Ранок дня не визначає

Райнов Богомил Николаев

Райєн.Спробуйте!

Томас.Я не з тих, хто пробує, Райєне! Я з тих, хто діє

(В дуеті западає пауза, заповнена через відсутність оркестру дзвоном чарок — красномовне свідчення того, що розмова відбувається не всухом'ятку).

Томас (уже спокійніше). Не треба нервувати. Якщо хочете щось запропонувати — пропонуйте.

Райєн.Тепер ваша черга пропонувати, Томасе. Єдине, що ви могли б зробити, це повернути мені всі гроші, які нажили своїми брудними махінаціями.

Томас.І

на кого виписати чек? На фірму чи на вас особисто?

Райєн.Я вже сказав: мені не подобається ваш тон.

Томас.І все-таки ще одна деталь. Я хотів би знати, що ви конкретно розумієте під «усіма грошима»?

Райєн.Я певен, що сума набагато перевищує мільйон, бо ви тільки з Ерліхом поділили триста тисяч. Та щоб не торгуватися, давайте зупинимося на мільйоні.

Томас.Маєте на увазі долари чи марки?

Райєн.Що може матися на увазі, коли розмовляють двоє американців!

Томас.І все ж ви не сказали: як ви хочете одержати ці долари — чеком чи готівкою?

Райєн.У такому ж вигляді, як їх одержували ви.

Томас.О, тепер дещо прояснилося, принаймні для мене. А щодо вас, то, здається, у вашій голові й досі не розвіялася темрява.

Райєн.Я вже казав: ваш тон…

Томас.Зрозумів: вам не подобається мій тон. Боюсь, що факти сподобаються вам ще менше. А вони такі: по-перше, ніякий суд не визнає прямим доказом магнітофонний запис. По-друге, прямий доказ все-таки є, тільки він — проти вас. Це попередня фактура, яку ви дали тому бельгійцеві. Копія її у мене. Ви ж знаєте, що Ерліх був лише хлопчиком на побігеньках у того бельгійця, і, всупереч розробленій нами версії, Ерліх прийшов на склад не перевіряти наявність товару, а одержати товар за вашим розпорядженням.

Райєн.За яким розпорядженням?

Томас.Хіба напередодні увечері ви особисто не повідомили мене, яку кількість зброї передати Ерліху? Це у мене записано.

Райєн.Залиште цей запис собі на згадку. Я не пам'ятаю такої розмови.

Томас.Авжеж. Та коли з'явиться на світ фактура, вам доведеться пригадати.

Райєн.Коли не помиляюсь, ідеться про фактуру для форми, документ, який не має ніякої вартості.

Томас.Як фактура — це справді не документ, але як доказ — матеріал першорядної ваги, надрукований вашою машинкою на вашому бланку й виданий на ім'я Альбера Каре.

Райєн.А де той Каре, щоб підтвердити?

Томас.Сподіваюсь, найближчим часом буде в наявності й він. Мої люди вже натрапили на його слід.

Райєн.Дивіться тільки, щоб ваших людей не випередили мої люди. Я також хочу, щоб той

бельгієць з'явився на світ. Його рекомендували мені ви, Томасе!

Томас.Не пам'ятаю такого.

Райєн.Ваша часткова втрата пам'яті в даному разі не має значення. Каре пригадає.

Томас.Облиште прогнози. І не забувайте про найважливіше: фактура. Я не запитую вас про гроші…

Райєн.Про які ще гроші? За фактуру для форми ніхто не платить.

Томас.Після фактури для форми була й справжня фактура.

Райєн.Дозвольте глянути на неї.

Томас.Навіщо вам дивитися на неї, адже ви самі виписували її! Не забувайте, що я не новачок у цій справі. Ви б ніколи не дали розпорядження, не поклавши спершу гроші собі в кишеню. А це немалі гроші, Райєне. Якщо мене не зраджує пам'ять, це щось…

Магнітофончик, легенько свиснувши, замовкає. Сеймур гасить сигарету, третю підряд, і зауважує:

— Коли б ті двоє дурнів не були такі п'яні й такі балакучі, розмова, мабуть, вийшла б набагато коротшою, й тоді б ми мали її цілком. А так вона не вмістилася на плівці, тому доводиться лише здогадуватись. Отже, беручи до уваги те, що вони водночас і дурні й хитрі, як ви гадаєте, до чого вони доторгувалися?

— До того, що їм диктує інстинкт самозбереження.

— Гадаєте, вони порозумілися… — задумливо каже американець. — Можливо. Але то удаване, порозуміння. Боюсь, що удаване.

— Боїтеся чи сподіваєтесь?

Він дивиться на мене так само задумливо, потім машинально закурює нову сигарету.

— Звичайно, сподіваюсь. Але й боюсь. Боюсь за вас, Майкле. Кожному з них потрібні ваші свідчення. Однак зверніть увагу: кожний розраховує тільки на частину ваших свідчень. Томас хотів би, щоб ви мовчали про те, що він запропонував вас як клієнта, й розповіли головним чином про свою угоду з Райєном. А Райєн хотів би, щоб ви мовчали про угоду й докладніше розповіли про свої зв'язки з Томасом.

— Це цілком логічно.

— Тоді вам, певно, зрозуміло й інше: кожен з них спробує прибрати вас до своїх рук, витягти потрібні свідчення, а після цього знищити. Не хочу повторюватись, Майкле, але останнім часом вам страшенно не щастить.

— Чому ж? Адже ви взялися забезпечити мені канал.

— Я вже забезпечив його. Тільки поки що ми не можемо скористатися ним.

— Мабуть, щось загальмувалось…

— Невже ви не розумієте — ми не можемо скористатися ним, поки ці двоє стоять у нас на шляху!

— І цим, звичайно, знову доведеться зайнятися мені. Я зрозумів це ще тоді, як ви почали забивати мені баки своїми балачками. Ми з вами знову на вихідній позиції: повертаю тобі волю, але спершу дещо зроби!

— Ви вже на волі, друже. І не моя вина, що ви не можете скористатися нею.

— Не викручуйтесь, Уїльяме. Ви поклали собі розправитися з Райєном, та, діставши наказ вийти з гри, знову відчули потребу в мені, щоб закінчити гру на вашу користь.

— Так сталося, — визнає Сеймур. — Тільки можу вас запевнити, що коли в мене є надійний канал…