П'ятеро в ліфті, не рахуючи Музи
Шрифт:
Але одного прекрасного дня їхні маршрути перетинаються. Так само просто і буденно, як це зазвичай відбувається у стрімкій круговерті, коли перетинаються між собою маршрути безлічі різних людей щомиті, щогодини, щодня.
У цю мить Музу відвідало яскраве відчуття, яке в світі людей прийнято називати «Дежа-вю», і Кліо полишила друкувати, вперлася підборіддям в кулаки, замислилася.
Зверху щось клацнуло, і ліфт почав поволі опускатися донизу.
П'ятнадцять хвилин перед шістнадцятою
Музика раптово перервалася, і через праве вухо прямо в голову проник голос колеги по праці:
– Тут така історія. Тобі в рюкзак помилково закинули один лист. А ну, глянь, на ньому ще така голуба марка з написом «КЛІО».
– Зараз, – хлопець зупинився, відкрив рюкзак. Справді – є конверт. І як він його раніше не зауважив? – Є.
– Ну, та є. А ти сумнівався? Давай швидко крути педалі в новий офісний центр. Там на той лист дуже чекають. Їдь негайно.
– Добре. А як інші клієнти?
– Про це не турбуйся, я їх попереджу, що ти затримаєшся.
Хлопець сів на велосипед і поїхав у протилежний від попередньо запланованого маршруту бік.
П'ятнадцять хвилин перед шістнадцятою годиною. № 2.
Задзвонив телефон. Він взяв слухавку, вухо різонув роздратований голос директора:
– І довго ти будеш штани протирати!? Де нові клієнти!? Де гроші!? Ти дограєшся – звільню тебе к єдрєні фєні!! Що, думаєш висидиш когось?! Чи тобі хтось подзвонить!? Працювати, живо!!! Знайди хоч одного жирного клієнта!
– КЛІО? – здивовано перепитав чоловік.
– Яке КЛІО?! – директор роздратувався ще більше і продовжив, вимовляючи по складах ключові слова власного звернення до підлеглого, – Клі-єн-та, кажу, шукай, жир-но-го!
– Вибачте, причулося. Вже йду, – зніяковів чоловік, поклав слухавку, зітхнув, встав, одягнув піджак, взяв течку і вирішив відвідати новий офісний центр.
П'ятнадцять хвилин перед шістнадцятою годиною. № 3.
– Коляска 38, коляска 38, – крізь густі радіоперешкоди наполегливо пробився жіночий голос.
– Так, Дюймовочка, – відповів у рацію таксист, продовжуючи вписувати букви у порожні клітинки кросворду.
– Просять вас на шістнадцяту годину особисто під’їхати.
– В офісний центр? – запропонував версію таксист.
– Як ви здогадалися? – здивувалося Дюймовочка.
– Я про своїх постійних клієнтів, Дюймовочка, знаю все, – а собі подумав, – Тому вони і постійні.
– То ви їдете? – запитала диспетчер.
– Звичайно,
Після чого відклав газету з ручкою та поїхав на виклик.
П'ятнадцять хвилин перед шістнадцятою годиною. № 4.
Зазвучала мелодія футбольного маршу, сповіщаючи про вхідний дзвінок. Дідо легким рухом видобув мобільний телефон із внутрішньої кишені піджака. На екрані світився напис: «БредА дзвонить». Дідо натиснув зелену кнопку і почав розмову:
– Слухаю.
– Іване Тимофійовичу, – в слухавці забринів доброзичливий низький чоловічий голос, – Запрошуємо Вас до нас у гості, на новосілля, так би мовити. Ми оце переїхали в новий офіс, заходьте, будемо раді.
– Коли? – уточнив дідо.
– Та сьогодні, заходьте вже.
– А раніше ти не міг сказати? Може в мене ще є важливі справи.
– Іване Тимофійовичу, я знаю, що Ви любите заздалегідь планувати, але з тим переїздом трохи «зашилися» і не встигли Вас раніше попередити. Приходьте, вся команда буде в зборі.
– Добре, – примирливо закінчив розмову дідо і почав прикидати, як йому найкраще дістатися до нового офісного центру, але натомість з’явилася думка: «Треба купити гостинець новоселам», і дідо помітив перед собою велику вітрину магазину з вивіскою над вхідними дверима: «Продукти «КЛІО».
«До чого тут КЛІО?» – здивувався дідо, проте в магазин він зайшов. З метою придбати пляшку п’ятизіркового коньяку.
П'ятнадцять хвилин перед шістнадцятою годиною. № 5.
Молодий чоловік саме розмовляв по вуличному таксофону:
– То коли я можу підійти за грошима? – він уважно вислухав відповідь абонента, – Гаразд, домовилися.
Молодий чоловік повісив слухавку, сплюнув на землю, дістав цигарку, закурив. Раптом до нього підійшов чолов’яга в окулярах і з великим рюкзаком на спині, з мапою міста в руках:
– Здравствуйтє , – ламаною російською почав він, – Ізвінітє…
– Ну? – прихильно дозволив молодий чоловік.
– Скажітє, гдє єсть КЛІО?
– Шо? – перепитав співбесідник і взяв в руки мапу, – Яке таке КЛІО?
Лінії на мапі мало що прояснювали.
– Гдє-то тут, – тицьнув пальцем в мапу іноземець.