Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Шрифт:
Навіть на Місяць причепили табличку:
"Зривати з неба зірки суворо заборонено!"
Того ж дня оповідали першу сатиричну притчу:
"Один янгол запитав другого: "Де ти сьогодні во славу співаєш?" - "Я? Ніде, - відповідав той.
– А ти?" - "А я - напроти тебе..."
Біля бочок з нектаром реготали.
Янгол Азазел пустив по світу свіженький афоризм:
– На бога сподівайся, а сам не зівай.
Авторитет Всевишнього хитався.
Другого дня Наймудріший викликав до себе серафімів з трубами і наказав:
– Свистати всіх нагору!
Потім
За годину сполохані трубними звуками янголи вже юрмилися на подвір'ї Божої Канцелярії. Подейкували, що Всевишній і головнокомандувач сидять і обговорюють якийсь "блискавичний план". Ходили чутки, що з того сидіння великий грім буде. У повітрі пахло озоном...
Блискучий князь Семіазас божився, що такого не було ще з часів гріхопадіння Адама і Єви:
– Пам'ятайте, тоді до дерева пізнання поставили вартового херуба з вогненним мечем...
– А тепер до дівчат приставлять?
– Киньте жарти! Ви чули, що утнув Азазел?
– Знову він?
– Авжеж! Він здав крила у чистку...
– Не може цього бути? Скоріше Азазел віддасть богові душу, аніж крила!
– Щоб чорти німб у Всевишнього вкрали і хулахуп крутили, коли я брешу! Справа у тому, що він здав крила не у небесну, а у земну чистку... А там три роки треба чекати! До того ж для нестандартних замовлень у них нема устаткування. З однаковим успіхом Азазел замовив би їм вивести плями на Місяці. Тепер він сидить собі у вишневому садочку і Всевишньому дулі крутить... Хитрюща штучка цей Азазел!
Опівдні з Божої Канцелярії, як вихор, вилетів янгол-охоронець престолу господнього.
– Янгола Рафаїла до Всевишнього!
– розкотисте гукнув він.
Янгол Рафаїл миттю піднявся на своїх могутніх крилах.
Всевишній та головнокомандувач війська небесного архангел Михаїл схилилися над величезною картою світу.
Архангел рішуче рубав повітря рукою:
– З Атлантидою ми покінчимо одним ударом! Завдяки цьому ми одержимо казкові запаси стратегічної сировини - кількасот мільярдів (а може, й більше - я рахувати не мастак) куболіктів добірної морської води.
– Як так?
– не втямив Всевишній.
– Згадайте майбутній закон майбутнього Архімеда, - скоромовкою пояснив генерал і у захваті продовжував: - Далі ми вийдемо на рубежі Європи. Це класичний стратегічний плацдарм, не скористатися яким було б просто грішно!
– Подалі від гріха, Михайле!
– суворо застеріг Всевишній.
– Слухаюсь! В Європу ми вторгнемося двома могутніми потоками - з норда й зюйда. Розріжемо білий континент одним ударом і візьмемо в залізне кільце штормів. Найбільші пункти опору безжалісно оточимо з усіх боків! Одріжемо від усього світу! Накриємо! Знищимо з лиця Землі! Кілька надпотужних стомегатонних блискавок довершать справу! і тут ми одержимо прекрасний стратегічний плацдарм, не скористатися яким було б просто грішно...
– Дивись у мене, Михайле!
– Слухаюсь! Це Африка, яку з'єднує з Азією лише вузенька нікчемна
– Не вийти на який було б просто грішно!
– Слухаюсь! Перед нами жовтий материк - Азія! На цей момент блиск-кригу вона опиниться в глибокому оточенні... Про глибину я зараз точно не скажу, бо рахувати не мастак.
– Я гадаю, що з Азією ми покінчимо одним ударом!
– задумливо мовив Всевишній.
– Сотня-друга добірних блискавок, і від континента не залишиться й гадки!
– Геніальне рішення, Ваша Блискавичність! Тоді нам залишається дрібниця - безпощадно зламати хребет Америці і покінчити з червоним континентом одним ударом! Ось коли втілиться у життя віковічна мрія стратегів про світове панування! Шкода тільки, що про це втілення у життя вже ніхто з живих не дізнається...
– Ну, це вже моя турбота, - заспокоїв засмученого генерала Всевишній і ще раз кинув орлиний погляд на план блиск-кригу.
– Але ми забули про Австралію, Михайле! Я не бачу плану вторгнення на цей прекрасний плацдарм!
– Ет!
– недбало махнув рукою головнокомандувач.
– Самі подумайте, що таке Австралія? Та потопити її - це ж вам раз плюнути...
– Блискуче рішення!
– схвалив Всевишній і почепив на груди генерала орден Святого Духа.
В цю урочисту мить до покоїв влетів янгол Рафаїл і вправно спікірував до ніг стратегів.
– Господи, ось я!
– відрапортував він, падаючи навколішки.
– Бачу, сину мій, - по-батьківськи мовив Всевишній.
– Нічого синочок вимахав, слава мені, справжнісінька довбня... Як хлопець, Михайле? Впорається?
– Бугай здоровий - мусить!
– гаркнув бравий генерал.
– Слухай, сину мій, слово моє і волю мою. Зараз підеш до скарбниці. Там тобі випишуть підйомні для термінового відрядження на Землю. Злови лиходія Азазела і заточи цього бунтівника, що мене забув, у печеру, яку обладнано в пустелі Додоєл. А перед тим добряче поскуби його! Щоб з нього пух і перо полетіло! Ну, ні пуху ні пера! А для моїх розбещених овечок ми іншу кару придумали...
І стратеги знову схилилися над блискавичним планом.
Частина перша. Ой не знав козак...
"І зробив Ной все; як наказав йому
(господь) бог, так він і зробив".
1. Хобі патріарха Ноя
Праведний Ной був на диво віруючою людиною: він вірував навіть у прогнози погоди. Такого дивака і в наші освічені часи знайти важкувато, а тоді, коли ще й у згадці не було синоптиків, і поготів.