Таємниця індіанського острова
Шрифт:
— То були якісь чорношкірі тубільці, — відказала Віра.
— Негри або білі, однаково наші брати, — розгнівалася міс Брент.
«Наші чорні брати, наші чорні брати, — повторювала до себе Віра. — Господи, та я зараз дико зарегочу. В мене починається істерика».
А Емілі Брент тим часом задумливо вела далі:
— Певна річ, деякі обвинувачення просто смішні. Наприклад, проти судді — він тільки виконував службовий обов'язок. Та й у моєму випадку… Мені незручно було сказати про це вчора — я не так
— Он як? — зацікавлено вигукнула Віра.
Міс Брент безтурботно вела далі:
— Беатрис Тейлор згодилася до мене служницею. На жаль, я ошукалася в ній. Чепуруха, працьовита, послужлива — вона відразу мені сподобалась. Та, виявилося, вона вміло прикидалася. Насправді ж була розбещеною дівкою, без сорому й. совісті. Яка бридота! Ба, я навіть не відразу, зрозуміла, коли вона… як то кажуть, уклепалася. — Емілі Брент гидливо зморщила свого худорлявого носа. — Це мене приголомшило. Її батьки — порядні люди — суворо виховували її. І я надто задоволена, що вони відмовилися прикрити її гріх.
Віра втупилася поглядом у міс Брент:
— І що було далі?
— Певна річ, я не схотіла тримати її під своїм дахом. Так що ніхто не скаже, що я сприяю розпусті.
— А з нею, з нею що сталося? — ледь прошепотіла Віра.
— Їй не досить було одного гріха на своїй совісті, — сказала міс Брент. — Коли всі відсахнулися від неї, вчинила новий гріх, ще тяжкіший: позбавила себе життя.
— Вона вбила себе? — жахно прошепотіла Віра.
— Так, утопилася.
Віра здригнулася. Подивившись на незворушно спокійний профіль міс Брент, запитала:
— Що ви відчули, коли дізналися? Не шкодували?.. Не краяли свого серця докорами сумління?
— Я? — випросталася Емілі Брент. — Мені абсолютно нічого картатися.
— А що, коли на цей крайній вчинок її штовхнула ваша… жорстокість? — спитала Віра.
— Власна безсоромна поведінка — ось що примусило її так учинити. Коли б вона поводилася пристойно, такого б з нею не сталося. — Очі Емілі Брент дивилися на Віру жорстоко й праведно. Маленька стара діва більше не здавалася кумедною. Ні, вона наводила жах.
Доктор Армстронг, вийшовши з їдальні, знову опинився на терасі. Суддя сидів у кріслі й безтурботно споглядав море. Ліворуч улаштувалися Блор і Ломбард. Мовчки курили. Як і раніше, доктор якусь мить вагався. Оцінююче глянув на суддю Уоргрейва. Необхідно було з кимось порадитися. Найбільше підходив для цього суддя. Армстронг високо цінував його гострий розум, залізну логіку. Ї все ж його охоплювали сумніви. Містер Уоргрейв, безперечно, дуже розумна людина, та вже в літах. А за такої халепи потрібна скоріше людина дії.
І він зробив вибір.
— Ломбарде,
Філіп скочив.
— Прошу.
Вони спустилися з тераси схилом до води. Коли були досить далеко, щоб їх не могли почути, Армстронг промовив:
— Я мушу порадитися з вами.
Ломбард підвів брови.
— Але ж я зовсім не розуміюсь на медицині, друже.
— Ні, я хочу радитися про наше становище.
— То інша справа.
— Скажіть відверто, якої ви думки про цю халепу?
Ломбард замислився.
— Складна ситуація. Доводиться розкидати розумом.
— Якої ви гадки про смерть місіс Роджерс? Поділяєте думку Блора?
Філіп випустив кільце диму.
— Цілком імовірно, якщо, звичайно, розглядати цей випадок окремо.
— Авжеж, — полегшено зітхнув Армстронг, тепер він упевнився, що Філіп Ломбард таки не дурень. А Філіп тим часом вів далі:
— Тобто коли виходити з того, що містер і місіс Роджерси свого часу безкарно вбили й вийшли сухими з води. Як ви гадаєте, що саме вони зробили? Отруїли стару?
— Напевно, все було набагато простіше, — задумливо відповів Армстронг. — Я спитав сьогодні вранці Роджерса, на що хворіла міс Брейді. Його відповідь пролила світло на цю подію. Не вдаватимуся до медичних тонкощів, скажу тільки — при деяких серцевих захворюваннях вживають амілнітрит. Коли починається приступ, необхідно розбити ампулу й дати хворому подихати. Якщо не зробити цього вчасно, може настати фатальна хвилина.
— Напрочуд просто, — замислено сказав Ломбард, — але ж і спокуса, либонь, неабияка.
Доктор кивнув:
— Так. Жодних активних дій, не треба хитрувати з миш'яком — роздобувати, досипати в їжу… До того ж, Роджерс таки побіг уночі за лікарем. Звідси цілковита впевненість, що ніхто не дізнається.
— А коли й дізнається, то ніколи не зможе довести їх провину, — додав Філіп Ломбард. — Дійсно, це багато що прояснює, — насупився він.
— Пробачте, про що ви? — висловив подив Армстронг.
— Я маю на увазі — це прояснює обставини нашої появи на Індіанському острові. За деякі злочини винних неможливо притягти до карної відповідальності. Приклад — випадок з Роджерсами. Або дії старого Уоргрейва. Він убив, не переступаючи закону.
— Ви повірили в це обвинувачення? — спитав Армстронг.
— Ще б пак! — посміхнувся Ломбард. — Авжеж, повірив. Він убив Едварда Сетона так само, наче штрикнув його ножем! Але ж у нього достало розуму, щоб зробити це із суддівського крісла, прикрившись париком і мантією. Тепер його звичайним шляхом не притягнеш до карної відповідальності.
В Армстронговому мозку блискавкою майнула думка: «Вбивство в лікарні. На операційному столі. Безпечно й надійно — надійно, як у банку…»
Армстронг глибоко зітхнув: