Вибрики Золотого Теляти
Шрифт:
– Та невже?
– тльки й спромгся вичавити з себе наскрзь вражений Славко.
– Саме так, - пдтвердив сво слова Володька.
– Найпершим комунстом, кажуть наш капталстичн комунсти, був саме сус Христос. А воно виявляться й справд в цьому щось таки . Про це в хнй цй Ббл так все й прописано, про те, що Христос цей був завжди за бдних проти багатих, про те, як вн пропонував багатим вддати вс сво статки бдним, мотивуючи це тим, що, мовляв, легше багатому у верблюже вухо пролзти, анж у царство небесне, чи щось я вже точно не можу пригадати, - у все густших коньячних випарах думки в його голов поверталися все повльнше, - можливо, це саме з верблюдом не можна пролазити через це вухо в царство небесне, адже верблюд - це ж теж багатство. Точно не пригадаю.
– А як же це разом з верблюдом можна лзти у вухо цього самого
– пдкошений алкоголем язик Славка вже досить таки сильно заплтався.
– Ой, та грець з ним, з цим верблюдом, - вдмахнувся Володька.
– Головне, що цей хнй сус Христос був найпершим комунстом, якби вн з'явився, наприклад, в Рос в одна тисяча дев'ятьсот смнадцятому роц, то вн би разом з росянськими комуняками розстрлював цих московських попв, цих капталстичних поспак, розстрлював би х направо й налво, як собак бешених, церкви б разом з комуняками руйнував. Зрозумв? Отак от. селян би голодомором нищив, по концтаборах би мльйони невинних мордував. Отак от. Комунст, вн комунст, що з нього взяти... Ясно?
– Та ясно то воно ясно, - в черговий раз почухав Славко потилицю.
– От тльки, оц тво новоявлен капталсти й християни, колишн наш комунсти, як вважають суса Христа найпершим у свт комунстом ходять у церкву молитися цьому самому сусу, тобто вважають його свом авторитетом, чому ж тод вони так осатанло кинулися гребти колишн всенародне добро, вдриваючи останнй шматок хлба вд голодних ротв пролетарату. Адже, зважаючи на хн поклонння комунсту сусу Христу, все повинно було б бути зовсм накше.
– Х-хе, - зверхньо глянув Володька на Славка.
– Розумш, людина гршна, так в святому письм написано. Та, врешт, в тому, що вс хочуть забезпечити сво життя якнайлпше, нема нчого дивного. Звичайно, в цьому забезпеченн життя часто багато хто перегина палицю. Але ж що головне, головне вчасно покаятися. От йдуть вони до суса Христа покаятися, бо ж вн вчив прощати сам прощав, хоч того ж злочинця, який висв поряд з ним на хрест. Але тут ще одна заковика, сус Христос, вн хоч ма силу владу прощати, адже вн теж якось там Бог наче, вн все ж таки ще й людина, зрештою син Бога, а ж ще його батько, тобто сам Господь Бог власною персоною, тобто батько, або ж Отець Небесний, а по хньому пахан. От до цього небесного пахана вони насправд йдуть до церков. Бо кожен з них обов'язково вдстба певну суму свох доходв якомусь земному паханов, а тим бльше треба вдстебнути певну суму небесному паханов, щоб той не лише дозволив тоб провертати певн прибутков оборудки, але й поблагословив тво труди. Отак, значить, прийшов до церкви, покаявся, попросив вибачення за сво, можливо, не дуже гарн вчинки, вдстебнув свою частку небесному паханов в його небесний общак, все - можеш з чистою совстю йти дал красти, тобто робити бзнес. А Отець небесний, вн точно вже не комунст, це його синочок з комунстами злигався, а татко наш небесний н, вн, як годиться, лберал, тобто неолберал...
– Кого, кого вн оббрав?
– Нкого вн не оббирав, нкого н до чого вн не примушував. Вс й так йому добровльно все несуть. Для чого йому когось оббирати. До нього й так все наше новтн панство несе свою частку внеску просить за це посприяти у справах. вс люди бачать, як ти до церкви ходиш, з свчечкою стош, на церкву сво кревн грошенята жертвуш, а значить будуть за тебе на виборах голосувати, бо як же не проголосувати за таку святу людину. Та ще й попи, звсно, за тебе слово замовлять, та ще як виборцям ти добрячого могоричу пдкинеш. Одне слово, вс карти в тебе в руках, ти тльки банкуй, влада завжди буде в тебе в кишен. А влада, брате, це такий казковий гаманець, з якого чим бльше ти береш, тим бльше в ньому ста - чарвний такий гаманець. Зрозумв?
– Та, мабуть, таки зрозумв щось, - покивав головою Славко.
– Я зрозумв, що ти, Володьку, не даремно там у мст крутився, як ти тут усе розтлумачив, як у тебе язик пдвшений, як тоб кажуть, що мовляв щось тут не те, а ти раз-два, слово туди два слова сюди - все вже так, як треба, навть набагато краще, нж так, як треба. Я не знаю, як воно нин у нас тепер, а от якби ранше, то я впевнений, що був би ти просто таки видатним партйним працвником рангом не нижче обласного рвня, та що там обласного рвня, бути б тоб членом Центрального Комтету парт, та що там членом, ти мг би бути й першим секретарем Центрального Комтету! Ось що я тоб скажу!
– Що ж, - самовдоволено посмхнувся Володька, -
– Зрозумв, Вовчику, зрозумв, ох як зрозумв тепер я, - Славкв погляд свтився щирим захопленням.
– Я зрозумв, ще вчора я був нким, нчогснько не мг второпати в цих нових часах, як мене так лякали невдомстю, а тепер бачу, що нчого страшного, як, власне, й нчого особливо нового нема. вдродив у мен надю ти, Володю, друже. Ох, який же ти, Вовчику! В мене просто нема слв вд захоплення! Ти такий, такий, просто неймоврно, який ти. Ти, Володю, обов'язково будеш тепершнм великим начальником, як вони тепер, ти казав, називаються забув... А!.. Депутатом обласно адмнстрац ти будеш, не менше. Та що там обласно, першим секретарем, тобто я хотв сказати президентом, ось ким ти будеш. Президентом!
– Та це ти вже, брате, щодо президента трохи перебльшуш, - заперечив Володька, але з надзвичайно вдоволеним виглядом.
– Хоча в тому, що я проб'юся у владу ти правий. Обов'язково проб'юсь. А з Гпократом, як з Богом, ми завжди порозуммось. за це треба випити, - вн взяв пляшку, перехилив , але з пляшки нчого не витекло - Володька потряс , щоб переконатися, що пляшка порожня, а потм встав пшов за новою пляшкою.
Так вони вдвох пропиячили цлу нч пшли додому тльки пд ранок. Славко, п'янючий в дим, залз до себе в хату трохи не навкарачки впав замертво на лжко. Таким п'яним, взагал п'яним вн прийшов оце додому чи не вперше. Славко взагал був байдужим до алкоголю, а останнм часом так ще й наполегливо займався спортом, готуючись до рекетирсько кар'ри. Так що Славкв батько був настльки здивований таким станом свого нащадка, що навть не став його потм вдчитувати, а лише спвчутливо запропонував Славков, розбитому похмллям, розсолу. Вдячний Славко випив з половину трилтрово банки живодайного розсолу, а потм замсть того, щоб ти займатися спортивною пдготовкою, заявив батькам, що тепер вн хоче стати лкарем йде до бблотеки за книжками, щоб готуватися до вступу в меднститут, чим знову здивував батька з матр'ю настльки, що вони навть не спромоглися запитати у Славка, чим викликане таке його раптове ршення, а тльки в подив перезирнулися.
6.
Зайве розповдати, з якою фанатичною посвятою гарячий прихильник вслякого добра Славко Пузик кинувся в полум'я беззастережного служння лкарськй справ. Збоку здавалося, що псля Гпократа навряд чи був якийсь ескулап бльш вдданим святй справ допомоги недужим, анж Славко Пузик, який готовий був тепер на все, аби тльки йому вдалося стати на медичну стежку - так вн почав гризти грант науки, аби не зрзатися на екзаменах.