Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Шрифт:
Плюнув я спересердя на свою хатню терапію і рішуче скасував усі профілактичні зусилля. Двері своєї келії оздобив такими засувами, що й на воротях фортеці Ієровоама Другого не бачили.
А що я мав робити? Хіба ж вгадаєш наперед, що жіноча стать утне? Провіщати жіночі вчинки - справа ще безглуздіша, ніж передрікати прогноз погоди. У святому письмі сказано ж: жінку сотворено на погибель чоловікові. Вона - помічниця диявола! А хіба ні? Як не вірите, підіть на базар та з будь-якою перекупкою побалакайте. Що не баба, то уже й чорт у спідниці!
Коротко
Осиротілий клептоман похмуро стежив за моїми огидними діями. Що не день, йому гіршало. Руки в нього трусилися, а в очах з'явився полохливий неспокій. У мене теж на серці шкребло.
Цілий тиждень нещасний ісвусей тримався героучно. Лише вчора стався знаменний рецидив.
Коли я повертався з практичних занять по спустошенню кишень віруючих, ісвусей впіймав мене у темному коридорі і притис до стіни, мов розіп'яв.
– Іоно, сьогодні у мене день народження, - збрехав він з гуманністю велелюбного слуги божого.
– Заходь до мене увечері - посидимо, поговоримо... А поки дружини нема, візьми на подарунок мої нові натільні кайдани, що пречудове обдирають плоть до самісіньких кісток! Я ух ще навіть не примірював... Будь другом!
Вечір минув пречудове.
Ми з Ідою склали гарний дует і співали янгольських пісень:
Обнімалися, цілувалися,
Одним крилечком укривалися...
По тих співах Іда зачудовано глянула на мене та й мовила:
– Ех, якби до цих пісеньок та додати практичні заняття...
– Все у руці божій!
– обережно пообіцяв я.
– Усі ми живемо його мудрим промислом...
– Ой, правда?
– розквітла Іда, осяяна небесним одкровенням.
– Істинно кажу!
– велелюбно засвідчив я.
От тільки Ієвусей дещо псував мені настрій - ніяк не лягав спати. Та ще брехав розумниці Іді, нібито я - клептоман. І що, мовляв. Їхній святий обов'язок вилікувати мене від цієї пекельної хвороби.
І що б ви думали?
Іда охоче погодилася!
Вона навіть вразила нас обох чудовим зразком жіночої логіки.
– Відомо, - дуже лагідно мовила молодиця, - що жінка - власність чоловіка. Отож, мій любий Ієвусею, якщо ти побачиш мене в келії клептомана Іони, не сумуй - я повернуся. Не буду ж я пручатися, коли мене, як чужу власність, хапає хвора людина без злого умислу! Як лікувати, то лікувати...
– Золото у мене, а не жінка!
– аж розчулився Ієвусей.
– Добра душа! Тож з цього приводу...
І він рішуче потягнув до себе сулію.
Отак нівроку і алкоголіком можна стати! А чим тоді лікуватися?
3. Без муки не бува науки
"Не все жити чужим розумом, пора і за свій взятися".
Як не щастить, то вже не щастить.
Скільки я добрих справ зробив, та якось так виходить, що про них краще мовчати. Така вже у мене лиха вдача.
Візьмемо
Я його лікував від клептоманії. А що вийшло? Спився сусіда до того, що, окрім практичних занять по жебракуванню у храмах божих, ніякої іншої науки не визнав. Правду кажучи, добру копійчину мас! Особливо під час довжелезних всенощних відправ.
Як ніч, він - до храму, його дружина Іда - до мене.
А як мені не втішити покинуту жінку? Зрештою, чого нас навчають? Найголовнішому: щирій любові до ближнього свого, високому вмінню гамувати пристрасті, знімати страждання. Ото приходить Іда та й у своїх намірах сповідається. А на ранок я відпускаю їй усі гріхи. І йде Іда від мене зовсім безгрішною.
І досі не чув від неї жодних нарікань! Та хіба про це комусь скажеш? Адже таїну сповіді слід берегти якнайсуворіше...
Або візьмемо сьогоднішній випадок.
Ішов я на випускний екзамен з першооснов слова божого і твердо вірував, що витягну білет з номером 13.
І не дивина: я щоразу витягаю білет з цим осоружним номером. Не інакше отака моторошна доля мені на роду записана.
Уся наша братія оцієї чортової дюжини боїться, як дідько свічки, а бог кочерги.
Та найбільше жахаюся я.
Так жахаюся, що, крім страхітливого білета N 13, нічого і не вчу. Я точно знаю, що витягну саме цей фатальний номер. І маю всі підстави отак думати: наша нажахана до смерті братія завжди якось примудряється позначити потворний номер святим хрестом.
І що б ви думали?
Коли я пішов відповідати і витягнув білет, то одразу застеріг: таки номер 13.
Жах! Навіть зимно стало...
Від долі не втечеш!
Братія з непідробним жалем і щирим співчуттям дивилася на мене, як на безневинну жертву, приречену до неминучоу страти. Правду старі люди кажуть: без муки не бува науки.
"Ех!
– у цілковитому розпачі подумав я.
– Як гинути, то паном!"
То й бовкнув з відчаю:
– Можна відповідати без підготовки?
Уся братія вражено остовпіла.
4. У науки довгі руки
"Щоб люди прибуток давали помираючи, вигадали байку про пекло та про рай іще".
Отож я запитав наставника нашого, отця Авімелеха, на обличчі якого виразно була зелена нудьга писана:
– Можна відповідати без підготовки?
Він одразу пожвавішав:
– А чого ж! Хоч один сумлінний послушник серед отари бовдурів знайшовся...
– Я готовий - запитуйте!
– мовив я, мов у крижану воду пірнув.
– Ну що ж, почнемо, - хижо зиркнув на мене старець Авімелех. Відповідай, отроче Іоно, на перше запитання білета: "Що таке атеїст?"
Я аж похолов, немов живий труп.
Це одне з найкаверзніших запитань з усіх першооснов слова божого. Ріже воно на екзаменах братву, як гостра коса колоски.