Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
Шрифт:
— На все потрібен час, Уоррен. Впевнена, коли Натану було стільки ж років, скільки тобі, він знав не більше твого. Якщо ти залишишся і продовжиш навчання, то років через чотириста-п'ятсот станеш не менш великим пророком, ніж Натан.
Уоррен довго мовчав.
— Але там, за бар'єром, лежить цілий світ, — сказав він нарешті. — Я чув, що в замку Чарівника в Ейдіндрілі і в інших місцях є старовинні книги.
Річард говорив, що їх повно в Народному Палаці Д'Хари. Я прагну вчитися, і в світі багато такого, чого не можна знайти тут.
Сестра
— Ти знаєш, Уоррен, що ми живемо під захистом заклинання. Якщо ти покинеш Палац, то почнеш старіти, як інші. Подивися, що трапилося зі мною за двадцять років мандрів. У нас з тобою лише рік різниці у віці, але ти як і раніше виглядаєш так, ніби тобі щойно настав час замислюватися про одруження, а я — так, наче мені вже прийшла пора няньчити онуків. Тепер, повернувшись, я знову живу за часом Палацу, але те, що втрачено, вже не повернеш.
Не дивлячись на неї, Уоррен промовив:
— Мені здається, ти бачиш у дзеркалі більше зморшок, ніж є насправді, сестра Верна. Вона не змогла втриматися від посмішки.
— А чи знаєш ти, що колись я була в тебе закохана?
Уоррен на мить втратив дар мови.
— У мене? Ти жартуєш! Коли?
— О, це було дуже давно. Більше ста років тому. Ти був весь занурений у навчання, був такий розумний, і від твоїх блакитних очей в мене завмирало серце.
— Сестра Верна!
Не стримавшись. Верна розсміялася, побачивши, як Уоррен залився краскою.
— Це було давно, Уоррен. Я була тоді молода, як і ти. Швидкоплинне захоплення. — Усмішка злетіла з її обличчя. — Тепер ти здаєшся мені дитиною, а я сама собі представляюся досить старою, щоб бути твоєю матір'ю. Двадцять років за межами Палацу зістарили мене не тільки зовні. — Вона помовчала. — Так що, якщо ти покинеш Палац, у тебе буде лише кілька коротких десятиліть, щоб дізнатися те, що ти хочеш дізнатися. Потім ти постарієш і помреш. А тут у тебе є надлишок часу, щоб вивчитися і, можливо, стати пророком. А книги… Зрештою, їх завжди можна попросити принести сюди. Ти єдиний з усіх решти, у кого є можливість перетворитися на пророка.
Після смерті аббатиси і Натана ти, мабуть, знаєш про пророцтва більше, ніж будь-який інший. Ти потрібен нам, Уоррен.
Уоррен озирнувся на освітлений світанковим сонцем Палац.
— Я подумаю, сестра.
— Тільки про це я і прошу, Уоррен. Зітхнувши, він повернувся до неї:
— І що тепер? Кого, як ти вважаєш, оберуть аббатисою?
У процесі пошуків відомостей про похоронний обряд з'ясувалося ще, що процедура обрання нової ігумені — річ вельми непроста. Уоррену було про це відомо. Ніхто краще за нього не знав вміст книг, що зберігалися в підвалах Палацу.
Верна знизала плечима.
— Аббатиса повинна володіти величезними знаннями і великим досвідом. А це означає, що нею стане хтось із старших сестер. Найбільш ймовірна кандидатура — Леома Марсик. Ще — Філіпа або Дульче. Ну і звичайно, сестра Марена теж увійде до списку. Достойних сестер чимало. Я з ходу можу назвати імен тридцять,
Уоррен задумливо потер ніс.
— Напевно, ти права.
Сестра Верна анітрохи не сумнівалася, що закулісна боротьба вже почалася і в міру того як список можливих кандидатур буде звужуватися, найбільш впливових сестер, які ще не зробили свій вибір, будуть всіляко обходити в розрахунку на їхні голоси. Обрання нової ігумені — історичний момент, який визначить життя Палацу на найближчі кілька століть. Схоже, сутичка буде жорстокою.
Сестра Верна зітхнула.
— Не скажу, що я люблю битви, але вибори, судячи з усього, будуть жорсткими.
Переможе найсильніший, але на це може піти багато часу. Нам доведеться жити без аббатиси кілька місяців, а можливо, і цілий рік.
— А кого будеш підтримувати ти, сестра? Верна коротко засміялася.
— Я?! Ти знову бачиш тільки мої зморшки, Уоррен. Я постаріла, але це абсолютно не міняє того факту, що я як і раніше одна з молодших сестер. Мій голос нічого не означатиме.
— В такому разі я вважаю, тобі краще домогтися того, щоб він набув значення. — Уоррен нахилився до неї ближче і знизив голос, хоча поруч не було жодної живої душі. — Ті шість сестер Тьми, яким вдалося втекти, — ти про них не забула?
Сестра Верна насупилася і уважно подивилася в його блакитні очі.
— Яке це має відношення до виборів аббатиси?
Уоррен нервово скрутив балахон на животі у великій ліловий вузол.
— А хто сказав, що їх було лише шість? Раптом у Палаці залишилася ще одна? Або ціла дюжина? Або сотня? Сестра Верна, ти — єдина з усіх сестер, про кого я можу з упевненістю сказати: це — сестра Світла. І ти зобов'язана подбати, щоб аббатисою не став хтось із сестер Тьми. Верна кинула швидкий погляд на Палац.
— Я ж сказала, що є всього лише однією з молодших сестер. Моє слово не варто ні гроша, а решта впевнені, що сестри Тьми втекли всі до єдиної.
Уоррен відвернувся, розгладжуючи зім'ятий балахон, а коли знову подивився на сестру Верну, в погляді його читалася підозра.
— Але ж ти розумієш, що я правий, вірно? Ти теж вважаєш, що в Палаці залишилися ще сестри Тьми.
Сестра Верна зберігала незворушність.
— Хоча я не можу повністю виключити таку можливість, поки у мене немає ніяких підстав бути в цьому впевненою. І крім того, це лише одна з безлічі важливих речей, які повинні бути прийняті до уваги, коли…
— Не треба напихати мене двозначною балаканиною! Ми говоримо про серйозні речі!
Сестра Верна підвела голову:
— Не забувай, що ти учень, Уоррен, і розмовляєш з сестрою Світла.
Будь добрий звертатися до мене з належною повагою.
— А я зовсім не проявляю до тебе неповаги. Але Річард допоміг мені зрозуміти, що я повинен відстоювати свою думку і свою гідність. До того ж саме ти зняла з мене ошийник, і, як сама щойно сказала, ми з тобою ровесники. Я не молодший тебе.