нові загони. Штаб очолив М.Слобо-
динський, його заступниками стали Й.Калениченко і
В.Порик, який залишився військовим керівником ра-
дянських партизанів району Бомона, Енен-Льєтара й
Арраса.
22 липня 1944 року, виконуючи бойове завдання,
Порик потрапив у засідку гестапо. Через дві години
після арешту гестапівці розстріляли його в Аррась-
кій фортеці. Він похований на кладовищі шахтарсько-
го містечка Енен-Льєтара.
490
Про загибель легендарного героя газета «Ліберте»,
яка вийшла у щойно звільненому місті Ліллі, в статті
«Один з тих, хто загинув заради того, щоб жила Фран-
ція. Лейтенант Василь — Герой Червоної Армії!» пи-
сала: «Лейтенант Василь загинув. Василь — ім'я, яке
було у всіх на вустах, ім'я, яке ми всі вимовляємо з по-
вагою і захопленням... Василь боровся поруч із наши-
ми партизанами і франтирерами... Він був прикладом
самовідданості для франтирерів і партизанів, піонерів
нашого безсмертного народного повстання».
За героїзм і мужність, виявлені в боротьбі проти ні-
мецько-фашистських
загарбників у Фран-
ції, лейтенанту Васи-
лю Порику 21 липня
1964 року посмертно
було присвоєно звання
Героя Радянського Со-
юзу.
18 лютого 1968 року
на могилі Василя
рика було відкрито ве-
личний пам'ятник, який
створили
скульптори
В.Зноба і Г.Кальченко.
У цей день сотні жите-
лів Енен-Льєтара зібра- Скульптори В.Зноба і
лися на кладовищі. Від- Г.Кальченко.
Пам'ятник Василю Порику у
криваючи
пам'ятник, місті
мер міста Ф.Даршикур Енен-Льєтарі. 1968рік.
сказав, що жителі Енен-
Льєта-
ра свято бережуть пам'ять про подвиги Василя Порика,
491
Василя Колесника, Василя Доценка та інших радянсь-
ких людей, які окропили своєю кров'ю землю Франції.
На його думку, пам'ятати про подвиги героїв, які поляг-
ли за спільну справу, це значить,насамперед, берегти і
зміцнювати дружбу між нашими народами.
Слов'янський комітет Франції на честь представни-
ків слов'янських народів, що героїчно билися за визво-
лення Франції, випустив поштову листівку, де поруч
з Національним героєм французького народу Шар-
лем Дебаржем вміщені фото чеха Кунди, поляка Бур-
чинського, югослава Філіпіса і українця Порика.
На стіні фортеці міста Арраса серед імен борців
Руху Опору викарбовано ім'я Порика, а рідне село ге-
роя носить його прізвище.
492
МІШЕЛЬ РЕМІ
(р.н. 1937)
французький громадський діяч, гуманіст
Милосердя не буває надмірним.
Френсіс Бекон
Шлях до гуманізму — ототож-
нювання себе з нещасними.
Клод Гельвецій
26 квітня 1986 року на
Чорнобильській
атомній
електростанції (ЧАЕС), роз-
ташованій поблизу міста
Києва на річці Прип'ять,
сталася найбільша техно-
генно-екологічна катастро-
фа сучасності — вибухнув
реактор 4-го енергоблоку.
Вибух приніс незчисленні
біди українському народу.
Гуманітарну
допомогу
дітям,
які
постраждали
від
Чорнобильської