Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
Шрифт:
Коли називалися імена, люди піднімалися і вислуховували, яку частину із зарплати на наступному тижні у них забирають. Оскільки Річард був новачком, його прізвище назвали останнім. Він встав, дивлячись через димний зал на людей, що були одягнені в пальта, до яких вже встигла причепитися міль, що сиділи за довгим столом, складеним з двох старих дверей. В одному кінці сидів Іцхак, у всьому підтримуючи більшість. Сидячі в президії жінки все ще перешіптувалися. Закінчивши переговори, вони щось прошепотіли голові. Той кивнув.
— Річард Сайфер, беручи до уваги, що ти новенький, тобі ще належить виконати свій обов'язок
Річард якусь мить тупо дивився на нього.
— Але… що я буду їсти? І як платити за житло? — Сидячі в залі хмуро повернулися до нього. Голова ляснув долонею по столу, закликаючи до тиші.
— Ти повинен дякувати Творцю за відмінне здоров'я, що дозволяє тобі працювати, молодий чоловік. А зараз тут є ті, кому не так пощастило в житті, як тобі, ті, чиї потреби куди більші твоїх. Допомога стражденним і нужденним важливіша егоїстичного особистого збагачення.
Річард зітхнув. Та яке все це має, по суті, значення? Зрештою, адже йому щастить у житті.
— Так, пане головуючий. Я зрозумів, що ви маєте на увазі. Я з радістю віддам мою зарплату нужденним.
Як же він шкодував, що Ніккі пустила за вітром їхні гроші!
— Ну, — сказав він, коли вони вийшли нарешті на свіже повітря, — гадаю, ми можемо витребувати з керуючого домом квартплату назад. Ми можемо і надалі жити там, де жили, поки я не зароблю і не складу трохи грошей.
— Квартплата поверненню не підлягає, — повідомила Ніккі. — Керуючий домом зрозуміє нашу проблему і дозволить нам жити в борг, поки ми не зможемо почати його гасити. На наступних зборах тобі потрібно лише встати і пояснити ревізійній комісії свої труднощі. Якщо ти все правильно викладеш, вони нададуть тобі допомогу для виплати квартплати.
Річард вичерпався. Йому здавалося, що все це — якийсь безглуздий сон.
— Допомогу? Та це ж моя зарплата! За роботу, що я виконую!
— Це егоїстичний погляд на речі, Річард. Робота — це милість з боку робочої комірки, компанії і Ордена.
Річард дуже втомився, щоб сперечатися. До того ж зовсім не чекав ніякої справедливості хоч в чомусь, що робилося в ім'я Ордена. Йому хотілося лише дістатися до їх нового житла і впасти спати.
Коли вони відкрили двері, один з тих трьох молодиків рився в сумці Ніккі. Тримаючи в одній руці її нижню білизну, він посміхнувся, дивлячись на увійшлих через плече.
— Так-так, — протягнув він, підводячись. Сорочки на ньому як і раніше не було. — Схоже, два мокрі пацюки знайшли-таки нору для житла.
Його хтивий погляд ковзав по Ніккі. На обличчя їй він навіть не дивився.
Ніккі спершу вихопила у нього сумку, а потім і свої речі. І заходилася запихати їх назад в сумку. Молодик спостерігав, продовжуючи посміхатися. Річард злякався, що вона наплює на узи з Келен і скористається своєю силою, але Ніккі лише розлючено глянула на нахабу.
Кімнатка виявилася жалюгідною і обшарпаною. Низька стеля просто тиснула. Колись вона була побіленою, але тепер потемніла від чаду свічок і ламп, і тепер кімната була схожа на печеру. Освітлювала приміщення самотня свічка, що горіла на забрудненій поличці біля дверей. В кутку, біля засидженої мухами стінки стояла наперекіс шафа. Одні дверцята шафи виламані. Єдине, на що можна сісти, крім зашмарканої і засмусоленої
— Як ти сюди потрапив? — Гаркнула Ніккі.
— Універсальний ключ, — помахав він ключем, як королівським жезлом. — Мій тато — керуючий домом. Я просто оглядав ваші шмотки на предмет підривної літератури.
— А ти вмієш читати? — Ніккі просто сочилася отрутою. — У житті не повірю, поки на власні очі не побачу! З фізіономії молодика не сходила виклична посмішка.
— Нам не потрібні тут підривні елементи. Це може піддати небезпеці всіх інших. Мій батько зобов'язаний повідомляти про будь-яку підозрілу діяльність.
Річард ступив убік, пропускаючи ідучого до дверей хлопця, але тут же перехопив його за руку, коли той схопив свічку.
— Це наша свічка, — вимовив Річард.
— Та ну? З чого ти це взяв?
Річард стиснув міцніше оголену мускулисту руку хлопця. Дивлячись йому в очі, він жестом показав:
— На низу вирізані наші ініціали. Хлопець машинально перевернув свічку, щоб подивитися. Гарячий віск бризнув йому на руку. Завищавши, він упустив свічку.
— Ох ти! Біда яка! — Спокійно промовив Річард. Нахилившись, він підняв свічку. — Сподіваюся, з тобою все в порядку? Гарячий віск в очі не потрапив, а? Моторошно болить, коли гарячий віск потрапляє в око.
— Так? — Молодик відкинув прямі темні волосся з лоба. — А звідки ти знаєш?
— У себе на батьківщині я якось бачив, як це трапилося з одним бідолахою.
Річард висунувся в коридор, де горіла на полиці ще одна свічка. І нігтем демонстративно надряпав Р і С на низу свічки.
— Ось бачиш? Мої ініціали. — Молодик навіть не зволив подивитися.
— Угу, — буркнув він і рвонувся до дверей.
Річард вийшов з ним разом і запалив свічку від тієї, що горіла в коридорі. Молодик, пригальмувавши, зарозуміло глянув на Річарда.
— А як той придурок ухитрився залити собі воском очі? Він що, такий же тупий здоровенний облом вроді тебе?
— Та ні, — недбало відповів Річард. — Зовсім ні. Це був заклопотаний молодик, що по дурості зазіхнув на чужу дружину. І віск в очі йому бризнув чоловік.
— Та ну? А чому цей тупоголовий козел просто не закрив повік?
І тут Річард вперше за весь час обдарував хлопця не обіцяючою нічого хорошого посмішкою.
— Та тому що йому спершу відрізали повіки, щоб він не міг закрити очей. Бачиш, там, звідки я родом, з кожним, хто доторкається до жінки всупереч її волі, обходяться не дуже-то ласкаво.
— Та ну?
— Ага. І повіки — не єдине, що відрізали тому молодцю.
Молодик знову відкинув волосся з лоба.
— Ти що, мені погрожуєш, облом?
— Ні. Я не можу зробити тобі нічого гірше того, що ти робиш собі сам.
— Це ти про що?
— Ти ніколи нічого в житті не досягнеш. Ти завжди будеш нікчемою, брудом, що зчищають з чобіт. У тебе є лише одне життя, а ти його витрачаєш даремно. І це дуже сумно. Сумніваюся, що ти маєш хоча б найменше уявлення, що означає бути по-справжньому щасливим, вчинити щось дійсно варте, щоб можна було пишатися собою. Ти сам все це відкинув, і гірше цього нічого бути не може.