Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Шрифт:
Від мене одразу з огидою сахаються.
А хіба ж то моя провина, що найбільшого брехуна, інтригана і здирника уславили в Біблії як найвидатнішого пророка? Можна сказати, оголосили зразково-показовим ідеалом! Щоб було кого наслідувати молодій тямущій зміні...
Справжній пророк завжди готовий на будь-який подвиг! Звитяжити над своєю тлінною плоттю - це йому раз плюнути. Приміром, я непитущий. А доводиться й чаркуватися! А все чому? Від полум'яної любові до свого ближнього, що й заповідав нам
Чого тільки не вдієш заради ближнього свого!
А мій найближчий ближній - клептоман.
Він мешкає з дружиною Ідою у сусідній келії студентського гуртожитку.
Хоч мій сусіда Ієвусей клептоман, але не безнадійний. Я з любові до ближнього розробив делікатну психотерапію, яка без тиску з мого боку дає чудові наслідки.
Скажімо, приходжу я з практичних занять (а навчаюся, як уже сказано, в школі пророків) і бачу: знову скрутила Ієвусея тяжка хвороба.
Бо мого німба на цвяшку нема...
Я не зчиняю галасу:
– Грабують! Де дружинники?
Я витягую пару пляшок оковитої, яка чудодійно виліковує від усіх хвороб (головне - профілактика!), і з єлейною посмішкою стукаю до келії сусіди.
– Хто там?
– Це яб Іона, сусіда твій.
– А чого тобі?
– Ієвусею, - брешу я з гуманністю велелюбного слуги божого, - сьогодні у мене день народження. Запрошую тебе до себе в гості. Посидимо, поговоримо...
І що ви думаєте?
Профілактика діє!
Ієвусей розчулено дякує, приходить, дарує мені мій власний німб та ще турботливо непокоїться:
– А чи буде він тобі, Іоно, за розміром?
Я одразу приміряю цінний, а тому й некорисливий дарунок.
І що ви думаєте?
Німб як на мене роблений!
Сусіда радіє, наче мала дитина. Несе до мене в келію солоні рижики, мариновані огірочки, квашену капустку з дрібними райськими яблучками. А я ставлю на стіл казанок з картоплею у мундирах та всохлий оселедець (через оту велелюбну профілактику доводиться заощаджувати).
Ми сидимо, гомонимо і до пізньої ночі співаємо янгольських пісень:
Обнімалися, цілувалися,
Одним крилечком укривалися!..
Наступного дня приходжу я з занять і з приємністю зауважую: нема власяниці.
Проте я не галасую:
– Власяницю поцупили! Куди дивиться варта тирана Ієровоама Другого?
Натомість негайно лечу, мов на янгольських крилах, по швидку допомогу до найближчої крамниці, а тоді стукаю до сусіди:
– Ієвусею, сьогодні у мене день народження. Заходь - посидимо, поговоримо...
І що ви думаєте?
Приносить мені в дарунок мою власну власяницю та ще турбується:
– Ану, одягни! Чи підійде?
Само собою: власяниця - як на мене шита!
Лікувати таку людину - сама насолода. З гордістю
А оце недавно Ієвусей мене аж розчулив.
Повернувся я в келію і бачу: всіх святих повиносив! Хвала тобі, господи! Явно настала криза, коли Ієвусей навіть на святих злочинну руку підняв.
Негайно стукаю до сусіди і радісно сповіщаю:
– Ієвусею, сьогодні у мене день народження!
І що ви думаєте?
Повернув мені в подарунок весь комплект іконок та ще личка на них промив освяченою у храмі водою. Видужує людина! На ознаменування хворобливої кризи пили первак і закусювали тюлькою (давався взнаки суворий режим економії). Та хіба щось пошкодуєш для доброго діла.
Отак ми й жили душа в душу, аж поки не сталося несподіване лихо.
2. Що не складно, то не ладно
"Здоровенькі були! Боже вам поможи!"
"Еге, казали боги, щоб і ви помогли!"
На превеликий жаль, оте лікування нараз урвалося. Бідолаха Ієвусей мало не вмер...
Дружина сусіди Іда подала скаргу (а точніше - зломовний наклеп) на розгляд келійної колегії. Мовляв, я морально розбещую її чоловіка. Та ще запевняла, ніби роблю я це з негарною корисливою метою, що ніяк не личить людині, яка дала обітницю животіти в убогості. А горлянка у неї така гучна, що й труба Ієрихонська позаздрить.
– Мій хатній ідіот, - трубним гласом волала вона на колегії, - ладен за пляшку останню сорочку з себе зняти!
– Що ви маєте на увазі?
– запитав суддя, а підсудки з цікавістю підтакнули.
– А ось що! Оцьому зашморганому охвістю Сатани, - тицяє перстом на мене ця гарненька мегера, - мій хатній дурень подарував чортову дюжину першосортних німбів, тридцять вісім лише трішечки ношених власяниць, п'ять вериг для скрушення гріховної плоті, дев'ять чоток з кутніх зубів праведників, три святкові ризи і один повний комплект іконописних портретів святих! Хіба мало?
– Приїхала баба з міста, привезла вістей триста!
– зневажливо бовкнув я, бо зрадила мене рятівна витримка.
Зрозуміло, це була помилка.
Люта жінка одразу напосіла на мене:
– А в цього знахабнілого розорителя, - знову тицяє перстом на мене, щовечір празник - святкує свій нескінченний день народження! Негідник! Хоч би рідну матір не ганьбив! Де це бачено, щоб якась жінка щодня того самого бовдура народжувала? А він одне знає - на дурняк пиячити! Хай він помиїв нап'ється і поверне всі подарунки згідно переліку!
Уявляєте?
Набалакала стільки, що й в полу сутани не зібрати.