Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Шрифт:
А раніше, бувало, коли сестра Марфа жила серед комунального збіговиська, то активно втручалася у вируюче життя. Вона тоді зажила заслуженої слави справжньої і неперевершеної великомучениці духовних сестер та братів.
Як бійка поміж отроками - тут і вона: всіх запам'ятає, на всіх донесе.
Як сварка поміж сестрами - вона і тут свідок: всі плітки підбере, усякий наклеп занотує.
Її базарний альт викривав ганебні недоліки на зборах у спільній кухні і громив недостойну поведінку братії на колегіях. У кожну шпаринку лихим оком зазирала. До кожної щілини у дверях вухо прикладала. Хто тільки
Одного разу зібралися змучені Марфою брати і сестри та й одноголосне ухвалили: забезпечити великомученицю Марфу окремою, ізольованою печерою. Гуртом узяли кайла та лопати - за день у скелі печеру видовбали.
І з того часу, як Марфу переселили в скелю, де вона й мощі свої складе, сестра наша тихо конає від цілковитої бездіяльності. Адже наземним пацюкам та летючим мишам на її буркотіння плювати. І доносами печерних гадів не залякати.
"Ех!
– зажурився я.
– Не можна кидати людину у біді! Сором забути великомученицю! Треба подати їй руку допомоги, щоб вона знову жила повноцінним буттям. Це святий обов'язок кожного свідомого слуги божого".
А я слугую свідомо.
Сів і написав великомучениці співчутливе послання.
І ось які зворушливо-промовисті слова знайшов я у серці своєму:
"Непорочна діво Марфо, радій!
Не побивайся, добродійко, даремно. Твоя страждальна душа матиме ще доволі втіхи.
Ось передрікаю тобі: я бачу твою тендітну душу. Навколо полум'я і клубища диму. Навколо сновигають чорні й рогаті людці з вилами. Бо душа твоя спочиває не серед райських кущів, а серед казанів протилежного поверху потойбічного світу.
Але ти не сумуй, славна великомученице!
Не тому запроторили тебе до пекла, що ти не заслугувала раювання, а тому, що у раю з твоїми видатними талантами роботи - катма. А в пеклі праці доволі. Ось тебе й швиргонули туди для підсилення згуртованого навколо казанів колективу. Мудро вирішили сили небесні: кращого наглядача для ув'язнених та приречених не знайти.
Ось як високо тебе поцінували!
А душа твоя метляється серед полум'я і прискіпливо позирає довкола. Усе викликає у тебе підозру. Усе тобі негаразд. Усе не до шмиги.
Ото надивиться душа твоя на різні неподобства досхочу, а по тому на ім'я його пекельної Величності шкрябає донос на березовому лубі, призначеному для розпалу вогню під казанами:
"НИЗЬКО СХИЛЯЮСЯ І ДОПОВІДАЮ:
а) старший наглядач відділу переварки у киплячій сірці г/д (грішних душ) пан Хвостюк, злочинно користуючись своїм службовим становищем, живе на нетрудові доходи, бо збуває цінну опалювальну сировину як наліво, так і направо, особливо - в зимовий сезон. У казанах його г/д буквально розкошують. Для перевірки я занурилася в один з казанів і навіть змерзла;
б) майстер підвідділу розпечених сковорідок пан Копитко влаштувався на цю відповідальну посаду по блату, або, якщо висловитись по-науковому, за протекцією. Він не мас ніякої спеціальної освіти. Не відвідував навіть курси виробничого навчання. Цей темний неук, не знаючись на справі, занедбав технологічний процес до того, що на пательнях, які лижуть його підопічні г/д, навіть слина не висихає;
в) внаслідок вищенаведених фактів у пеклі не
Прийміть ці вопіющі рядки до найпильнішої уваги".
А їхня Величність не бюрократ, вони негайно відповідають:
"Шановна великомученице!
За твоїм листом заходів вжито:
а) старшому наглядачеві відділу переварки у сірці г/д за службові злочини поламано роги і розжалувано у рядові грубники;
б) майстра підвідділу розпечених сковорідок пана Копитка надіслано на курси підвищення кваліфікації з обов'язковими практичними заняттями лизанням пателень;
в) за відсутність моторошних зойків та потойбічних стогонів обслуговуючому персоналу оголошено сувору догану.
А твоя душа, Марфо, натхненна успіхом, - нову скаргу, третю, четверту...
І нарешті настає знаменна мить, коли за твоє нечуване сумління сам Князь пітьми Вельзевул Люциперович де Пекло запропонує тобі свій хвіст, роги і копита та й розчулено скаже:
"Вона мене за муки полюбила,
А я її - за розуміння їх..."
Словом, не журися, непорочна діво Марфо. Побачиш, все буде так як по писаному.
Твій нікчемний брат, смиренний слуга божий,
молодший пророк ІОНА".
І що б ви думали?
Мій лист подіяв, як цілющий бальзам!
Великомучениця буквально ожила, вмить пожвавішала, одне слово зцілилася.
Вчора навколо неї зібрався на потіху розвеселий натовп, коли вона під віконцем моєї келії гучномовно волала:
– Покидьок нещасний! Наволоч! Мерзенний прохіндей! Я до патріарха зі скаргою на тебе дійду, гаде!
Отак влучно й дотепно вона перетворила моє бюрократичне скорочення "г/д" на загальновживане і дохідливе слово "гад".
А я, телепень убогий, до такого простого тлумачення не додумався!
Сьогодні вранці я одержав офіційний виклик до колегії на розгляд чергової персональної справи.
Що то значить - вчасно морально підтримати людину, не дати їй духовно занепасти, надихнути на активну участь в громадському житті, а не скніти в нікчемній самоізоляції...
На душі - спокійна й лагідна благодать, хоч мене і примусять відстояти зайву всенощну.
Яких лишень мук не приймеш заради ближнього свого! Як і зобов'язує мій сан...
6. З розкоші не йдуть у міхоноші
"Найкраща молитва:
Подай, господи!"
Братія схвильовано товклася у коридорі перед дверима канцелярії і чекала призначень. Кожен гадав: що ж йому бог дасть? Ех, якби посаду храмового скарбника! Або непідзвітного агента по продажу відпущень гріхів за готівку! Або шеф-кухаря якоїїсь тихої, святої обителі!
– Подай мені, господи!
– час від часу замріяно зітхав котрийсь із братви, цокаючи, як на рахівниці, кісточками чоток.
– Нині і прісно амінь!