Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
— Знаю. Я найщасливіший із смертних. — Річард втупився у порожнечу, думаючи про пророцтво і про те, що вичитав у щоденнику Коло. — Без неї моє життя не мало б сенсу.
Дрефан засміявся і ляснув Річарда по спині.
— Якби ти не був моїм братом, та до того ж ще й хорошим, я відбив би її в тебе. Взагалі-то, якщо вдуматися, тобі треба бути напоготові. Я ж можу ще й передумати!
Річард посміхнувся:
— Я постараюся!
— І поводься з нею ласкаво! — Дрефан погрозив йому пальцем.
— А я по-іншому і не вмію. — Річард вирішив
Дрефан оглянув своє житло.
— Та це просто королівські покої в порівнянні з тим, як я жив у цілителів. Ми живемо просто. Я звик до тісноти, і в просторій кімнаті мені незатишно. — Він спохмурнів. — Важливо не те, в якому будинку ти живеш. Щастя не в цьому. Важливі твої думки і турбота про ближніх. Людина повинна допомагати тим, кому, крім нього, допомогти нікому.
Річард поправив браслети. У нього змокли руки під шкіряними стрічками.
— Ти правий, Дрефан.
Річард сам не помітив, як звик до нового оточення. Покинувши Хартленд, він побачив чимало розкішних палаців, Його житло в Хартленді не йшло ні в яке порівняння навіть з цією порожньою кімнатою, адже там він був щасливий. Він був щасливий бути лісовим провідником.
Але, як сказав Дрефан, людина повинна допомагати людям, яким ніхто, крім неї, допомогти не може. Необхідність бути Магістром Ралом почала його гнітити. Тільки Келен полегшувала йому цю долю. А тепер він повинен відшукати цей Храм Вітрів, поки не позбувся всього, що має.
Але принаймні у нього є жінка, яку він любить більше всього на світі, а тепер ще з'явився і брат.
— Дрефан, ти знаєш, що означає «Рауг'Мосс»?
— Мені казали, що це на древнєд'харіанській мові це значить «священний вітер».
— Ти знаєш древнєд'харіанський? Дрефан скуйовдив своє світле волосся.
— Тільки ці два слова.
— Я чув, що ти верховний жрець. Напевно, тобі довелося чимало потрудитися, щоб досягти цієї честі.
— Це єдине життя, яке я знаю. Втім, стати верховним жерцем це головним чином стати козлом відпущення, коли справи починають йти не зовсім добре.
Якщо ми не в силах комусь допомогти, цілителі тикають в мене пальцем і кажуть:
«Ось він у нас головний. З ним і розмовляйте». Я повинен читати всі доповіді, пояснювати засмученим родичам, що ми всього лише цілителі і не можемо відвернути поклик Володаря. Так що насправді це лише звучить голосно, а так…
— Упевнений, що ти недооцінюєш себе. Я пишаюся тим, що ти таки досяг успіху. А що таке Рауг'Мосс взагалі? Звідки вони взялися?
— Легенди свідчать, що Рауг'Мосс заснували багато тисяч років тому чарівники, чий дар був пов'язаний з цілительством. Людство почало втрачати магію, і чарівників, особливо з даром зцілення, ставало все менше. Стурбовані тим, що їх справа може померти разом з ними, чарівники-цілителі вирішили брати учнів, які не мають чарівного дару. Так з'явилася наша секта.
Річарду це
— Так що тепер чарівників серед нас немає, — сказав Дрефан. — Рауг'Мосс навчені багато чому, але в порівнянні з тим, що могли чародії давнину, ми звичайні знахарі. Ми робимо, що можемо, користуємося тими знаннями, які передали нам справжні цілителі минулого, але магії у нас немає, і наші можливості обмежені.
Життя наше просте і важке, але приносить таку нагороду, яку не дасть ні багатство, ні розкіш.
— Розумію. Напевно, це прекрасне почуття — бути потрібним людям і допомагати їм.
— А ти? — З цікавістю запитав Дрефан. — У чому полягає твій дар?
Твій чарівний талант?
Річард відвів погляд. Його рука напружилася на рукояті меча.
— Я — бойовий чарівник, — тихо відповів він. — У пророцтвах мене називають «Фуер Грісса ост драука», в перекладі з древнєд'харіанського — «Несучий смерть».
У кімнаті повисла тиша. Річард відкашлявся.
— Спочатку я чимало переживав з цього приводу, але потім прийшов до розуміння, що бути бойовим чародієм означає, що я народжений для того, щоб допомогти людям, захистити їх від тих, хто хоче їх поневолити. Від мерзотників на зразок нашого батька, Даркена Рала.
— Розумію, — пробурмотів Дрефан. — Іноді найкраще застосування нашим здібностям — вбити. Приміром, перервати життя, якщо не залишилося жодної надії на одужання, а лише один біль. Або перервати життя того, хто принесе нескінченну біль іншим людям.
Річард провів пальцем по срібних кільцях на браслеті.
— Так. Тепер-то я розумію те, що ти зараз сказав. Раніше я цього не розумів. Ми з тобою обоє повинні робити те, що нам не подобається, але що зробити необхідно.
Дрефан злегка посміхнувся.
— Мало хто, крім моїх цілителів, здатні це зрозуміти. Я радий, що ти розумієш. Іноді вбивство — найбільша милість. Я далеко не всім кажу ці слова. Приємно мати брата, який їх правильно розуміє.
— Мені теж, Дрефан.
Річард хотів запитати у нього ще що-небудь, але пролунав стукіт у двері, і заглянула Раїна.
— Магістр Рал, можна вас на хвилиночку?
— У чому справа. Раїна?
— Надін. Вона чимось засмучена і сказала, що буде говорити тільки з вами.
Підкоряючись жесту Річарда, Раїна відчинила двері ширше, і Надін проштовхалася вперед.
— Річард! Ти повинен піти зі мною! — Вона обома руками взяла його долоню. Прошу тебе! Річард, будь ласка, ходімо зі мною!
— Куди?
Надін здавалася щиро стривоженої.
— Будь ласка, Річард! — Вона потягнула його за руку. Річард недовірливо подивився на неї.
— Не заперечуєш, якщо Дрефан піде з нами?
— Звичайно, ні! Я сама хотіла тебе про це просити.
— Тоді пішли, раз це вже так важливо.
Міцно тримаючи Річарда за руку, вона потягла його за собою.