Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

Гудкайнд Террі

— Це добре, — кивнула Надін, — і настій болотної м'яти теж може піти на користь. У мене є трохи з собою, я вам її залишу на випадок, якщо знадобиться.

— Спасибі вам за доброту, — подякувала Хетті. Її тривога зростала з кожним кроком.

— А друга дівчинка? — Запитав Дрефан. Хетті була вже майже біля дверей.

— Лілі не те щтоби хвора, але їй щось не по собі. Я підозрюю, вона просто хоче, щоб її теж пожаліли, як старшу сестричку, і дали чаю з медом. Всі діти такі. У неї крихітні круглі болячки на ногах.

Дрефан

спіткнувся.

У Бет була температура, але не дуже висока. Вона кашляла і скаржилася на головний біль. Дрефан звернув усю увагу на Лілі, яка сиділа на ліжку і вела серйозну розмову зі своєї солом'яною лялькою.

Бабуся смикала комір і дивилася від дверей, як Хетті поправляє Бет ковдру. Тітка чистою ганчірочкою промокнув Бет лобик, а Надін тихо заспокоювала дівчинку. Навколо Надін дійсно встановлювалася певна аура спокою і доброти. Вона відібрала потрібні трави, загорнула їх у кульочки і пояснила Хетті, що з ними робити.

Річард, Келен і Дрефан підійшли до Лілі. Келен, присівши навпочіпки, завела з дівчинкою розмову про те, яка у неї славна лялька, щоб дитина не злякалася Річарда з Дрефаном. Лілі весело цвірінькала, але на чоловіків поглядала з побоюванням.

Келен обняла Річарда за талію, показуючи цим, що його не потрібно боятися. Річард змусив себе посміхнутися.

— Лілі, — з напускною життєрадісністю звернувся до дівчинки Дрефан, — ти не покажеш мені болячки у твоєї ляльки?

Лілі перевернула ляльку догори ногами і показала точки на внутрішній стороні стегон:

— У неї бубка тут, тут і тут, — і подивилася на Дрефана великими очима.

— А вони у неї болять? Лілі кивнула.

— Вона говорить «ой», коли я їх чіпаю.

— Правда? Що ж, це погано. Втім, готовий посперечатися, що скоро їй стане краще. — Присівши навпочіпки, він обійняв Келен за талію і змусив присісти поруч.

— Лілі, це моя подруга. Її звуть Келен. Але вона не дуже добре бачить і не може розгледіти болячки у твоєї ляльки. Ти не могла б показати їй ті, що в тебе на ніжках?

Надін як і раніше розмовляла з матір'ю про старшій дівчинці. Лілі подивилася на них.

Келен відкинула маляті волосся з лоба і ще раз похвалила її лялечку. Лілі засяяла. Довге волосся Келен її цілком зачарувало. Келен дозволила їй їх помацати.

— Можеш мені показати болячки у тебе на ніжках? — Запитала Келен.

Лілі задерла білу нічну сорочку.

— Ось, вони такі ж, як бубки у моєї ляльки. На внутрішній стороні стегон дівчинки виднілися кілька темних крапок розміром з пенні. Коли Дрефан обережно торкнувся їх, Річард зрозумів, що вони тверді, як мозолі. Келен поправила Лілі сорочку і натягнула їй на коліна простирадло. Дрефан сказав, що вона хороша дівчинка, а бубки її ляльки до ранку пройдуть.

— От і добре, — відповіла Лілі. — А то їй це зовсім не подобається.

Ерлінг з відсутнім виглядом стругав заготовку. Річард бачив, що

він не дивиться, що робить, і вже занапастив деталь. Коли вони спускалися по сходах, він не підняв очей. За наполяганням Річарда Клайв залишився нагорі з дружиною і доньками.

— У них те саме? — Хрипко спитав Ерлінг.

— Боюся, що так. — Дрефан поклав руку старому на плече.

Ерлінг зробив невірний рух і зіпсував деталь остаточно.

— У молодості я жив в Спарвілі. Одного разу влітку прийшла чума. І забрала життя багатьох людей. Я сподівався, що ніколи більше не побачу такого.

— Я розумію, — м'яко промовив Дрефан. — Мені теж доводилося бачити, як вона обрушується на міста. Вони мої єдині внучки. Як їм допомогти?

— Ви можете спробувати окурити будинок, — запропонував Дрефан.

— Ми робили так в Спарвілі, — хмикнув Ерлінг. — Люди купували ліки і всякі трави. Але толку ніякого, все одно мерли.

— Я знаю, — кивнув Дрефан. — Хотів би я вам допомогти, але я ніколи не чув про надійний засіб. Якщо в молодості вам щось, на вашу думку, допомогло вберегтися, спробуйте це. До того ж я не знаю всіх способів лікування. У гіршому випадку шкоди від цього не буде, а в кращому може і допомогти.

Ерлінг відклав рубанок.

— Деякі влітку топили в будинках печі, щоб вигнати хворобу з потом.

Інші, навпаки, говорили, що у них від спеки занадто розігрілася кров, і обмахували хворих. Ви б що з цього порадили?

— Вибачте, але я просто не знаю, — похитав головою Дрефан. — Я чув, люди видужували, спробувавши обидва способи, — але інші вмирали, теж застосувавши і той, і інший. Деякі речі нам непідвладні. Ніхто не може зупинити Володаря, коли він приходить.

Ерлінг потер підборіддя.

— Я буду молити добрих духів, щоб вони вберегли дівчаток. — Його голос зірвався. — Вони занадто добрі і чисті, щоб Володар їх вже торкнувся. Вони принесли стільки радості в цей будинок!

Дрефан знову поклав руку Ерлінгу на плече.

— Мені дуже шкода, майстер Андерсон, але у Лілі на тілі плями.

Ерлінг ахнув і вчепився в верстак. Дрефан був до цього готовий і підхопив його, коли у старого підкосилися ноги. Він допоміг Ерлінг сісти на різьблений стілець.

Келен уткнулась Річарду в груди, коли Ерлінг закрив руками залите сльозами обличчя. Річард заціпенів.

— Діда, що трапилося? — Пролунав зверху голос Дарбі.

Ерлінг випростався.

— Нічого, хлопчику. Я просто турбуюся за твоїх сестричок, ось і все.

Старі люди, знаєш, стають дурними, тільки і всього.

Дарбі скотився вниз по сходах.

— Йонік, мені правда дуже шкода Кіпа. Якщо твоєму на щось потрібно, я впевнений, що мій на відпустить мене до вас. Йонік кивнув. Він теж здавався якимось відчуженим. Річард присів навпочіпки перед хлопчиками.

— Ніхто з вас нічого дивного не помітив під час гри?