Археоскрипт (на украинском языке)
Шрифт:
– Вас запрошують... он до того кабiнету.
– I вказав рукою.
– Номер тринадцять.
– Хто?
– Доктор... Iкс, - загадково усмiхнувся сержант.
– Зайдiть, там побачите.
I справдi, назустрiч їй пiдвiвся з-за столу чоловiк у бiлому халатi. Подав руку:
– Давайте познайомимось. Звiть мене доктор Фраг, а менi дозвольте називати вас просто Анiта. Згода? Ну, от i добре.
Фраг посадив її в крiсло, а сам заходився поратись коло якогось невеличкого апарата, що стояв на столi. Щось було в його жестах, у голосi таке, що насторожувало дiвчину. Проте вона з цiкавiстю очiкувала продовження розмови.
– Ну, от i готово, - сказав доктор Фраг, вставляючи штепсельну вилку в бiлу розетку.
– Спустимо штору, i я вам продемонструю невеличкий фiльм. А перед тим хочу вам сказати, Анiто: ви - молодчина, продовжуйте так i далi.
Анiта не розумiла, про що вiн говорить, аж доки на стiнi не з'явилися кадри фiльму. На плiвку знято її зустрiчi з Туо, навiть розмова записана!
– Бачите он сузiр'я Лiри?.. Паралелограм iз зiрок.
– Бачу.
– А оту найяскравiшу, ледь синювату?
– Бачу.
– Ото Вега, моя рiдна зiрка, моє сонце.
– Ви. звiдти, Туо?
– Звiдти.
– А чому ж ви такий самий, як i земляни?
...- Можна б, наприклад, запропонувати схему гравiтацiйно-магнiтного двигуна...
Все, все було на екранi - навiть те, як вона в саду увечерi притулилась до його плеча! I як штору поправляла в палатi...
– Навiщо це?
– не пiдводячи голови, спитала Анiта, коли проектор урвав своє осине дзижчання.
– Ви, я бачу, трохи здивованi, Анiто, - обiзвався Фраг, запалюючи сигарету.
– А я дуже задоволений з цього фiльму. (Вона пiдвела голову i поглянула на нього невеселими очима). Зараз поясню. Ви знаєте, за яких обставин потрапив до нас оцей... Туо. Через нього загинув i ваш наречений цього ви теж, сподiваюсь, не забули. I ось цей iноземний агент i диверсант удає божевiльного, всiляко маскується, сподiваючись сипнути нам пилюкою в очi. Зараз вiн цiлком здоровий, i тримати його тут ми не можемо. Вже й так журналiсти товчуться бiля клiнiки... Так от, раз вiн прибрав роль божевiльного - повiримо йому, вiдправимо до психiатрички. До вас вiн добре ставиться, охоче розмовляє...
– Але ж я не можу...
– Нi, нi, ви нiчого не будете випитувати, Анiто. Може, вiн обмовиться сам, розумiєте? Треба тiльки, щоб ви частiше бували в нього, а така можливiсть буде вам надана.
– Я не знаю доктор Фраг, чи я здатна...
– Ви що, не розумiєте яке це має значення для нашої безпеки?
– В голосi Фрага з'явилися холоднi нотки.- Чи, може, ви хочете, щоб ми й вас притягли до вiдповiдальностi за посiбництво вороговi нашої держави? Докази ви щойно бачили.
Анiтi хотiлося пiдвестися i кинути цьому слимаковi: "Це нечесно, ви не маєте права!" Але сидiла i мовчала. Спрацював iнстинкт самозбереження. На душi було гидко, так наче її обляпали грязюкою, але вдiяти нiчого не змогла. Перед очима промелькнув образ втомленої мами i меншого братика, що оце почав учитися в коледжi. Батько, тяжко поранений на вiйнi, пiсля перемоги прожив недовго... Без її заробiтку не можна, нiяк не можна...
Фраг зрозумiв її мовчанку iнакше: набиває цiну.
– Пiсля закiнчення справи одержите винагороду.
Аж тепер вона схопилася, затрясла руками:
– Тiльки не це! Тiльки не це! Нiякої вашої
– Цього й досить. I не треба так хвилюватися, дiвчинко.
– I ще я вам хочу сказати: не вiрю я, що вiн диверсант!
– Чому? Якi докази?
– Чому? Та... просто вiдчуваю. Iнтуїцiя.
– Значить, по-вашому, то не маячня - про Вегу?..
– По-моєму, нi.
Фраг побарабанив кiстлявими пальцями по столу.
– Стережiться, бо вiн починає на вас впливати. А психоз заразливий... Вега... Еге, коли б це справдi! Тим бiльше мусили б його розкрити! Якби то... на десять тисяч рокiв уперед... Ви розумiєте, що це значило б для могутностi нашої держави?!
Здається, аж очi в нього закрутилися в орбiтах.
– Я все розумiю, - впалим голосом вимовила Анiта i додала: - На жаль, усе.
– Ну, от i добре, - сказав Фраг, удаючи, що не розумiє її жалiв.
– Я так i сподiвався, що ми станемо друзями. На останку хочу застерегти вас, Анiто: не здумайте... мiняти лiнiю. Кожен ваш крок фiксуватиметься.
Анiта вискочила з кiмнати, неначе миша з пастки.
6
Фраг раз по раз прикривав долонею рота i пирхав. Це означало, що вiн смiється, що йому страшенно весело. Ще б пак! Туо викинув такого коника, що луснути можна. Подякував головному лiкаревi за турботи про його здоров'я, попрощався i... рушив просто до виходу. Бiля ворiт його зупиняє сержант:
– Пробачте, а куди це ви розiгналися?
– Я - мандрiвник...
– Спочатку помандруйте до кiмнати номер тринадцять, там доктор Фраг...
– А до чого тут цей... доктор Фраг?
– щиро чи, може, удавано здивувався Туо.
– Лiкування закiнчилось, головний лiкар виписав мене... Дайте менi вийти, це моє природне право.
– I полiт над воєнною базою - теж природне право? Вас може звiльнити тiльки вiйськовий суд!
– Сержант заступив дорогу, його рука в широкiй кишенi стискувала рукоятку пiстолета: "Кинеться на мене чи нi?
– тривожно стукала думка.
– Вiд робота можна всього сподiватися".
Але Туо не кинувся на сержанта. Спокiйно повернув i пiшов до корпусу. Тепер ось вiн стоїть перед Фрагом i вдає з себе святу невиннiсть. "Мандрiвник... Природне право..." Ну й комiк!
Фраг перестав пирхати, вiдiслав сержанта. Обличчя його набрало суворого вигляду.
– Ви самi зволiкаєте слiдство.
Туо здивовано спитав:
– Яке слiдство? Що все це означає?
– Не прикидайтесь простачком. Ви i вашi хазяї зазнали фiаско, операцiя провалилась. То чи не краще припинити цю дитячу гру i покласти карти на стiл?
– Нiяких карт у мене не було, - розвiв руками Туо.
I жест, i голос були такими щиро наївними, такими природними, що Фраг з досадою подумав: "Добру ж ти школу пройшов! Певне, залучають справжнiх акторiв!" Уголос промовив:
– Давайте по порядку. Звiдки ви летiли до забороненої зони?
– Не знаю, про яку зону iдеться. Мiй апарат було розраховано так, щоб увiйти в нижчi шари атмосфери над Пiвнiчною Африкою, як ви тепер називаєте цей континент. Це була експериментальна модель, i коли б я знав точнi просторовi координати Центруму, я б ним i не користався. Побачивши безкраю пустелю, я подумав, що вiдхилився вiд курсу - адже тут мусiли б цвiсти сади!..