Сповідь відьом
Шрифт:
— Діана тепер — одна з де Клермонів, — холодно зазначив він.
— Я зрозуміла, Метью. — Міріам спрямувала на мене спокійний погляд. — Таке більше не повториться.
— Як дивно, — пробурмотів Маркус, окинувши поглядом кімнату. — Спочатку це була спільна таємниця. А тепер троє відьом та троє вампірів поклялися у вірності одне одному. Якби тут було ще й троє демонів, то ми б мали тіньову Конгрегацію.
— Навряд чи ми з якогось дива надибаємо в центрі Медісона трьох демонів, — уїдливо зауважив Метью. — І що б там не сталося, все, про що тут говорилося сьогодні, має залишатися тільки поміж нас. Зрозуміло? Результати аналізів Діаниних
Усі, хто сидів за столом, дружно закивали головами, і різношерста армія Метью згуртувалася за своїм командиром, готова дати відсіч ворогові, якого вона не бачила та чийого імені ще не знала.
Ми сказали всім добраніч і пішли нагору. Коли я не вписалася в поворот, Метью притримав мене за плечі й направив у двері спальні. Торохтячи зубами, я заповзла під ковдру. Коли прохолодне тіло Метью доторкнулося до мого, тремтіння поволі вщухло.
Я спала міцно, прокинувшись лише один раз і злегка привставши. Метью не спав, його очі поблискували в темряві. Він ніжно пригорнув мене до себе.
— Спи, — сказав він, цілуючи мене за вухом. — Я тут. — Його прохолодна рука лягла мені на живіт, немов захищаючи наших ще не народжених дітей.
Розділ 37
За наступні кілька днів невеличка армія Метью засвоїла перше правило ведення бойових дій: союзники не повинні убивати один одного.
Хоч як не було важко моїм тіткам звикнути до присутності вампірів у будинку, по-справжньому важко адаптуватися було саме захожим. І справа була не лише в привидах та кішці. Щоб вампіри жили під одним дахом із теплокровними, в будинку треба мати не лише горіхи. Наступного дня Маркус та Міріам поговорили з Метью на під’їзній алеї, а потім кудись поїхали на «рейндж-ровері». Кілька годин по тому вони повернулися з чималеньким холодильником, позначеним червоним хрестом, і запасами крові, достатніми для того, щоб забезпечити армійський польовий шпиталь. На прохання Метью Сара звільнила у своїй коморі закапелок під банк крові.
— Це всього-на-всього запобіжний захід, — запевнив її Метью.
— На той випадок, коли замучить «хавчик», еге ж? — зіронізувала Сара, беручи пакет із першою групою крові.
— Я поїла перед вильотом з Англії, — манірно проговорила Міріам, яка допомагала розкладати привезене.
Серед закупів був також блістер контрацептивних пігулок в огидній жовтій пластмасовій коробці з квіткою, зображеною на кришці. Метью дав мені ці пігулки, коли ми вже лягали спати.
— Можеш починати прийом зараз, або почекати день-два, поки в тебе почнеться цикл.
— А звідки ти знаєш, коли у мене критичні дні? — Кінець мого попереднього менструального циклу припав на свято Мабон, і це було за день до знайомства з Метью.
— Якщо я можу передбачити, що ти збираєшся перестрибнути на коні через загорожу, то можеш уявити, наскільки мені легко вирахувати, коли у тебе почнеться кровотеча.
— А ти зможеш бути поруч зі мною, коли у мене будуть критичні дні? — спитала я, тримаючи жовту коробку так обережно, наче вона ось-ось вибухне.
Метью здивовано поглянув на мене і розсміявся.
— Господи, Діано, якби я не міг, то тут би не залишилося жодної живої жінки. — Він похитав головою. — Це не те саме.
Я почала приймати пігулки того ж вечора.
Згодом ми звикли до тісного співіснування, у будинку розвинулися нові схеми діяльності, багато
Мій день був поділений на періоди активності, розмежовані перервами на харчування. За наполяганням Метью, я їла через однакові інтервали часу, щоб якомога швидше і повніше одужати після Ля П’єра. Між сніданком та обідом він зі мною займався йогою, а після обіду Сара й Ем намагалися навчити мене користуватися моєю магією та накидати заклинання. Коли ж я спересердя хапалася за волосся, Метью забирав мене на тривалу прогулянку перед вечерею. Теплокровні члени нашої громади завершували вечерю, і ми всі збиралися біля стола в сімейній кімнаті, щоб поговорити про поточні справи чи обговорити старі кінофільми. Маркус десь роздобув шахівницю і часто грав із батьком у шахи, а ми з Емілі тим часом прибирали.
Сара, Маркус та Міріам мали спільну пристрасть до горорів, які тепер домінували при перегляді телепрограм у нашому домі. Сара виявила цей приємний збіг смаків, коли під час чергового нападу безсоння пішла серед ночі униз і застала там Маркуса та Міріам, які дивилися фільм Жака Тюрнюра «З минулого». А ще ця трійця мала спільну пристрасть до гри «Ерудит» та попкорну. До того часу, коли прокинулися решта мешканців будинку, вони перетворили сімейну кімнату на кінотеатр, а з кавового стола позмітали все, залишивши тільки дошку для гри, тріснуту миску, повну квадратних шматочків картону з написаними на них літерами, та два старі пошарпані словники.
Міріам виявилася генієм: вона пам’ятала архаїчні слова з семи літер.
— Ослінець?! — Якось вигукнула Сара, коли я спускалася на перший поверх. — Що це, в біса, за слово таке, га? Маленький осел, чи що?
— Ніякий це не осел, а маленька лава для сидіння, приблизно те ж саме, що зараз зветься «табуретом». Не віриш — подивись у словник.
Сара невдоволено забурчала і відступила в кухню по каву.
— Хто перемагає? — поцікавилася я.
— Ти ще й питаєш! — тріумфально всміхнулася мініатюрна вампірка.
Коли Міріам не грала в «Ерудит» і не дивилася старі фільми, вона проводила такі собі заняття під загальною назвою «Все, що потрібно знати про вампірів». Буквально за кілька днів вона примудрилася розповісти Емілі про такі важливі аспекти, як імена, зграйна поведінка, шлюбні ритуали, надприродні чуття та харчувальні звички. А нещодавно розмова повернула на більш «просунуті» теми, наприклад, як убити вампіра.
— Ні, розрізати нам шию — іще не гарантія знищення, Ем, — терпляче пояснювала Міріам. Вони удвох сиділи в сімейній кімнаті, а я поралася на кухні. — Треба завдати якомога більшої втрати крові. Можна поцілити, наприклад, у пах.
Метью, зачувши таку розмову, похитав головою і, оскільки всі інші були чимось зайняті, скористався слушною нагодою і притиснув мене до стіни біля холодильника. Коли наш син увійшов до кімнати з оберемком дров, я стояла з висмикнутою і перекрученою сорочкою та скуйовдженим волоссям.
— Ти щось загубив біля холодильника, Метью? — з наївно-невинним виглядом спитав Маркус.
— Та ні, — знічено пробурмотів Метью. І занурив обличчя мені у волосся біля шиї, щоб насолодитися ароматом мого сексуального збудження. Я кволо вперлася головою йому в плече, але він іще міцніше притиснув мене до себе.