Імена твої, Україно
Шрифт:
колона огризнулася безладною стріляниною. Та ось
вибухнула перша вантажна автомашина, клуби полум’
я знялися над колоною, фотографічними жовточервоними
бліцами вихоплюючи на мить метушливі
фігури німців, що враз ставали мішенями. Оговтавшись
від несподіваного нападу, гітлерівці відповіли
доволі щільним вогнем, але той вогонь, як і полум’я
палаючої автомашини, потрохи рідшав, спадав і нарешті
настала тиша.
поблимували вдалині, щасливим випадком уникаючи
куль навздогін. Командант Віктор Петі занотує: «Ця
сотня атакує несподівано німецький відділ, вбиває вісім
німців (в тому числі капітана, шістьох підстаршин і
шофера), здобуває дві автомашини «Татра» і один сідкар.
Одна «Татра» і багато сід-карів знищені, залишаючись
на побоїщі. Здобуто різну зброю і амуніцію».
Особливо знадобився в подальшому захоплений
архів німецького штабу.
А далі потягнулися дні за днями, бої за боями, інколи
і по кілька військових операцій за день. В наступі
на місто Понтарліє сперш свічками запалали
три німецькі автомашини, чорний дим, кіптява і запах
паленої гуми, від якого забивало дихання; наступ
спотикнувся на заставі ля Мен-Горгон, яка контролювала
перехрестя доріг. Лише вибивши з натугою
гітлерівців з ретельно облаштованого ними укріплення,
вдалося з’єднатися з марокканською кавалерією
та іншими французькими частинами. Вони разом з
ними ввійшли в місто, а також з альпійськими стрільцями,
і в міру того як курінь крокував вулицями над
будинками піднімалися французькі прапори, у вітринах
виставлялись портрети де Голя – хоча подекуди
ще на вулицях чулася віддалена стрілянина. В боях за
місто склав голову Броніслав Козинський, поранили
Лукинюка і Токаря.
Ще не вистигли цівки зброї, як дві сотні з українського
куреня перекидають на допомогу частинам в
Шо-лє-Пассаван, де блокувався відхід гітлерівців.
Раптом з’являються танки з французькими прапорами,
двоє з куреня встають і з французьким триколором
ідуть назустріч. Та вмить на танку прапор зникає,
натомість гаркнула кулеметна черга і зацьвохкали
кулі під ногами, знімаючи легку куряву – підступна
хитрість могла б коштувати багатьом життя. І все ж
полягло шестеро з українських стрільців, багатьох
поранили, а Степан Кириляк нарахував у своєму одязі
п’ятнадцять дірок від куль.
166166
Підступом вирізнялись не тільки гітлерівці. Вже
9
делегація, в тім числі підполковник Федоров і кореспондент
«Правды».
– Радянська армія жене німця все далі на захід,
– оповідали гості. – До перемоги не так вже далеко.
Вам треба вертатися додому.
Стрільці слухали мовчки, подумки зважуючи кожне
слово: за час німецької окупації стало широко відомо,
скільки люду і в яких містах вигубили при відступі
Червоної армії в сорок першому, скільки в Сибір народу
втрапило зі стражденної Західної України.
– Так коли ж ви вернетесь на батьківщину? – допитувалися
відвідувачі.
– Вернемося, – відповів за всіх лейтенант Мекешко.
– Але на танках.
Тим часом набігали нові надії, і не всі вони були
однозначні. Радість і сум водночас, коли команданта
українського куреня Віктора Петі французьке керівництво
забрало на підвищення – керівником третього
відділу підокруги F. F. I. D 2. Восьмеро стрільців
отримали державні нагороди іменем Франції. Лише
через роки буде опубліковано похідний журнал Віктора
Петі.
«Французькі сили Спротиву,
Підокруга Д 2
Кордонна Група Департаменту Ду,
2-ий Український Курінь
ПОХІДНИЙ ЖУРНАЛ
нотував майор Віктор Петі
Другий Український курінь в склад 30-ї піхотної
дивізії СС приїжджає коло 15 серпня 1944 до Франції.
25 серпня – Курінь зі своїм полком на постою в
Коші у Вальдагоні.
27 серпня – Розправа з німцями в казармах у Вальдагоні.
Посуваючись на схід від Вальдагону, курінь
знаходить зв’язок з Ф. Ф. І. – відтинку Лєклерка.
29 серпня – Постій у П’єрфонтен.
30 серпня – Петі перебирає команду над куренем.
31 серпня – Наказ операцій на Вальдагон – як на
слідок втеча поручника Гаврилишина, що повернувся
назад до Коша у Вальдагоні під претекстом забрати
звідти священика, лікаря, машиністок і вбити поручника
Сандула, який під час розправи з німцями залишився
в Коші у Вальдагоні.
Відкликання наказу капітаном Шевріє. До одної сотні,
одначе, відкликання наказу не доходить. Ця сотня,
підходячи на позицію, атакує несподівано німецький