Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
Солдат розуміюче усміхнувся.
— Я знаю… Магістр Рал. — Натан кивнув.
— Добре. Що про інших?
Уолш зробив непевний жест.
— Боллесдун повернеться і повідомить, що він дізнався. Я впевнений, що це був тільки експедиційний корпус Джегана, але Боллесдун з'ясує напевно. Армія велика, але ніщо в порівнянні з основними силами імператора. Я не бачу свідоцтв, що вони пройшли на північ далі Гавані Графана. Схоже, Джеган чогось чекає. Не знаю, чого саме, але, схоже, він не поспішає кинути свої
— Я як і раніше думаю, що це був тільки експедиційний корпус. Джеган терплячий. Знадобилися роки, щоб об'єднати Старий світ під його владою. Він використав майже таку ж тактику: експедиційний корпус бере важливе місто, звідти вивозяться книги та інші відомості. Це темні і жорстокі люди, але в їх завдання входить захопити й привезти імператору всі цінні книги. Потім вони повертаються і чекають, куди імператор пошле їх на цей раз. У Боллесдуна там є свої люди, але треба дотримуватися обережності, так що поки насолоджуйтеся очікуванням, Натан.
Натан задумливо погладив підборіддя.
— Так, можу уявити, що Джеган поки не прагне посилати свою армію в Новий світ. — Він подивився на Уолша. — Мабуть, тобі краще відправлятися в дорогу.
Уолш кивнув. Він повернув голову і зустрівся очима з Клариссою. Уолш знову повернувся до Натана, і слабка посмішка торкнула його губи.
— Цей чоловік мені до душі. — Натан посміхнувся:
— Душа — одне з чудес природи, Уолш.
Від того, як Натан сказав ці слова, серце Кларисси наповнилося гордістю.
— Ви будете обережні, тут, в щурячій норі, а, Натан? У вас же немає очей на потилиці, в кінці кінців. — Уолш погладив кишеню, в яку сховав листа. — Особливо після того, як я передам це.
— Я буду обережний, хлопець. Головне — передай лист.
— У вас є моє слово.
Закривши двері, Натан повернувся до Клариссе. Очі його сяяли, він посміхався.
— Нарешті ми одні, моя дорога.
Кларисса зойкнула і побігла до ліжка в удаваному переляку.
45
Що, по-твоєму, відбувається? — Запитала Енн. Зедд витягнув шию, намагаючись роздивитися краще, але за частоколом ніг нічого не було видно. Нантонгські мисливці духу вигукували розпорядження, яких він не розумів, але спис, спрямований на Зедда, ясно говорив, що йому краще сидіти на місці.
Частина мисливців залишилися охороняти бранців, а інші про щось гаряче сперечалися з доаками.
— Вони надто далеко, щоб розчути, про що вони говорять, але це не важливо: на мові доаків я знаю лише кілька слів.
Енн зірвала довгу травинку і почала накручувати її на палець. На Зедда вона не дивилася. Вони не хотіли дати їх конвоїрам зрозуміти, що полонені
— Що ти знаєш про цих доаків?
Зедд замахав руками, як птах, яка хоче злетіти.
— Я знаю, що вони не приносять у жертву людей. Охоронець приставив спис до голови Зедда, наче боявся, що той дійсно полетить. Зедду хотілося вилаятися, але він замість цього завив і вибухнув шаленим реготом.
Енн подивилася на нього спідлоба.
— Ти ще не змінив свого погляду на те, що потрібно дозволити нантонгам жити, як їм хочеться?
Зедд посміхнувся:
— Якби я дозволив нантонгцям жити, як їм хочеться, ми були б вже в світі духів. Те, що ти дозволяєш вовкам жити, ще не означає, що ти повинен дозволити їм тебе з'їсти.
Енн хмикнула, визнаючи його правоту.
Віддалік на невеликому підвищенні йшли переговори. Чоловік десять нантонгів і стільки ж доаків сиділи кружком, схрестивши ноги. Нантонги щось говорили, супроводжуючи вигуки виразними жестами. Потім вони взялися вказувати на Зедда. Чарівник не чув їхніх слів, але, безсумнівно, нантонги нахвалювали товар.
Він нахилився до Енн і прошепотів:
— Наскільки я знаю, доаки — досить миролюбне плем'я; я жодного разу не чув, щоб вони воювали навіть із слабкими сусідніми племенами. Але коли мова про торгівлю, вони просто безжалісні. В інших племенах дітей вчать володіти зброєю; доаки вчать своїх дітей торгуватися.
Енн відвернулася, ніби їй це було нецікаво.
— І що ж робить їх настільки неперевершеними в питаннях торгівлі?
Зедд подивився на вартових. Всі вони спостерігали за переговорами і приділяли безпорадним бранцям мало уваги.
— Вони володіють рідкісною здатністю легко ставитися до операції. Інші зазвичай ставлять перед собою мету і, щоб домогтися її, врешті-решт йдуть на поступки. Доаки не такі. Вони будуть просто торгуватися. Якщо до угоди прийти не вдається, вони без жалю визнають невдачу і будуть рухатися далі.
Один з доаків, з хутром кролика на голові, вдарив рукою по купі ковдр в центрі крута і вказав на двох козенят, прив'язаних трохи віддалік. Зедд зрозумів, що він пропонує включити в угоду і їх.
Нантонги, здавалося, були обурені. Їх ватажок підстрибнув і почав тикати в небо списом, очевидно, висловлюючи незадоволення настільки низькою ціною. Але Зедд зазначив, що він не збирається йти. Це було питання честі: нантонги натомилися з бранцями і бажали отримати компенсацію.
Зедд штовхнув Аннеліну, потім закинув голову і завив койотом. Енн приєдналася до нього. Вони обидва верещали і гавкали так голосно, як тільки могли.
Всі учасники переговорів затихли і подивилися на бранців. Ватажок нантонгів знову сів.