Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

відував академію Р.Жульєна в Парижі.

Шевченко Олександр Васильович (1883, Харків —

1948, Москва) — художник, педагог. У 1905-1906 роках

навчався в приватних академіях Парижа.

Шестов Лев Ісакович (1866, Київ — 1938, Па-

риж) — філософ, літератор, педагог. Один із найви-

датніших мислителів 20-го

століття. З 1920 року жив

у Франції. Читав лекції в Інституті слов'янознавства

при Паризькому університеті, виступав із доповідя-

ми на засіданнях Релігійно-філософського товари-

ства. Дружня співпраця зв'язувала його з багатьма

відомими інтелектуалами тодішньої Франції, зокре-

ма з Л.Леві-Брюйлем та А.Мальро. Його головний твір

«Афіни і Єрусалим» було опубліковано 1938 року.

Шульгин Олександр Якович (1889, Полтавщи-

на — 1960, Париж, похований у Сарселі) — політич-

ний і громадський діяч, дипломат. Член Центральної

Ради, з липня 1917 року до лютого 1918 року — ге-

неральний секретар міжнаціональних (пізніше між-

народних) відносин. За його керівництва відомством

міжнародних відносин Українська Народна Респу-

542

бліка (УНР) була визнана Францією та Англією. За

Гетьманату — співробітник міністерства закордон-

них справ, посол у Болгарії, за Директорії — член

української делегації на мирних переговорах у Па-

рижі (1919), голова делегації на асамблею Ліги націй

в Женеві. На еміграції (Франція) провадив активну

політичну роботу: був міністром закордонних справ

(1926-1946) і очолював уряд УНР в екзилі (1939-

1940), займався науковою роботою, був віце-прези-

дентом Міжнаціональної Вільної академії в Парижі

(1952-1960).

Шумицький Микола (1889, Глухів, тепер Сумсь-

кої області — 1982, Франція) — громадсько-політич-

ний діяч, архітектор. Голова військового інженерного

відділу Українського Генерального військового комі-

тету (1917), голова Ради залізниць України (1917), го-

лова Союзу українських еміграційних організацій у

Франції (1925-1940). Автор споминів про Визвольні

змагання, статей про архітектуру.

Шумлянський Олександр Михайлович

(1748,

с. Яківці, тепер у складі Полтави — 1795, Москва) —

лікар. У 1778-1782 роках навчався у Страсбурзькому

університеті, де захистив дисертацію.

Шумлянський Павло Михайлович (1752,

с. Малі

Будищі, тепер у складі Полтави — 1821, Харків) —

лікар. У 1784-1789 роках навчався у Страсбурзькому

університеті, де захистив дисертацію.

Юськів Теодор, псевдонім Терен (1911, с. Поточи-

ще, тепер Івано-Франківської області — невідомо) —

співак (баритон). Співав у театрах Польщі, Німеччини,

Норвегії, Франції.

543

Яблонський Анатоль(1912, Київ — 1954, Париж) —

живописець. Починаючи з 50-х років жив в Парижі.

Ясинський Марцелій Антонович, псевдонім Ио-

сиф Дорошенко(1837 — 1867, Київ) — композитор,

диригент, музичний критик. У 1857-1859 роках на-

вчався в Паризькій консерваторії.

544

Французи та їхні нащадки, які жили і

працювали в Україні, а також французи,

в діяльності яких Україна займала і займає

особливе місце

Антуан Андре(1858, Лімож — 1943, Пуліген) — ре-

жисер, актор, теоретик театру. Створив і очолив Віль-

ний театр (1887-1894) і Театр Антуана (1897-1906).

У 1906-1914 роках — директор театру «Одеон». У 1897

році з групою акторів Вільного театру гастролював у

країнах Європи, зокрема в Україні (Київ, Одеса).

Аполлінер Ґійом, літературний псевдонім Ґійо-

ма Аполлінарія Костровицького (1880, Рим — 1918,

Париж) — поет і критик польсько-італійського поход-

ження. Аполлінер був обізнаний з українським фоль-

клором і написав віршовану «Відповідь запорізьких

козаків турецькому султанові», яку опублікував у

одному із своїх кращих ліричних творів «Пісні нелю-

бого» (1903). Цю «Відповідь» переклали українською

мовою поети Микола Терещенко і Микола Лукаш.

Араґон Луї(1897, Париж — 1982, там же) — пись-

менник і політичний діяч. Учасник французького Руху

Опору під час Другої світової війни. Араґон багато зро-

бив для популяризації українських письменників у

Франції. У нарисі «Українське інтермецо» (1955) дав