Імена твої, Україно
Шрифт:
«Михайло
Остроградський»
112112
Василь Васильович
Капніст
ТАБАКЕРКА
ВАСИЛЯ КАПНІСТА
Він переходив площу перед будинком міністра так,
як ідуть по льоду – ступні перш пробували, чи не затонкий
той лід, чи в будь-яку хвильку може тріснути і
заломитися, тіло напружувалося і тужавіло, готове до
негаданої несподіванки.
радник Російської імперії, в недавньому маршал Київської
губернії, йшов на потаємну зустріч з ворогом
імперії, прусським державним і кабінет-міністром
графом Герцбергом. Лише на східцях будинку, ховаючи
все ще голову в комір, Капніст із полегшенням
видихнув, бо, видавалося, таки уникнув очей всюдисущих
російських нишпорок.
У завше холодному, льодяному погляді графа
цього разу промайнула звичайнісінька людська цікавість:
який би то вовк здох у загадковому російському
лісі, що такий високий царський вельможа набився
на потаємну зустріч. Хоча про дещо кабінет-міністр,
звісно, здогадувався. Недавно він отримав французькою
мовою листа з досить несподіваним змістом. Тим
паче, що лист був без підпису.
«Благаю Вашу Ексцеленцію вибачити мою вільність,
що з нею звертаюся до Вас. Вельми важлива
державна справа, що привели мене з далекої країни
до Вашої Ексцеленції, вимагає швидкого рішення і
найбільшої таємниці. Отже, насмілюся благати Вас
дати мені окрему аудієнцію: моя місія така, що її можна
довірити лише Вашій Ексцеленції».
Василь Капніст відразу перейшов до справи, як
тільки представився. У затишному кабінеті, недоступному
чужому вухові та лихому оку, він вже почувався
у безпеці.
– Я надісланий своїми земляками, – говорив на
прийомі відвідувач з далекої України, – які доведені
до крайнього розпачу тиранією російського уряду,
зокрема, князя Потьомкіна, хотіли б знати, чи можуть
вони у разі війни Пруссії з Росією розраховувати на
протекцію прусського короля, коли спробують ски
нути російське ярмо. У Війська Запорізького відібрані
його споконвічні привілеї, все пішло під стопу росіян,
то ж люд український волів би відновити давню
козацьку конституцію.
Очі графа знов охололи, дихали тим самим льодом,
а в думці з боку на бік переверталися вагання: а чи
не є цей царський вельможа просто підісланий, аби
вивідати
досвід, ті роки, що вже шелестіли осіннім листям за
спиною, розвіювали сумніви. Але він не міг і не мав
права за короля вирішувати одноосібно подібне діло.
– Війна Пруссії з Росією не є ще доконаним фактом,
– по довгій мовчанці, аж надто задовгій та нудно
тягучій, навіть для такого випадку, – відказав граф.
– Гадаю також, що в разі війни головно від самих
українців залежатиме, як їх бачитиме і як поставиться
до них Пруссія і його величність король ФрідріхВільгельм
ІІ.
На посіченому літами обличчі кабінет-міністра не
ворушилася ні одна зморшка, завше врівноважений і
неспішний граф, а хоч би гармата випалила поряд, відповідав
ухильно ще й з іншої, тільки йому знаної причини.
Придворні інтригани зробили все, аби посіяти
недовіру короля до недавнього фаворита графа Герцберга.
І нікому він не міг сказати також, що прусський
король має потаємно досить тісні стосунки з російським
престолонаслідником, великим князем Павлом,
з яким пов’язаний ще й перебуванням у масонстві.
– Я співчуваю природному потягу до волі козацького
народу, але королем у цій країні інша людина, –
сказав на завершення граф Герцберг. – І я негайно
буду доповідати про нашу розмову його величності
Фрідріху-Вільгельму ІІ.
– Я не зможу вдруге зустрітися з Вами, – додав
до сказаного Капніст. – Надто великий ризик. Якщо
мене помітять російські нишпорки, то в кращому
випадку ще одна яма в підвалах Соловецького монастиря
для мене знайдеться – поряд з ямою генерал-
лейтенанта і кавалера найвищого ордена імперії,
останнього кошового отамана Калнишевського. Тому
в разі продовження переговорів проситиму прийняти
замість мене мого рідного брата. До слова, таку ж
спрагу свободи має люд Польщі.
114114
Граф Герцберг похилив голову в легкому поклоні,
який однаково можна було б розцінити і як мовчазну
згоду щодо прагнень польського люду, і як знак прощання.
Бо польські потаємні прагнення і так йому
були відомі – ще в червні 1790 року галицький польський
делегат Морський відверто говорив Герцбергу,
що нема чого боятися Росії: «Не тільки в Польщі, а й
на Україні ненавидять москалів».
Василь Капніст не перебільшував із приводу гарантованої