Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Шрифт:
А на небесі святі та божі (усі поголовне - у білих хітонах) обсіли бочки з нектаром, весело й завзято здіймали кухлі з божеським напоєм до осяйного сьомого неба, натхненно скубли струни арф і в один голос вдячно ревли:
– Хвала тобі, господи!
– Хай уславляється ім'я твоє!
– Осанна! Осанна! Осанна!
У бога щодня - свято...
Від цього блаженного ревища аж у вухах лящало. Не рятувала ніяка звукоізоляція. Здригалося повітря. Гуляли страхітливі протяги. Туди-сюди неорганізованим натовпом шугали циклони та антициклони. Атмосферний
Янголи, змучені неугавним славоспівом, мрійно згадували старі часи:
– От колись було!
– Пам'ятаєте, у раю тільки й було народонаселення, що Адамчик з Євонькою.
– Еге ж, бува, призначав Адам побачення рві під чарівним Древом Пізнання...
– Тихенько й сумирно чекав свою чарівницю з букетиком квітів...
– Або нишком ворожив на королиці, аби дізнатися, любить вона його чи не любить...
– Ой, таки було ж!
– А коли Єва приходила на побачення, то хіба ж молодята ревли, як бугау?
– Е, ні! Шепотілися собі про щось у святому невіданні...
– Аж не віриться...
– Ех, було та й загуло!
Від чарівних спогадів янголів огортала чорна туга по світлій минувшині. Та цю поодиноку критику надійно глушило згуртоване навколо бочок з нектаром славоспівне сонмище.
– Хвала тобі, господи!
– Усі вказівки Згори - геніальні!
– Осанна! Осанна! Осанна!
Іноді повз хмари пролітає по дорозі в раймаг необережний янгол і нараз штопором падає, завихрений надпотужною "осанною".
– А щоб ви сірки напилися!
– безсило лається янгол, пірнаючи в стратосферу.
– А щоб вам смолою пельки позаліплювало!
– свариться він.
– А щоб ви завили від мук пекельних!
– бажає бідолаха від щирої душі, тяжко гепаючись на твердь земну і ламаючи крила внаслідок невдалої вимушеної посадки.
Контингент падших янголів неухильно збільшувався. А серед земних богодухих створінь поширились реальні уявлення про істинне раювання. Біля бочок з пивом одразу побільшало нероб. Вони швидко опанували високе мистецтво славословити того, хто ух частує...
Саме в ті славословні дні Всевишній викликав на чергову оперативну нараду двох наймогутніших серед потойбічних сановників архангелів небесного теоретика, красунчика й чепуруна Гавриїла та головнокомандувача війська небесного, вкритого, мов дракон залізною лускою, усіма можливими й неможливими звитяжними відзнаками, які сучасним стратегам й не снилися, архангела Михаїла. Всевишній завжди викликав не більш як двох архангелів. З одного боку, це підкреслювало його нечувану демократичність (один проти двох!), а з другого боку, завжди забезпечувало Наймудрішому вирішальну більшість голосів, оскільки бог-отець, бог-син і бог-дух святий в його триєдиній особі незмінно голосували одностайно. Усі троє трималися твердої й непохитної віри: вони вірували у власний Геній. Само собою, усяка решта тій трійці в одній особі ввижалася викінченими придурками. Але, погодьтеся, подекуди
Та перейдемо вже від небесних пліток до конкретних справ небесної канцелярії.
– Вельмишановні панове архангели!
– гучно мовив Головуючий, відкриваючи нараду.
– 3 часів вікопомного Всесвітнього Потопу ми досягли у такій важливій ланці нашої діяльності, як змінення віри святої, незаперечних успіхів.
Архангел Михайло споважнів.
– Супермегатонними блискавками одним махом спалено міста Содом та Гоморру!
– не вгавав Гучномовець.
Головнокомандувач, з голови до ніг одягнений в нагородну луску, набундючився.
– Проведено блискучу каральну акцію під кодовою назвою "Десять покарань Єгипетських"!
Михайло з удаваною скромністю кахикнув.
– Вирізано до ноги племена хананеян, філістимлян, аморреян та інших іновірців!
Михайло грізно набурмосився і забряжчав нагородною лускою.
– Успішно завершено тисячі дрібніших, але завжди тотальних по нещадності акцій, якими всі ми можемо заслужено пишатися.
– Так точно!
– не втерпів Михайло.
– Хвала тобі, господи!
– підтримало його ревище за вікном, аж вікна задеренчали.
– Колеги! Незважаючи на ці блискучі, досі нечувані успіхи, я мушу звернути вашу увагу на один істотний недолік.
Чепурун Гаврило нараз пожвавішав.
– А саме: з відділу оборони віри святої до небесної канцелярії досі не подані точні, підрахунки нечестивців, яких ми вже встигли милосердно покарати.
Гаврило з-під довгих пухнастих вій кинув на Михайла диявольський погляд.
– До чого веде це нехлюйство?
– грізно наполіг Невгамовний.
– А ось до чого: ми послаблюємо моральний вплив на грішників. Цифра завжди вражає! А де вона?
– А я рахувати не мастак!
– насупився головнокомандувач.
– Моє діло не рахувати, а карати...
– Ой, порахую тобі ребра, Михайло!
– триєдино гримнув Незаперечний.
– Троє на одного?
– знітився архангел.
– Це не по-божому...
– Цить, вельмишановний!
– Слухаюсь!
– Панове архангели!
– вів далі Гучнопромовець, легко перекриваючи славоспіви за вікнами.
– Останнім часом ми розробили і впровадили нову для нас, але надзвичайно ефективну і дуже перспективну зброю: ми збагатилися на хор праведних підлабузників.
Красень Гаврило скромно потупив свої чарівні очі.
– Славослів'я вже не одного згубило!
Гаврило млосно зашарівся. Михайло люто зиркав на нього. В очах його жевріла неприхована заздрість.
– Праведний хор підлабузників, якщо він мас достатню концентрацію, дає пречудові наслідки - на земній тверді виникають локальні потопи, тайфуни з погибельними жіночими іменами, отруєння атмосфери, виверження вулканів і землетруси. Однак нікуди правди діти: ця славославна зброя поки що мас певну ваду, точніше, на дію її весь час впливас фактор випадковості.