Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
Шрифт:
— У цього хлопчика чума, — тихо сказав він, схилившись над нерухомим тілом.
Річард глянув на нього.
— І що ми повинні зробити, щоб його вилікувати? Дрефан підняв брову, потім обернувся до хлопчика і підняв маленьку ручку.
— Поглянь на його пальці. — Кінчики були чорними. Дрефан відкинув ковдру. Подивися на пальці ніг. — Вони теж почорніли. Дрефан приспустив хлопчині штани.
— Подивися на пеніс. — І там кінчик теж почорнів. — Це гангрена. Кінцівки гниють і чорніють. Тому її і називають чорною смертю.
Річард
— Що ми можемо для нього зробити? Дрефан від подиву заговорив ще тихіше:
— Річард, ти що, не чув, що я сказав? Чорна смерть. Люди іноді видужують від чуми, але тільки не тоді, коли вона досягла цієї стадії.
— Якби ми прийшли до нього раніше… — Репліка Надін повисла в повітрі.
Келен з силою стиснула руку Річарда. Він відчув, що вона насилу придушила зойк.
Річард гнівно подивився на Надін. Вона відвела погляд.
— А ти знаєш, як лікувати чуму, травниця? — Процідив Дрефан.
— Ну, я… — Надін спалахнула і замовкла.
Очі хлопчика відкрилися. Він повернув до них голову.
— Магістр… Рал… — Насилу вимовив він. Річард поклав руку йому на плече.
— Так, Кіп. Я прийшов тебе провідати. Я тут. Кіп ледь помітно кивнув.
— Я чекав. — Дихання його ставало все важче.
— Ви можете допомогти? — Пролунав від дверей плачучий голосок. — Він скоро видужає?
Дрефан розстебнув комір своєї мереживний сорочки і нахилився ближче до Річарда.
— Скажи хлопцеві небудь втішне. Це все, що ми можемо зробити. Він довго не протягне. А я піду поговорю з матір'ю. Це теж частина роботи цілителя.
Дрефан встав і потягнув з собою Надін. Келен притулилася до плеча Річарда. Він не дивився на неї, боячись, що вона розридається. Або він сам заплаче.
— Кіп, ти скоро видужаєш і знову будеш грати в джа-ла. Тобі в найближчі дні стане краще. І я із задоволенням прийду подивитися, як ти граєш. Обіцяю прийти, як тільки ти видужаєш.
По обличчю хлопчика пробігла слабка посмішка. Він наполовину опустив повіки.
Груди його опали, випустивши з легенів повітря.
Річард присів навпочіпки і з завмираючим серцем чекав, коли легені хлопчика знову наповняться повітрям. Але наступного вдиху не було.
У кімнаті запанувала тиша.
Річард чув, як на вулиці скриплять колеса візка, а десь вдалині каркають ворони. У повітрі дзвенів дитячий сміх.
Ця дитина ніколи вже більше не засміється.
Келен впустила голову Річарду на плече. Вчепившись йому в рукав, вона тихо схлипувала.
Річард встав, щоб прикрити тіло простирадлом.
Рука хлопчика повільно піднялася над животом. Річард завмер.
Рука потягнулася прямо до горла Річарда. Чорні пальці скорчившись, міцно вчепившись Річарду в сорочку.
Келен миттєво затихла.
Вони обидва знали, що хлопчик мертвий.
Рука хлопчика підтягла Річарда ближче. Давно завмерлі легені зробили ще один вдих.
У Річарда
— Вітри полюють за тобою, — прошепотіла мертва дитина.
29
Річард в потрясінні дивився, як Дрефан загортає тіло хлопчика в саван.
Тільки Річард з Келен бачили, що сталося. Чули, що сказав мертвий хлопчик. У сусідній кімнаті ридала убита горем мати. До нього нахилився Дрефан.
— Річард. — Цілитель торкнувся його руки. — Річард! Річард здригнувся:
— Що?
— Що ти збираєшся робити?
— Робити? Про що ти? — Дрефан озирнувся на інших.
— Що ти маєш намір сказати людям? Я маю на увазі — хлопчик помер від чуми. Ти не хочеш спробувати зберегти це в таємниці?
Річард ніяк не міг змусити себе думати.
— У таємниці? — Втрутилася Келен. — А навіщо? — Дрефан набрав у груди побільше повітря.
— Звістка про чуму може викликати паніку. Потрібно негайно спалити тіло.
Постіль, матрац, все, до чого він доторкався, — теж. А кімнату окурити.
— Хіба люди не здогадаються, навіщо це робиться? — Здивувався Річард.
— Швидше за все здогадаються.
— Так як же це можна зберегти в таємниці?
— Ти Магістр Рал. Твоє слово — закон. Ти повинен зупинити будь-який витік інформації. Арештуй сім'ю. Звинувать у якомусь злочині. Тримай їх під вартою, поки все не закінчиться. Накажи солдатам спалити всі їхні пожитки, а будинок закляти.
Річард закрив очі і притиснув повіки пальцями. Він — Шукач Істини, а не губитель її.
— Не можна поступити так з сім'єю, яка тільки що втратила дитину! Я цього не зроблю! До того ж чи не краще буде, якщо люди дізнаються? Хіба вони не мають права знати, на яку небезпеку наражаються?
Дрефан кивнув:
— Якби я приймав рішення, я повідомив би населенню. Мені доводилося стикатися з чумою в невеликих містечках. Подекуди намагалися приховати відомості, побоюючись паніки, але, коли смерть починала косити людей, правда все одно випливала назовні.
Річарду здавалося, що на нього обрушилося небо. Він відчайдушно намагався змусити себе міркувати, але слова мертвого хлопчика і раніше дзвеніли у вухах. Вітри полюють за тобою.
— Якщо я один раз збрешу людям, потім вони вже нічому не будуть вірити. Ми повинні сказати їм правду. Вони мають право знати.
— Я згодна з Річардом, — заявила Келен. — Ми не маємо права обманювати людей, особливо коли мова йде про те, що загрожує їх життю.
Дрефан кивнув.
— Нам хоча б пощастило з часом року. Чума набагато небезпечніша влітку, в спеку. Влітку вона поширилася би миттєво. А в холодну весняну погоду вона не повинна протриматися довго. Якщо пощастить, спалах чуми виявиться невеликий і незабаром ослабне.