П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню

Гудкайнд Террі

Він миттєво обернувся і взяв Келен за руку.

— Ні-ні, що ти! Просто річ у тому, що де в чому з того, що він говорить, я не можу розібратися, де кінчається істина і починається безумство Йозефа Андера. Це виходить за всякі рамки того, про що я коли-небудь чув про магію, чого мене вчили, або чому я вірю.

Келен стривожилася. Річард подумав, що даремно її лякає, і спробував пояснити.

— Йозеф Андер, — почав він, — вважав себе кращим за інших чарівників.

— Нам це вже відомо.

— Так, але цілком можливо, що він був правий.

— Що?!

— Іноді в безумстві

криється геніальність, Келен. І я не знаю, де проходить межа. З одного боку, те, що я слабко розбираюся в магії, це слабкість, але з іншого боку, це означає, що я не обмежений рамками прописних істин, як ті чарівники із замку, і тому на відміну від них бачу правильність його слів. Бачиш, Йозеф Андер розглядав магію не як набір вимог — взяти щіпку того, це слово повторити тричі, обертаючись навкруги на лівій нозі, і все таке інше. Він вважав магію різновидом мистецтва — способом самовираження.

— Не розумію, — насупилася Келен. — Або ти вимовляєш заклинання так, як треба, або воно не спрацьовує. Як я викликаю мою силу дотиком. Або як ми закликали шиміва, виконавши певні вимоги і змусивши спрацювати магію.

Річард розумів, що з її магічними здібностями, з її підготовкою і тим, чому її вчили, у неї виникнуть ті ж труднощі, що й у чарівників минулого. І відчув сплеск роздратування, як напевно в свій час відчув і Йозеф Андер. І в цьому він теж розумів Андера — розумів те роздратування, яке відчуваєш, коли люди починають говорити тобі про речі, в яких ти розбираєшся куди краще, але ніяк не можеш змусити їх зрозуміти абстрактну концепцію всієї картини в цілому, яка лежить у них прямо перед носом. І як колись Йозеф Андер, Річард вирішив спробувати пояснити ще раз.

— Так, знаю і не кажу, що це не так, але він вважав, що це не все, а є щось більше. Що магію можна підняти на більш високий рівень — на порядок вище того, на якому користуються даром більшість чарівників.

Тепер Келен зовсім спохмурніла.

— Річард, це безумство.

— Не думаю. — Він узяв дорожній журнал. — Тут є відповідь на якесь не пов'язане з шимами питання, задане із замку, але ти повинна його почути, щоб зрозуміти образ думок Йозефа Андера. «Чарівник, який не може дійсно знищувати, не може і дійсно творити», — прочитав він основну думку і постукав по журналу. — Він говорить про чарівника, який, як і нинішні, володів лише Магією Приросту. Як Зедд. Андер навіть не вважає людину чарівником, якщо вона не володіє обома сторонами магії. Він вважає таку людину всього лише аберацією і безпорадною та нікчемною.

«Чарівник повинен знати самого себе, — продовжив читання Річард, — інакше ризикує творити невірне чарівництво, яке шкодить його власній добрій волі». Це він каже про те, що творчий аспект магії знаходиться поза її структурою. «Магія підсилює пристрасті, і не тільки позитивні, такі як радість, але й руйнівні пристрасті теж, які в кінцевому рахунку можуть перерости в одержимість і стати абсолютно нестерпними, якщо їх не вихлюпувати».

— Схоже на те, що він намагається виправдати свої руйнівні нахили, — зауважила Келен.

— Не думаю. Я вважаю, що він говорить про щось більш значне, про більш високий рівень рівноваги, ніж прийнято вважати.

Келен похитала головою, явно не

вловлюючи те, що було абсолютно ясно Річарду, але він не бачив способу їй розтлумачити, а тому продовжив читання.

— А ось це важливо. «Уява — ось що робить чарівника великим, бо завдяки їй він може вийти за рамки традицій та за межі структури того, що існує нині, в більш високу область творіння самої тканини магії».

— Так ти про це тлумачив? Коли говорив, що він вважав магію видом мистецтва? Способом самовираження? Ніби він сам Творець — тче полотно магії з нічого?

— Цілком вірно. Але послухай ось що. По-моєму, це найважливіше з того, що сказав Йозеф Андер. Коли шими перестали творити зло, інші чарівники обережно поцікавилися у Андера, що саме він зробив. Їх слова так і дихають тривогою. І ось що він відповів на запитання про те, що він зробив з шимами: «Благодать може скоритися винахідливому заклинанню».

Келен потерла плечі, явно стривожена цими словами.

— Добрі духи, що це могло означати?

— Мені здається, він щось винайшов, — нахилився до неї Річард, — нову магію, що вийшла за рамки початкового заклинання, яке закликало шимів в цей світ. Магію, яка одночасно і вирішувала завдання, і задовольняла його власні інтереси. Іншими словами, Йозеф Андер став творцем.

Келен широко відчинила очі. Річард знав, що вона осмислює ступінь відхилення від норми того, з чим вони мають справу. З божевільним, який зрештою обрушив шимів їм на голову.

— Світ розлітається на друзки, — прошепотіла вона ледь чутно, — а ти кажеш про те, що Йозеф Андер використовував магію як вид мистецтва?

— Я просто передаю тобі те, що написав цей чоловік. — Річард перевернув останню сторінку. — Попередні я пропустив. Хотів подивитися його саме останнє послання у замок.

Річард ще раз перечитав древнєд'харіанський текст, щоб переконатися, що перевів правильно, а потім зачитав вголос слова Йозефа Андера.

— «Під кінець я прийшов до висновку, що повинен відкинути і Творця, і Володаря. І створив власне творіння, власне відродження і смерть, і цим своїм діянням назавжди захистив мій народ. Отже, прощайте, бо я заспокою мою душу у тривожних водах і таким чином буду вічно наглядати за тим, що так ретельно виткав і що відтепер у повній безпеці і незмінне». — Річард підняв очі: — Бачиш? Ти зрозуміла? — І побачив, що вона нічого не розуміє. — Келен, я не думаю, що він вигнав шимів, як повинен був. Замість цього він використав їх в особистих цілях.

— Використав? — Вона зморщила ніс. — Для чого можна використати шимів?

— Доміні Діртх.

— Що?! — Келен стиснула пальцями перенісся. — Тоді як же ми примудрилися виконати настільки чітко окреслені жорсткі умови і ненавмисно закликати їх? Такого роду конструкція в точності відповідає тій, за рамки якої, як ти говориш, вийшов Йозеф Андер — чи вважав, що вийшов.

Саме цього аргументу Річард і чекав.

— Вся справа в рівновазі. Хіба не бачиш? Магія повинна врівноважуватися. Щоб зробити щось творче, він повинен був врівноважити це чимось нетворчим, причому за дуже жорсткою формулою. І жорсткість вимог до заклинання по вивільненню шимів сама по собі підтверджує виключність того, що він створив.