Факир

Васильченко Вячеслав Николаевич

– Дивна рч: коли чуш по радо або читаш у газет про жахливу подю, вона тоб здаться такою далекою...

Вн не договорив поглянув на Богдана. Той не змнював пози. Так . Узяв та й заснув. поет - сам соб слухач. Але - н. Лисиця, не розплющивши очей не поворухнувшись, теж "воскрес". Голосом:

– У всякому раз нам тепер зрозумло, чому його вбито.

– Коштовност мс Димитрадс?
– Поет розвернувся до Богдана.

– Безумовно.
– "нспектор" Фокс грався в "сонну голову, що вм говорити".

– Я теж так думаю... Навть бльше: цлком можливо, що разом з коштовностями зникла й зброя. Треба бути навною дитиною, аби думати, що така людина, як мстер Чуж Обличчя, не мала при соб "чогось". Згадайте газетну кримнальну хронку. Зрозумло, що того молодика вколошкав саме Лукас.

Звдси - й кривавий напис на бруквц. Бдолашний хлопець, безперечно, знав про Лукасв маскарад. тому хоч так хотв спокутувати провину. тепер убивця озброний однозначно. Треба на це зважати.

Богдан розплющив оч:

– Так. Розуму цьому Лукасов не позичати... Знате, я все бльше схиляюсь до думки, що саме вн - автор натхненник всього зухвалого "проекту". А вбитий мстер Дайярмд, так, здаться, називала його газета, - лише покрний нструмент у руках цього вртуоза. от, убивши спвучасника, Лукас швидко де на Авг - цей маленький, загублений у морському безмежж острвець з його маловдомим пансонатом. Розрахунок простий: завмерти, перечекати метушню. Або навть сховати здобуте. Уявть соб: Лукас надйно хова "коштовност Пенелопи" на остров (благо, можливостей тут вистача), а потм, через певний час, знову навдуться сюди, забира "скарб" робить з ним усе, що забажа. Аж до меценатських вибрикв. Нхто й нщо не завадить.

– Стривайте-стривайте, - випалив Тейлор, наче всередин у нього розправилась потужна пружина, яку до ц мит тримали надйн лещата.
– Але...
– Вн знову став попереднм.
– Точно. Тепер я не сумнваюсь, що вбивство Лукаса обдумане саме тут, на остров. По-перше, вбивцею не може бути людина, знайома йому, тим бльше - якй вдомо що-небудь про Лукасв проект. Упевнений, що сьогодн таких людей просто не сну. Свдки йому не потрбн. Адже зрвано солдний куш... Н. Усе зроблено чтко. Лукас почувався тут у цлковитй безпец. Однак...
– Поет на мить замовк, але одразу ж продовжив: - По-друге, вбивця дзнаться про вмст валзи вже псля цього замислю вбивство. тут виника питання: як же вн дзнався? Розпатякав сам Лукас? Абсурд. Не для того вн виконав таку велику роботу, щоб потм вдкритися в екстаз одкровення. Хтось сам потрапив до його номера? Теж малоймоврно. Двер незамкненими Лукас не лишав би. Тод виника крамольна думка: х вдмкнули ключем. Яких усього два. Один - у Лукаса, а нший...
– у Казандзакса...

– Убивця - власник пансонату?
– Лисиця св рвнше.
– Гм... А як же тод Альбер? Докази ж проти нього!

– Так, проти нього.
– Марк задумався, потер пальцями скрон й мовив: - Не будемо виключати, що вони могли чудово порозумтися, розгравши цей спектакль так, щоб провина падала на Мартна. А потм Казандзакс тамно взявся за Альбера.

– Але ж батько... Вн же Мартнов батько!

– Облиште. Сяйво жовтого диявола кому завгодно заслпить оч. тод на все плюють. З високо дзвниц.

Богдан зввся, пдйшов до шафи, дстав з-за пояса пстолета знову поклав до валзи. Потм сказав:

– Тод киньмо Казандзаксов до нг солдний букет квтв. Його гра генальна. Та й розум неабиякий. Створив подвйне коло захисту, пустивши нас аж двома хибними шляхами - за "Ункасом" та Брссоном. А я й думаю, чому ж це вн так ставився до нас, хоч намагався це приховувати?

– До реч, з усх вн ма найбльше можливостей. Йому найлегше зробити все, що тут останнм часом вдбулося. Зна ходи-виходи. Ма вд усього ключ. До всього вдкритий доступ.
– Раптом Тейлор гнвно ударив кулаком по поручню: - Що ж ми наколи! Дилетанти! Налякати Казандзакса! Тепер вн дятиме в сто разв обережнше. вся наша робота не варта ламаного пенн. Оце так "лицар Ордену детективв"! Пуцьврнки жовторот!

Тейлор розйшовся не на жарт. Цю пожежу треба загасити. Богдан увмкнув брандспойта:

– Не треба так перейматися. Це всього лиш припущення. Доказв же нема... Ну, а якщо все й справд так, гадаю, ви перебльшуте його можливост. Та й невелика поразка в бою - ще не трагедя. Мусимо не програти битви. Виршально. Ось послухайте.
– Богдан, вдчуваючи, що легко доведе правоту, окрилено повв: - Ми

приписумо соб поразку, припускаючи, що вбивця - Казандзакс. Може, це й правда. Але почнмо спочатку. Казандзакс (а вн, мабуть, уже здавна мав таку звичку, хоча це знову ж лише припущення) виршив понишпорити у валзах ново групи вдпочивальникв. Коли це найзручнше зробити? Коли зголоднл гост розпочнуть святкову трапезу, про яку так люб'язно потурбувався власник "Прер". Ключ у нього . Але, звсно, нишпоритиме вн лише в тих, хто "виклика довру". Ну, як же тут обминути Лукаса? Ус рушають донизу, в ресторан, задоволено наминають. А Казандзакс тим часом ревзорить. в номер Лукаса надибу "коштовност Пенелопи". Такий куш запаморочить будь-який розум. Водночас вн розум: помтивши пропажу, Лукас не сидтиме склавши руки. Тому виршу його прибрати. Вн розробля страхтливий план: убити Лукаса пдозру перекинути на синов плеч. А потм - на плеч Альбера. тут я пдхожу до дуже цкаво реч. я зрозумв зовсм недавно, псля Андреасових слв, коли вн сказав, що заснув. Пам'ятате, вчора я не змг зграти в тенс, бо зле почувався, а потм швидко заснув? Подбне сталося з Лукасом. Чому? А тому, що Казандзакс, бачивши, як мстер Чуж Обличчя смаку морозивом, додав до нього снодйного. Розрахунок точний: Лукас з'сть засне в номер. Не бда, якщо дехто з вдпочивальникв теж задрма. нш ж будуть на корт. Шлях вдкритий. Заховати "Ункасову" пр'ну в кущ проти вкна двст сьомого номера - не проблема взагал... Дал: коли вс збираються на корт, вн непомтно заходить у Лукасове помешкання й заколю його стрлою. Причому тю, що Лукас витяг з голови оленя в ресторан. На стрл я виявив клька шерстинок. Але пдемо дал.
– Лисиця знову св у крсло. Так набагато зручнше.
– Псля вбивства Казандзакс мту "пострл через вкно". Розслдування неминуче пде Мартновим слдом. Але потм, очевидно, план трошки пдправив. Адже приде полця, почне допитувати-розпитувати... Тому слд виграти час: деяк докази знищаться сам, деяк - знищить вн. Для кримналств горшок стане твердшим, нж тод, коли б вони прибули вдразу. Вн шаманить бля катера й радостанц. Коштовност ж хова в надйному мсц.

Тейлор увесь час уважно слухав, а коли Богдан закнчив, з роню сказав:

– От розкрито кривавий злочин... Н, мстере Фокс. Надто все гладко, щоби бути правдою. Жодно зачпки, крм другого ключа. вся ваша верся виросла саме з нього. Так можна запдозрити кожного: тих, хто мешка в сусднх кмнатах, персонал. Н. Доки не матимемо серйозних фактв, усе скидатиметься на сон рябо кобили. Хай навть кольоровий... А от Альбер... Тут набагато теплше.

– Не все так просто, друже, не все, - похитав головою Лисиця встав. Вн знову пдйшов до шафи, вдкрив валзу, що нагадала чарвну скриньку факра, з яко за його бажанням з'являються то штучн квти, то стрчки, то голуби.
– Ось почитайте ще раз пригадайте.

Богдан подав записку з "друкованим" вд руки текстом.

Поет пробг очима.

– Ну ?
– не розумючи, запитав вн.

– Анонмна записка, яка показу мстера Брссона як розгнваного рогоносця, що, на вдмну вд Отелло, зрива лють не на дружин, а на можливому суперников. Гадаю, правильним може бути одне з двох: або Брссон сам написав пдкинув ту записку, аби сховати справжню причину вбивства, або хтось хоче остаточно заплутати нас. Пдсовуючи цього Альбера. Щиро кажучи, я втомився вд цих "або".

– Думаю, таке "або" може бути ще одне.
– Останн Богданове речення Тейлор пропустив повз вуха.
– Альбер - справд вбивця. саме з ревнощв, але хтось хоче виказати його, аби повести нас хибним шляхом. Я про "коштовност Пенелопи", про як Брссон н сном н духом. Хоча... Пригадую, нби Альбер увесь час вештався на корт. Коли мг уколошкати Лукаса - не розумю...
– У словах поета звучали щирсть розгубленсть. Останньо значно бльше.
– Хоча тепер можу сказати одне: я остаточно заплутався. Проти Казандзакса практично нема доказв, але вн найбльше пдходить. Проти Альбера факти , але суперечлив... Глуха стна. Непрохдна... Але правда ваша. Втома даться взнаки. А зранку голова варить краще. Дасть Бог ранок, дасть розум. Пду я.