П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню

Гудкайнд Террі

Беата була в такому жаху, що не могла вимовити ні слова.

Жінка трохи пом'якшилася.

— Ну, це не все з твоєї вини. Мабуть, ти ще надто молода, щоб розбиратися у всьому цьому, і знати дещо про вміння дурити людям мізки. Від тебе ще не можна чекати, що ти розберешся, де істина, де брехня. Тобі тільки здається, що ти це вмієш.

— Чому вам так потрібен цей меч?

— Тому що він належить Магістрові Ралу. Він послав мене за ним.

— Чому ви врятували мене?

Жінка подивилася на Беату. У

цих холодних розважливих блакитних очах не було ні крапинки страху.

— Напевно, тому що колись я теж була дурненькою молоденькою дівчинкою, яку взяли на виховання нехороші люди.

— Що вони з вами зробили? — Жінка похмуро посміхнулася:

— Вони зробили з мене те, що я є: Морд-Сіт. Тобі б так не пощастило. Ці молодці куди як гірше обходяться з тими дівчатами, які опиняються в їхніх руках.

Беата зроду не чула ні про яких Морд-Сіт. Але тут їх увагу привернули лунаючі від Доміні Діртх крики Естелли.

— Мені треба їхати за мечем. Рекомендую і тобі драпати звідси.

— Візьміть мене з собою.

— Ні. Користі від тебе ніякої, будеш тільки затримувати мене.

Беата розуміла моторошну правду її слів.

— І що ж мені робити?

— Неси звідси свою дупу, поки ці хлопці не дісталися до неї, інакше дуже пошкодуєш.

— Будь ласка, допоможіть мені врятувати Естеллу з Еммелін! — Попросила Беата. На очі її знову навернулися сльози. Жінка, стиснувши губи, деякий час роздумувала.

— Ось цю! — Нарешті відповіла вона, з холодною рішучістю, вказавши на Естеллу. — Їдучи звідси, я допоможу тобі виручити ось цю. А вже як ви будете тікати — справа ваша.

Беата бачила, як регочучий здоровань лапав за груди Естеллу, яка намагалася відбитися, Беата знала, як їй приходиться.

— Але ми повинні врятувати і Еммелін! — Вона кивнула в бік казарми, куди відволокли хакенку.

— У неї зламана нога. Ти не зможеш її вивести. Через неї вас спіймають.

— Але вона…

— Забудь про неї. Що ти будеш робити? Потягнеш її на собі? Припини зображувати наївне дитятко. Подумай своєї головешкою. Хочеш спробувати втекти разом хоча б з однією, чи хочеш, щоб тебе напевно спіймали, якщо спробуєш врятувати обох? Мені ніколи. Вирішуй швидше.

Беата намагалася не чути долітаючих криків. Їй не хотілося опинитися там же з цими тварюками. Одного з них вона вже мала «задоволення» відчути.

— Тоді ось цю. Пішли! — Рішуче заявила Беата.

— Молодець, сержант.

Беата зрозуміла, що жінка спеціально так її називає, щоб підбадьорити, поставити на ноги, щоб вона слухалася, щоб врятувати їй життя.

— А тепер слухай і роби в точності як я скажу. Я не впевнена, що у тебе вийде, але це твій єдиний шанс.

Відчайдушно бажаючи втекти від цього кошмару, Беата закивала.

— Я піднімуся нагору і прикінчу мужика. І подбаю, щоб у вас було хоча б по коневі на ніс. Поки ти хапаєш

коней, я відішлю дівчисько вниз. Саджай її на коня і валіть звідси, не зупиняючись ні за яких обставин.

Жінка вказала на степ, який тягнувся за Доміні Діртх.

— Просто забирайтеся подалі від Андера, в будь-яку іншу країну Серединних Земель.

— А як ви помішаєте їм спіймати нас?

— А хто сказав, що я мішатиму? Ви просто стрибаєте на коней і мчите геть, рятуючи свою шкуру. Все, що я можу, — це забезпечити вам фору. — Жінка погрозила Беаті пальцем. — Якщо з якоїсь причини вона не спуститься вниз або не вилізе на коня, ти її кинеш і втечеш одна!

Беата, повністю отупіла від жаху, кивнула. Їй просто хотілося забратися звідси. Більше нічого. Тільки врятуватися. Вона схопила незнайомку за червоний шкіряний рукав.

— Мене звати Беата.

— Рада за тебе. Пішли.

Жінка схопилася і, пригнувшись, побігла. Беата послідувала за нею, наслідуючи її низькій стійці. Жінка підскочила до стоячого спиною до них солдата і збила його ззаду підсічкою. Як тільки він гепнувся на спину, жінка миттєво звалилась на нього, розтрощивши ліктем гортань. Ще два швидких удари знерухомили його.

— Як ви це зробили? — Ошелешено запитала Беата. Жінка швидко пхнула Беату в густу траву біля солдата.

— Роки навчання. Вбивати — моя професія. — Вона знову оглянула Доміні Діртх. — Чекай тут, рахуючи до десяти, потім за мною. Рахуй повільно.

Не чекаючи відповіді, вона понеслася стрімголов. Кілька солдатів дивилися на неї, не розуміючи, що відбувається, оскільки вона не намагалася втекти, а мчала просто до них. Жінка прослизнула між бігаючими навколо Доміні Діртх кіньми з горланячими і верещачими вершниками.

У лежачого біля Беати солдата з носа пузирилася кров. Напевно, він захлинався, лежачи на спині.

Тримаючий Естеллу імперець обернувся. Жінка в червоному вирвала із затискача дерев'яний кий. Дошки, які утримували його, відлетіли, і Беата почула, як розколовся череп солдата, коли кий обрушився йому на голову. Як раз в цей момент дівчина дорахувала до десяти. Імперець перевалився через перила і звалився вниз під копита коней.

Беата, не тямлячи себе від страху, схопилася і понеслася.

Жінка могутнім помахом занесла било і вдарила в Доміні Діртх.

Від низького гулу стрясла земля. Звук був таким сильним, що Беаті здавалося, ніби у неї зуби вискакують і розвалюється череп.

Вершники перед Доміні Діртх закричали. Заіржали їх коні. Крики майже миттєво замовкли — люди і тварини розлетілися в криваві шматки. Інші вершники, що як і раніше скакали навколо Доміні Діртх, не змогли зупинити коней. І вилетіли за безпечну лінію в обійми смерті.

Беата мчала щодуху, хоча їй здавалося, що від жахливого дзвону у неї суглоби розвалюються.