Факир
Шрифт:
Поет знехотя пдввся й рушив до дверей.
– На добранч, - прошепотв вн, переступаючи порг.
– Солодких снв.
Лисиця замкнув подався чистити зуби.
За клька хвилин застрибнув до лжка й почав мркувати, "що ж таке щастя", пов'язуючи вдповдь з найсолодшою у свт рччю. Але так не зробив цього. Бо заснув.
Глава V. "Швець" "гострий меч"
28 вересня 1993 року, острв Авг, 10 год. 27 хв.
Ранок для Лисиц почався пзно. Бездушний годинник сповстив: сьогодн
Н, що не кажть, а нчний сон найпримнший, наймцнший, найздоровший. Переврено. Й не раз.
Холодний душ привв до тями. Можна й обдати, бо снданок вс нормальн люди вже давно закнчили. починали задумуватися про обд. "Детективи" й так учора-позавчора приповзали якраз пд завсу. Зате сьогодн найпершими пообдають!
Смакуючи цю думку, Богдан, одягнений для снданку-обду, постукав у Тейлоров двер. Поет вдчинив за хвилину. У халат й заспаний, вн часто клпав.
– Що трапилося?
– Переляканий голос додавав Марков комчност.
– Воскрес мстер Чуж Обличчя? Чи знайдено ще чийсь труп?
Вн, схоже, жив тльки думками про розслдування. накше, мабуть, не могло й бути. Вн же тепер цлий "слдчий"!
– Нби поки нчого такого, - невпевнено вдповв Лисиця, бо н про як новини ще не знав.
– Просто я подумав, що вже пора чого-небудь пожувати. Природа вимага.
– Це точно... Та ви проходьте, - тручи руками оч, запросив поет.
– Знате, я ще нколи, здаться, так мцно не спав, як ц ноч. Як упав, так оце й прокинувся вд вашого стуку. Наче вимкнули - н тоб снв не бачив, н жодного разу на нший бк не перекинувся. Взити, як учора, непогано дружать з мом сном.
– Не збиратесь же ви щоноч навдувати мстера Лукаса?
– поцкавився Лисиця.
– А раптом йому надокучить? Чи - навпаки. Сподобаться. нкуди вже не вдпустить.
Тейлор лише усмхнувся й пшов умиватися. За мить уже лунав життрадсний плюскт води й задоволене форкання в супровод заразливо бадьоро псеньки.
Тим часом Богдан увмкнув телевзор. Помандрувавши каналами, знову спинився на Б-Б-С. Першим шов сюжет про авакатастрофу бля австралйського узбережжя. Розбитий лтак. Тла, упакован в целофан. Убит горем, заплакан рдн. Дал розповдали про боротьбу з наркотиками. На екран чергувалися кадри: то англйський полсмен з спецально натренованою собакою вишукували х на торгвельному судн, то працвники митниц демонстрували майстерно замаскован пд цукерки парт герону. На десерт показали наркоманв. Жахливо. Нещасн, втрачен люди. Не хотв х бачити. Швидше перемкнути на спортивний канал. Та голос чарвно ведучо зупинив.
– А зараз, - мовила довговолоса шикарна блондинка, - репортаж з Афн. Як ви пам'ятате, ми регулярно повдомлямо про хд розслдування злочину, що наробив так багато галасу. Йдеться про пограбування доньки мстера Димитрадса, вдомого грецького бзнесмена й мецената, Пенелопи.
Тепер на екран - високий худий кореспондент у круглих окулярах, який нагадав Богданов кролика з радянського мультфльму про Внн Пуха.
– Я бесдую, - упевнено почав звичну роботу "кролик", - з новим слдчим, що вдучора займаться справою мс Димитрадс. Його попереднього колегу усунуто на вимогу розгнваного батька потерпло. Як заявив мстер Димитрадс, його не влаштовувало, що слдство "безнадйно тупцю на мсц". Цкаво, чи зможе новий слдчий довести справу до кнця, причому швидко й ефективно? з цим непростим питанням я й звертаюсь до нього.
В екран утиснулась
– Так, - сказала коротко обстрижена чорна голова, - я маю деяк мркування, але поки вони в нтересах слдства мусять залишатися тамницею. А взагал, справа - аж надто складна й заплутана. Мамо випадок, коли проти закону виступила дуже й дуже розумна людина, що розрахувала все до найменших дрбниць. Злочинець разом з коштовностями наче у воду впав. Н найменшого слду, н найменшо зачпки.
– нколи обстрижена голова дещо поверталася праворуч, тод ставало видно таку ж чорну, як на голов, порость на обличч.
– А що ви можете сказати про отой кривавий напис на бруквц бля трупа мстера Хейвена?
– пустив розмову в потрбне русло кореспондент. Чорна голова, не роздумуючи, наче очкувала на це запитання, упевнено повела дал:
– Ми переврямо вс можлив варанти. Установлено, наприклад, що в дитинств мстер Хейвен хворв меннгтом. Тому дехто з фахвцв висловлю припущення, що цей напис - усього-на-всього один з проявв хвороби. Це, звсно, лише верся. Остаточне слово сказати ще належить. я певен, що ми його скажемо. Справедливсть буде встановлено. Злочинець отрима сво вдповдно до закону, а коштовност - повернуться до законного власника. накше бути не може. я разом з колегами зроблю все потрбне для цього...
– Добре, хоч не обця зробити все до вечора, - долинули слова Тейлора. Вн вийшов з ванни поголений, свжий зовсм не схожий на того, заспаного, що клькома хвилинами ранше утомлено човгав капцями.
– Переможець, - хмикнув поет.
– Вдтарабанив завченими фразами. А збоку - нби до вдгадки якихось пвкроку. Знав би ти, друже, що вже треба шукати не мстера Чуж Обличчя, а його вбивцю...
– Та все одно з коштовностями разом, - додав Лисиця.
– Еге ж.
28 вересня 1993 року, острв Авг, 10 год. 36 хв.
За клька хвилин обидва вже крокували коридором.
Тераса ресторану порожня. Жодного вдвдувача за його маленькими столиками. т - наче покинут коханц - застигли в сумнй нмот.
– Ми чи пзнше за всх, чи ранше, - сказав сдаючи Лисиця.
– Посндамо й пообдамо одним махом, - пдтримав Тейлор.
– Ух, як я зголоднв.
– Богдан розгорнув меню.
– У шлунку - глобальний катаклзм. Треба швиденько принести жертву. Тод божество заспокоться.
– Гадаю, для цього ви не замовлятимете екзотичних страв. Потрбне щось просте, дешеве ... багато. Хоча... "сонет з яловичини" або "рондо з пдсвинка" не найгрш варанти.
Богдан усмхнувся: цей англць ум жартувати... Але яке неподобство - офцанта й дос нема. Чи не заснув вн, бува?
Тейлор наче прочитав Лисицин думки. Вн пдввся й мовив:
– Пду покличу.
Марк зник за тими дверима, з яких завжди з'являвся кельнер.
Богдан, лишившись на самот, розгорнув серветку й почав бавитись нею, думаючи про нчн вдвдини та нтерв'ю нового слдчого. Дивно й недоладно все це. Там, на материку, стльки людей винюхують невидим слди мстера Чуж Обличчя. - без найменшого результату. А тут, на остров, дво любителв розгадувати загадки, вдаючи професоналв, теж длубаються в цй тамниц. Ех, "об'днати б зусилля"... Мцний горшок швиденько луснув би навпл. Але ж... Авг зараз - мов нша планета. Далека й невдома. до Земл - мльйони свтлових рокв. Розраховуй лише на себе.