Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Шрифт:
– Ой, буде!
– Тому, архігенерале, вам і цю карту в руки, якщо на мою скромну пропозицію зголоситься його Блискавичність...
Та Всевишній тільки заклопотано спитав:
– А про мотиви покарання ти подумав, Гавриле?
– Пхе, мотиви... То, Ваша Блискавичність, вибачте на слові, суща дрібниця. Пригадайте лишень, за що ми руками колін скарали на горло мадианитян поголовне - всіх чоловіків, усіх жінок, усіх дітей і навіть хатніх тварин їхніх? Чому ж ми ух отак всеосяжно покарали?
– Справді - чому?
–
– Шквар, Гавриле!
– Цить!..
– Мовчу, мовчу!
– А тому покарали, що якийсь недотепа мадианитянин буцімто нічної пори "помочився до стіни" і цим мерзенним фізіологічним актом брутально вразив нашу цнотливість. Цього було задосить...
– Ну й утнули! Любо-дорого! Мовчу, мовчу...
– А що Ніневія?
– усміхався безсоромний Гаврило.
– Оголосимо її сферою наших божеських інтересів, та й годі!
– Ну, оголосимо... А що далі?
– А далі ми матимемо моральне право у своїй сфері вимагати своїх правил поведінки. Приміром, мені відомо, що мешканці Ніневіу, коли сьорбають юшку, тримають ложку правою рукою. А це - претяжкий гріх!
– Розтлумач, Гавриле, бо вже і я нічого з твоїх теревенів не второпаю, - насупився Головуючий.
– Пояснення нескладне: права рука призначена для того, щоб святий хрест на лоба класти, а не черево набивати, тішачи свою гріховну плоть. Хіба не гріх?
– Масш рацію, Гавриле, - мудро похитав головою Всевишній.
– А кожного лівшу (ух усіх разом і сотні не набереться) оголосимо праведником і врятуємо від погибелі як свідків. Це буде цілком у дусі найкращих біблійних традицій...
– Слушно!
– Так от. Ніневію ми можемо спопелити, як Содом або Гоморру...
– Торох-торорох!
– захоплено розтлумачив головнокомандувач.
– Або піддати нищівному бомбардуванню з небес...
– Бах-бах-бах!
– уточнив заповзятий Михайло.
– Або влаштувати місцевий локальний потопчик. Раптова повінь Тигру та Євфрату і...
– Буль-буль-буль!
– розчулився головнокомандувач.
– Або, нарешті, здійснимо акцію за комплексним методом.
– Торох-торорох-бах-бах-бах-буль-буль-буль!
– узагальнив архангел Михаїл.
Та Всевишній рішуче поклав край втішному для небесного архистратега обговоренню.
– Не про це зараз у нас мова, - суворо проголосив він.
– Засоби покарання визначимо пізніше, коли детально виявимо найбільш вразливі місця. Часу на це у нас досхочу. Насамперед ми мусимо вирішити нагальне питання: кому дамо завдання жахати ніневійських їдоків страхітливими пророкуваннями? Гавриле, поглянь-но у список реєстрових віщунів. Чи зберігся у нас хоч один кадр, який ще не погруз у марнославстві, хабарництві, казнокрадстві, шахраюванні та інших гріхах, що паскудять пастирів в очах овечок божих?
Красень Гавриїл легко знявся з місця, узяв з полиці припорошений космічним пилом фоліант і
Нарешті повідомив:
– Є такий кадр, Ваша Блискавичність!
– Ім'я?
– Іона.
– Ап-п-пчхи!
– підтвердив Михайло.
– Коли народився?
– Під час володарювання тирана Ієровоама Другого.
– Місце народження?
– Десь у Галілеї. Містечко стерто з лиця землі. Навіть назви не лишилося...
– Ап-п-пчхи!
– підтакнув Михайло.
– Соціальне становище?
– Як у всіх святих - дармоїд.
– Фах?
– Віщун, спеціалізований на базарних тлумаченнях снів та пророкуванню по лініях на долоні.
– Не густо, - зітхнув Всевишній.
– А що далі?
– А далі в анкеті все "не"... У сектах не перебував... До єресі не вдавався... Облудним ідолам не вклонявся... До поганських кумирень не ходив... Овечок божих не обдирав... Дів непорочних не чіпав...
– А порочних?
– вклинцювався Михайло.
– Цить!..
– Слухаюсь...
– Нічні вертепи не відвідував... Предметів релігійного культу з храмів на товкучку не виносив...
Архангел Гавриїл все вичитував з фоліанта нові й нові відомості, в кожному з яких обов'язково фігурувало заперечення "не", аж врешті і сам здивувався :
– Це воістину святий, Ваша Блискавичність, бо він досі жодного разу не спокусився принадами й можливостями свого службового становища!
– Так, підозрілий кадр, - погодився Михайло.
– Ну що ж, - резюмував Наймудріший.
– Зупинимось на Іоні. Гадаю, ліпшу кадру нам все одно в усій Бібліъ не відшукати... На цьому дозвольте нашу невеличку нараду вважати закінченою.
– Хвала тобі. Господи!
– з новою силою бабахнуло за вікнами.
Саме у ті незабутні дні вченими було вперше спостережено цікаве атмосферне явище: грім серед ясного неба.
Приватні нотатки
Із спогадів пророка Іони
"Чи не нагадують священнослужителі тих жонглерів, що... закликають нас дивитися на небо, а самі оббирають тим часом наші кишені?
1. Хвороба нІкого не красить
"Щось воно таки є. Хай воно до кінця наукою не вивчене, але воно таки с. В церкву я не ходжу, в бога я не вірю, в чорта теж, хоча бачив його одного разу - зелененький такий, як жабеня. Але щось воно таки с..."
Трапляється, що мене, послушника по класу базарних пророків, запитують:
– Іоно, а хто твій улюблений пророк?
Я з гідністю відповідаю:
– Блаженний Самуїл!