П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
Беата взяла Несана за комір брудного камзола і відтягла вбік, подалі від інших. Втім, як і раніше, вони не зводили з них очей. Беата подумала, що навряд чи їх можна звинувачувати: це найцікавіша подія з того дня, як тут проїхали Магістр Рал і Мати-сповідниця.
— Чому цей меч у тебе? Він не твій. — На обличчі Несана з'явився настільки знайомий їй благаючий вираз.
— Беата, я змушений був його взяти. Я повинен був…
— Ти його вкрав? Вкрав Меч Істини?
— Я був змушений. Ти не…
— Несан,
— Ну, мене це цілком влаштує. Тоді я зможу довести, що звинувачення помилкові.
— Які звинувачення? — Насупилася Беата.
— Що я тебе згвалтував.
Беата була вражена настільки, що просто не знаходила слів.
— Мене звинуватили в тому, що зробили з тобою міністр зі Стейном. Мені потрібен цей Меч Істини, щоб довести істину. Що це зробив не я, що це зробив міністр і…
— Він тепер Суверен. — Несан поник.
— Ну тоді мені і меч не поможе. Суверен. Ох, це вже і справді біда.
— Ти все правильно зрозумів.
Раптово Несан злегка пожвавився і схопив її за плечі.
— Беата, ти повинна мені допомогти! За мною женеться скажена баба. Задій Доміні Діртх. Зупини її! Не дай їй проїхати!
— А чому? Це в неї ти спер меч?
— Беата, ти не розумієш…
— Меч спер ти, а не розумію я?! Я розумію лише, що ти брехун!
Несан поник остаточно.
— Беата, вона вбила Морлі!
Беата широко розкрила очі. Вона знала, яким здоровенним був Морлі.
— Ти хочеш сказати, вона володіє чарами? Так?!
— Магія. Так, — підняв очі Несан. — Мабуть, справа в цьому. Вона володіє магією. Беата, вона божевільна! Вона вбила Морлі…
— Подумати тільки, жінка вбиває злодюжку і це робить її божевільною вбивцею! Ти — нікчемний хакенець, Несан. Ось хто ти. Хакенський нікчема, вкрав чужий меч, який ти ніколи б не зміг заслужити!
— Беата, будь ласка! Вона уб'є мене! Будь ласка, не пропускай її!
— Наближаються вершники! — Крикнула Естелла. Несан затремтів від страху. Беата подивилася на Естеллу і побачила, що та вказує не в степ, а вбік. Беата злегка розслабилася.
— Хто? — Запитала вона.
— Ще не можу сказати, сержант.
— Несан, ти повинен повернути цю штуку. Коли жінка під'їде, ти повинен…
— Наближається вершник, сержант, — повідомила Еммелін, вказуючи в степ.
— Як він виглядає? — Крикнув Несан, сіпнувшись, як кіт, якому підпалили хвоста.
Еммелін пару хвилин вдивлялась у далечінь.
— Не знаю. Занадто далеко.
— У червоному?! — Закричав неса. — Він не в червоному? — Еммелін вдивилася знову.
— Так, жінка в червоному, світловолоса.
— Пропустити! — Наказала Беата.
— Слухаю, сержант. — Несан в жаху простягнув руки.
— Беата, що ти робиш?! Хочеш, щоб мене вбили? Вона скажена! Ця баба — чудовисько, вона…
— Ми з нею поговоримо. Не хвилюйся,
Несан здавався абсолютно убитим. І це Беаті дуже навіть сподобалося, враховуючи всі неприємності, які він учинив, вкравши таку цінну річ, як Меч Істини. Цінну чарівну річ. Цей дурень втягнув свого приятеля Морлі в недобре діло, і Морлі за це вбили. Подумати тільки, а їй колись здавалося, що вона може закохатися в Несана!
— Беата, мені дуже шкода, — похнюпив він голову. — Я просто хотів, щоб ти гордилася…
— Крадіжка — не те, чим можна пишатися, Несан!
— Ти просто не розумієш! — Пробурмотів він, ледь не плачучи. — Ти просто нічого не розумієш…
Беата почула дивний шум біля сусіднього Доміні Діртх. Шум і крики. Однак сигналу тривоги не послідувало. Глянувши туди, вона помітила під'їзжаючих підтюпцем трьох вершників з особливих андерських частин, тих, що трохи раніше побачила Естелла. Цікаво, що їм тут знадобилося?
Беата знову повернулася на стукіт копит підлітаючого галопом коня з вершницею і тицьнула Несана пальцем в груди.
— Стій тихо і дай мені вести переговори! — Несан лише мовчки втупився в землю. Беата повернулась і побачила пролітаючого мимо Доміні Діртх вершника на коні. Жінка справді виявилася в червоному. Беата ніколи не бачила нічого подібного: червоне шкіряне вбрання з голови до ніг. Довга світла коса жінки розвівалася у неї за спиною.
Беата насторожилася. Ніколи вона не бачила такого рішучого виразу, який був на обличчі незнайомки. Вершниця навіть не потрудилася зупинитися. Вона попросту на повному скаку стрибнула з коня до Несана. Беата відкинула хлопця в сторону. Незнайомка двічі перекотилася й схопилася на ноги.
— Стояти! — Гаркнула Беата. — Я сказала йому, що ми вирішимо з вами це питання, і він віддасть вам те, що належить вам!
Беата здивовано побачила, що жінка тримає за горло чорну пляшку. Стрибнути з коня з пляшкою в руці… Може, Несан і правий. Дуже може бути, що вона ненормальна.
Але жінка ненормальною зовсім не здавалася. А здавалася повною рішучості розібратися з цією справою. Навіть у потойбічному світі, якщо доведеться.
Не звертаючи ніякої уваги на Беату, жінка не зводила небесно-блакитних очей з Несана.
— Дай меч сюди негайно, або я тебе приб'ю. І змушу пошкодувати, що ти взагалі народився на світ!
Несан, замість того щоб здатися, дістав меч.
Меч видав незвичайний дзвін, якого Беата, яка звикла до дзвону сталі, зроду не чула.
На обличчі Несана з'явився дивний вираз. У погляді з'явилося щось незвичайне, дивне мерехтливе світло, від якого у Беати мурашки побігли по тілу.
Жінка тримала пляшку, як зброю, і рукою вона вабила Несана, запрошуючи підійти ближче, напасти на неї.