Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

Гудкайнд Террі

Келен нахилилася і поставила перед ним тарілку.

— Ось. З'їж хоча б трохи.

— Що це?

— Вівсяний суп. Їж. Що ти дізнався?

Річард подув на ложку.

— Я перевів небагато, але… Ці люди, ці чарівники…

Вони стратили всіх, хто приховав Храм Вітрів. Команда храму, так їх називали.

Майже сотня людей. Їх усіх… — Він провів пальцем по горлу.

Келен сіла на край столу.

— За що?

Річард помішував суп.

— Ну, з одного боку, вони залишили лазівку в Храм Вітрів, як їм було велено, але зробили це таким чином, що, коли решта чарівників

побажали повернути з храму якусь магію, яку хотіли використовувати у війні, у них нічого не вийшло.

— Коло писав, що зійшов червоний місяць, що храм послав попередження. Ти хочеш сказати, що чарівники давнини виявилися нездатні відгукнутися на попередження?

— У них не було можливості. Вони повернулися до храму, — Річард виразно махнув ложкою, — і, по суті, через це і зійшов червоний місяць. Це була їхня друга спроба увійти в храм, тому що їх перший посланець зазнав невдачі і викликав червоний місяць.

Келен нахилилася до нього.

— Але цей їхній перший посланець увійшов до храму?

— О так, він увійшов. У цьому-то й річ. — Келен похитала головою:

— Я не розумію.

Річард відставив тарілку і, відкинувшись на спинку стільця, уважно подивився на Келен.

— Команда храму перенесла в Храм Вітрів якусь магію, а потім сховала її. Ти ж знаєш про деякі жахливих тварюк, які були створені в ту війну. Тварюк, зроблених з людей. Як мрісвізи. Як соноходці. Люди Нового світу боролися з людьми Старого світу, які хотіли викорінити магію, як зараз Джеган бореться з нами.

Чарівники, які запроторили в храмі могутні магічні предмети, почасти співчували цій ідеї. Вони вважали, що використовувати людей, щоб робити з них страшну зброю, — таке ж зло, як те, що несуть їхні вороги.

Келен була вражена.

— Ти хочеш сказати, що вони перекинулися? І працювали на тих, хто прагнув викорінити магію?

— Ні. Вони не були перебіжчиками. Просто вони зробили спробу поглянути на речі більш широко і не обмежуватися лише питанням війни на відміну від інших чарівників і замку. Вони спробували знайти щось середнє і прийшли до висновку, що війна та інші неприємності пов'язані з неправильним використанням магії. І, зрозуміло, вирішили вжити заходів.

Келен заклала за вухо пасмо волосся.

— Заходи? Які?

— Ти знаєш, чому в колишні часи чарівників було так багато? Чому вони володіли обома сторонами магії? Чому були настільки могутні, що навіть Зедд, Перший Чарівник, не може з ними зрівнятися? Чому потім люди з даром стали народжуватися так рідко? Я думаю, що ці чарівники використовували Храм Вітрів, щоб відняти у цього світу частину магії: вони замкнули її в Підземному світі, щоб її вже ніколи не можна було вживати у зло.

Келен притиснула руку до грудей.

— Добрі духи! Хто дав їм право це вирішувати? Вони ж не Творець, який створив все в цьому світі, включаючи і магію.

Річард посміхнувся:

— Той, хто вів слідство, сказав майже те ж саме. Він бажав точно знати, що саме вони зробили.

— І в звіті про це сказано?

— Я переклав ще занадто мало і ще не зрозумів, яким чином вони цього домоглися, але, здається, команда храму просто позбавила чарівників

Магії Збитку.

Саме з її допомогою людей перетворювали на зброю; з її допомогою треба було спочатку відняти у жертви ті якості, які чарівникам не потрібні, а вже потім Магія Прирости наділяла її тим, що потрібно.

— А як же ти? Ти наділений обома сторонами магії. Як це пояснити? І в моїй магії сповідниць теж є елементи Магії Збитку. Даркен Рал використовував Магію Збитку. І на сьогоднішній день у світі зустрічаються істоти, які почасти нею володіють.

Річард втомлено потер обличчя.

— Я не знаю. Я навіть не впевнений в тому, що зараз тобі розповів. Я тільки почав перекладати — але навіть коли переведу все, я сумніваюся, що отримаю відповіді на всі питання. Це звіт про слідство і про суд, а не підручник історії. У той час це було в порядку речей, всі це знали, розуміли, і пояснювати нікому не було потрібно. Особисто мені видається, що зусилля цієї команди були спрямовані в основному на чарівників. Твоя магія не передається тобі від чарівника можливо, тому на неї не впливали. Даркен Рал вчився визивати Магію Збитку; він не був народжений з нею. У цьому, напевно, є якась різниця.

Можливо, вони помилилися, сподіваючись, що вилучення Магії Збитку у тих, хто народжується з даром, не позначиться на рівновазі. У всякому разі, не позначиться так, що чарівники будуть народжуватися все рідше. Можливо, вони, навпаки, це знали.

Можливо, що саме цього й добивалися. Можливо, саме тому їх засудили до смерті.

— А що було з червоною місяцем?

— Ну, коли все це спливло назовні, вони послали чарівника, щоб той виправив все, що накоїли ці хлопці. Це був найзавзятіший прихильник магії, майже фанатик, головний обвинувач, могутній чарівник Лотейн. Йому було наказано знищити Храм Вітрів.

Келен закусила губу.

— Що ж трапилося?

— Він увійшов через Зал Зрадника, точно як ти мені сказала. Все було так, як ти говорила: Лотейн увійшов, але для цього йому довелося зрадити тих, хто його послав, і все, у що вірив. Втім, я не зовсім впевнений, що це сталося у прямому розумінні: занадто багато слів, що позначають якусь магію, і я їх не розумію. Але, як я розумію, в результаті він тільки зміцнив те, що прийшов зруйнувати. Він зрадив весь Новий світ. Ну а оскільки те, що він зробив, внесло зміни в те, як Храм Вітрів повинен був зберігати цю магію, зійшов червоний місяць. Але храм послав не тільки попередження; він послав і заклик про допомогу.

Знову послали чарівника. Оскільки храм просив допомоги, вони думали, що йому не доведеться входити через Зал Зрадника. Всі сподівалися, що він легко проникне в храм і нарешті все виправить. Чарівник не повернувся. Послали іншого, більш могутнього і досвідченого. Він теж пропав. Нарешті, зважаючи на серйозність ситуації, сам Перший Чарівник пішов до Храму Вітрів. — Річард підняв свій амулет. — Барах.

— Барах, — здивовано видихнула Келен. — Він увійшов у храм?

— Це нікому не відомо. — Річард провів пальцем по краю стола. — Барах повернувся, але був у повному приголомшені. Він ні на що не реагував і не відповідав на запитання.