Імена твої, Україно

Корсак Иван Феодосеевич

інституту, одночасно завідує кафедрами

теоретичної фізики в Харківському інженерно-механічному

інституті і в Харківському університеті.

1934 року Академія наук присуджує йому вчену ступінь

доктора фізико-математичних наук без захисту

дисертації, а в наступному році – звання професора.

Саме в Харкові Дау публікує роботи, які складуть

153

йому світову славу – про походження енергії зірок,

надпровідність,

розсіювання світла, рух потоків електрично

заряджених частинок…

Слава не змінює характеру мушкетера з колишнього

«джаз-банда»: у розпал психозу шпигуноманії

і введення перепусток в науковий заклад, Ландау чіпляє

перепустку на спині чи навіть нижче неї, а його

колега Трапезникова перепустку вішає на собачий

ошийник.

…Заломивши руки, енкаведисти ввіпхнули Дау в

«чорний ворон» і зникли в невідомому напрямі – що

їм до великого таланту, до долі людини, яка розуміє

свою значимість і дозволяє собі – нечувано! – іронічне

світосприймання. Ні рідним, ні колегам, де перебуває

Ландау, вияснити не вдається. Вирахувала

лише мама, притому у досить несподіваний спосіб. За

радянськими законами, арештованому дозволялося

посилати 50 рублів, то ж мама в усі тюрми розіслала

по такому переказу. Поступово гроші почали повертатися

адресату, не повернулися тільки з Бутирської і

Харківської тюрми. В справі «злочинця», майбутнього

Нобелівського лауреата, російські катюги виводи

На з`їзді фізиків

у Польщі. Дні

Кракова, червень

1938 р. У першому

ряду зліва направо:

Г. А. Гамов (2-й)

і Л. Розенфельд

(4-й). У другому

ряду 2-й і 3-я зліва

— подружжя Бор.

У третьому ряду

2-й зліва —

Ч. Дарвин (мол.)

154154

ли на 153 сторінці: «Ландау признался в том, что буду чи

озлобленным арестом своего отца – Давида Львови ча

Ландау – инженера, осужденного в 1930 году за вредительство

в нефтяной промышленности на десять

лет заключения в лагерях (впоследствии был освобожден),

в отместку за отца примкнул к антисоветской

группе, существовавшей в Харьковском физико-

техническом институте».

Немає сумніву, що за антисталінську листівку

Ландау чекала б погибель, якби за нього не заступився

Капиця у листах до Сталіна, Молотова і Берії.

…З такою ж посмішкою, з якою зустрічав життєві

бурі, Георгій Гамов міг для «приколу» збити

з

пантелику найсерйознішу аудиторію. Публікуючи

капітальну працю з фізики, раптом заманулося йому

піджартувати над колегами: Георгій посилається на

неіснуючу публікацію Ландау в журналі «Червоний

гудок». Колеги-фізики тероризують бібліотекарів

безуспішними проханнями знайти цей журнал, бібліотекарі

собі збилися з ніг, шукаючи видання з такою

дивною назвою, аж поки всі разом не здогадалися,

що їх «розвели».

Про вдачу Георгія залишилися найрізноманітніші

вислови найславетніших сучасників.

«Він любив життя, любив азарт теоретичного пошуку,

був невичерпним на вигадку в науці, в жартах

і приколах».

«Патріарх сучасної астрофізичної теорії».

Який з цих висловів найближчий до правди?

Обидва.

Принаймні тричі йому б мала бути заслужено присуджена

Нобелівська премія.

Ще в 1928 році Гамов публікує статтю про тунелювання

альфа-частинки, явище, що лежить в основі

термоядерних реакцій та інших процесів. Пройде багато

років і коли Гамов відвідає Кавендишську лабораторію,

науковець Кокрофт розпитає його про можливості

зворотного процесу, чи можуть альфа-частинки

проникати в ядро. Георгій на прохання підрахував,

що буде, коли направити на ядро велике число альфачастинок,

тобто заклав основи теорії прискорювачів.

В 1932-му році такий прискорювач збудували Кокроф

і Уолтом – вони відзначені Нобелівською премією

1951 року, на розрахунки ж Георгія в нобелівських

документах посилання чомусь було відсутнє.

Шелестять сторінками підручників з фізики й

школярі, де оповідається про Всесвіт і Великий Вибух.

Теорія про це Георгія Гамова дозволила розподілити

за часом і температурою стадії утворення Всесвіту.

Після вибуху має виникнути електромагнітне випромінювання,

яке тепер називають реліктовим, до нашого

часу воно має відповідати 3–4 градусів Кельвіна,

тобто довжина хвиль буде в кілька сантиметрів.

З фантастичної теорії дехто й підсміювався, аж

доки в 1965 році А. Пензіас і Р. Вільсон не встановлять

це електромагнітне випромінювання в 3 Кельвіна.

Шукали вони несправності апаратури, причини