Ранок дня не визначає

Райнов Богомил Николаев

Райєн.Коли б усе було настільки ясно, вам би не минути лиха.

Томас.Не розумію.

Райєн.Ви все чудово розумієте, але й досі сподіваєтесь, що я лише гублюся в здогадах. Ні, не в здогадах, а в фактах! У мене так багато фактів, що я просто гублюся в них, Томасе. І всі вони пов'язані з вашими брудними оборудками.

Томас.Я таки справді нічого не розумію.

Райєн.Тому

що ви не в курсі деяких справ. Якщо я вирішив не спростовувати вашої версії перед перевірочною комісією, то це було з мого боку не наївністю, а просто бажанням не виставляти напоказ наші сімейні чвари…

Томас.Яку це «мою» версію? Хіба ж ми не домовилися, що говорити?

Райєн.І про що ж ми домовилися? Чи не думаєте ви, що я отак і повірив у вашу вигадку про вибух? Ні, ви таки справді не в курсі деяких речей. Ну, наприклад, під час вибуху я був не в своєму кабінеті у Франкфурті, а поблизу місця подій. Майже поруч, тільки вище, Томасе, а точніше — на горбі, що над базою, звідки чудово видно всю територію бази.

Томас.Яке це має значення, де ви були…

Райєн.Для вас — вирішальне, Томасе. Всупереч вашим свідченням, ви тоді бігли до контори, втікаючи від пострілів Ерліха. Адже ваша версія така: Ерліх почав у вас стріляти, ви побігли до канцелярії, і саме тоді випадкова куля німця спричинила вибух. По-перше, пострілів не було. По-друге, коли б ви бігли до канцелярії, я б вас бачив.

Томас.До вашого відома, постріли таки були. Тільки Ерліх стріляв з глушителем. І знову ж таки, до вашого відома, глушитель потім було знайдено.

Райєн.Тому що ви передбачливо кинули його у вогонь. Це був ваш глушитель, з ним ви стріляли й самі підірвали склад, вискочивши з нього в бічні двері, з боку лісу. Саме так: залишили німця перевіряти товар, самі вислизнули запасним виходом і звідти стрельнули в якусь вибухівку, певно, заздалегідь підкладену десь у зручному місці.

Томас.І ви ще запевняєте мене, що не губитеся в здогадах…

Райєн.Ви не бігли до контори, Томасе, й пострілів не було чути…

Томас.Я сказав вам, що той негідник мав на пістолеті глушитель.

Райєн.А якщо він носив при собі глушитель, значить, збирався застрелити вас… Коли перевірочна комісія, до якої входять переважно ваші друзі, погодилася прийняти такі вигадки, то я не згоден.

Томас.Я сказав вам: він наполягав, хотів одержати «своє». У відповідь на це я, звичайно, розсміявся. «Параграф для підкупу не передбачений», — сказав я. А він: «Не маєш готівкою, — каже, — можна й натурою — ящик пістолетів розв'яже всі проблеми, тільки не з тих, музейних експонатів, и щось сучасне». Я у відповідь розсміявся, і тоді…

Райєн.Ясно.

Напад нестримного сміху. Мені б теж треба було розсміятися вам у відповідь, та я стримуюсь. Я вас навіть де в чому розумію. Ви крали як хотіли, шановний, і це тривало роками. А німець був співучасником деяких крадіжок, тобто потенціально небезпечний свідок. Тож ви і вважаєте, що дуже вдало здихалися його, не кажучи вже про те, що знищили й сліди своїх крадіжок. Під час ревізії ви спишете всю нестачу товару за рахунок складу, що згорів, чи не так? Але помилка ваша в тому, що ви трохи спізнилися.

Томас.Не заперечую: ви маєте право на здогади, але ж ви таки переборщили…

Райєн.Не поспішайте, ви ще не все почули. Перш ніж вирушити на той світ, німець прийшов до мене і все розповів. Мені неважко було розв'язати йому язик. «Скільки ви досі заробили у Томаса?» — запитав я. «Не можу вам точно сказати, не записував», — відповів він. «А все-таки, в загальних цифрах?» — наполягав я. «Скільки ж ви мені заплатите за таку інформацію?» — запитав він. І ми одразу ж порозумілися.

Томас.Але я вас не розумію. Навіщо вам потрібні ці байки? Звинувачення в брудних махінаціях, свідчення мерців…

Райєн.Не раджу вам дуже покладатися на те, що Ерліх мертвий. Його свідчення записані.

Томас.Чорним по білому?

Райєн.Можна розуміти й так. У всякому разі, магнітофонна стрічка у мене в сейфі. Можу вам дати копію. Для розваги.

Томас.Віддайте її перевірочній комісії.

Райєн.Не виключено, що так і зроблю. Але те, що я витрачаю на вас час, свідчить, що я віддав би перевагу іншому варіанту. Так, шановний, не заради вашого реноме, а заради реноме фірми я особисто схиляюся до іншого варіанту.

Томас.Ви просто начинені варіантами. Гадаю, ви вже запропонували мені один, знову ж таки заради реноме фірми, і я прийняв його. Адже я дав свідчення згідно з вашими інструкціями.

Райєн.Я не диктував вам, що говорити, й не вигадував вашої брехні. Крім того, зазначу в дужках, мені не подобається ваш тон. Не знаю, чи вистачить у мене терпіння вислухати вас до кінця!

Томас.Дуже шкодую. Я людина військова й кажу відверто. Коли ваша ласка, я теж зауважу в дужках, що не дозволю нікому тиснути на мене, навіть якщо це робиться тільки словами!

Райєн.Тільки словами? Ви гадаєте, що це будуть тільки слова? Я вас знищу в повному розумінні цього слова, не забруднивши рук!

Томас.Не будемо поспішати із знищенням. Бо що стосується мене, то я вже зараз міг би розрахуватися з вами. І не побоюся забруднити руки. Я вже казав: я людина військова й звик до всього.