Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
Шрифт:
Річард швидко глянув на інші двері, до яких не вели жодні доріжки, і згадав тварюку, що повзла під землею.
— Ну, ці двері здавалася самими великими, тому я подумав, що це і є вхід. Взагалі-то, якщо розібратися, то в цьому є сенс. Мене називають «Несучий смерть».
Келен сплеснула руками.
— Ми боялися, що ти підеш в замок. Ми до смерті боялися, що ти підеш туди і загинеш. Добрі духи, повірити не можу, що ти вцілів! Навіть чарівники не наважувалися входити в ці двері. Не будь тебе, щит там, усередині, не пропустив би мене. А я можу проходити крізь усі наявні
Річард почув шурхіт каміння і помітив рух гравію. Схопивши Келен, він поставив її на середину плити, оскільки підземна тварюка явно прямувала до них.
— В чому справа? — Запитала вона.
— Щось наближається, — вказав Річард. Келен, похмуро глянувши на нього, підійшла до краю плити.
— Але ж ти її не боїшся? — Присівши навпочіпки, вона занурила руку в гравій і, коли підземна тварюка наблизилася, зробила такий жест, ніби гладить песика.
— Що ти робиш?!
Келен грайливо поплескала підземну тварь.
— Це всього лише кам'яна собака. Чарівник Джіллер створив її, щоб звільнитися від однієї набридливої… гм, дами. Леді боялася йти по гравію, і, вже звісно, ніхто, будучи при здоровому розумі, не наважився б піти до «Шляху Смерті». Келен встала. — Ти хочеш сказати… Тільки не кажи мені, що ти злякався кам'яного пса!
— Ну… Не те щоб… Але…
Келен вперлася руки в боки.
— Ти пішов по «Шляху Смерті» тільки тому, що злякався кам'яної собаки? І тому ти не пішов в інші двері?
— Келен, я не знав, що це за тварина під гравієм. Я ніколи нічого подібного не бачив. — Він почухав лікоть. — Гаразд, добре, я її злякався! Я намагався бути обережним. І не міг прочитати слова над дверима, так що не знав, що в неї входити небезпечно.
Келен звела очі до небес.
— Річард, ти міг…
— Я не загинув в замку, я знайшов Сильфіду і дістався до тебе. А тепер пішли.
Нам потрібно швидше в місто.
Вона обняла його за талію.
— Ти маєш рацію. Напевно, я просто перехвилювалася… — Келен вказала на двері. — Через те, що там відбулося. Королева мрісвізов мене налякала. Я просто щаслива, що ти з усім впорався.
Рука об руку вони заквапилися до високого арочному прорізу в зовнішній стіні.
Ледве вони опинилися під гратами, з-за рогу вилетів червоний хвіст і зачепив їх обох. Не встиг Річард отямитися, як над головою забили крила. На нього обрушилися кігті, і гострий біль пронизав ліве плече. Другий удар хвоста відкинув Келен за ворота.
Поки королева підтягувала його за плече до розкритої зубастої пащі, Річард вихопив меч. Лють охопила його миттєво. Він рубонув по крилу. Королева відскочила, висмикнувши кігті з його плеча. У люті магії не відчуваючи болю, Річард схопився на ноги.
Клацаючи зубами, чудовисько кинулося на нього — суцільні крила, зуби, кігті та хвіст. Вона безперервно атакувала, відтісняючи його. Річард приловчився і відрубав тварі кінчик хвоста.
Королева мрісвізів відступила і виявилася прямо під гратами. Річард стрибнув до підйомного механізму і повис на ньому всією своєю вагою. Заскриплять, решітка впала прямо на ревучу червону тварь і прибила
Річард облився холодною потім, побачивши, що Келен лежить по той бік грат. Королева теж її помітила і неймовірним зусиллям висмикнула пришпилені крило, роздерши його на шматки.
— Келен! Біжи!
Приголомшена падінням Келен спробувала відповзти, але тварюка опинилася спритнішою і схопила її за ногу.
Повернувшись, королева випустила в обличчя Річарду смердюче хмарка. Річард без труднощів зрозумів його значення: помста.
З шаленим зусиллям він повернув піднімаюче грати колесо. Решітка піднімалася по дюйму за оборот. Королева віддалялася по дорозі, тягнучи за собою Келен.
Річард кинув колесо і, ведений люттю і магією, рубонув по решітці мечем. Посипалися іскри і осколки розпеченого металу. Заревівши від люті, він ще двічі вдарив мечем по залізним поперечин і вирубав пристойний шматок.
Вибивши його ногою, він пірнув в отвір і помчав за королевою.
Келен чіплялася за землю, відчайдушно намагаючись вирватися. Дійшовши до мосту, королева піднялася на парапет і, повернувшись до Річарда, загарчала.
Наче не розуміючи, що вже не може літати, королева поворушила порваними крилами, готова стрибнути вниз разом зі своєю здобиччю. Річард заволав і кинувся до неї.
Хвіст хльоснув по мосту. Річард відсік від нього ще шматок, довжиною футів у шість. Корольова, тримаючи Келен вниз головою, як ганчір'яну ляльку, різко повернулася. Річард, абсолютно втративши розум, в сліпій люті обрушив меч на тварюку. В обличчя йому бризнула кров з розсіченого крила, полетіли осколки кісток. Королева вдарила його залишком хвоста і заплескала єдиним порваним крилом.
Келен, верескнувши, потягнулася до Річарда, але червона лапа відтягла її назад в той момент, коли Річард спробував схопити її за руку. Він відсік друге крило.
Ударив фонтан крові, і розлючена тварина кинулася на ворога, забувши про своє бажання розірвати Келен на частини.
Річард відрубав ще шматок хвоста. Королева стікала кров'ю. Рухи її сповільнилися, і Річард не забув цим скористатися.
Стрибнувши вперед, він схопив Келен за зап'ястя і одночасно майже по саме руків'я увігнав меч в середину червоних грудей. Це була помилка.
Смертельно поранена королева міцно тримала Келен, і коли вона похитнулася, починаючи валитися в прірву, Келен заверещала. Річард щосили стиснув її зап'ясті і втримав її, коли королева впала.
У наступну мить він одним могутнім ударом відсік тримаючу Келен лапу.
Королева по спіралі полетіла вздовж ідучих вниз на сотні футів гранітних стін і зникла в глибині прірви.
Келен висіла на руці Річарда над цією ж прірвою. Кров з пораненого плеча заливала йому пальці. Річард відчував, що зап'ястя Келен починає вислизати.
Величезним зусиллям він підтягнув Келен на пару футів вгору.
— Вхопився за стіну іншою рукою! Я не можу більше тебе тримати. Ти вислизаєш.
Келен схопилася рукою за верх парапету. Кинувши меч, Річард підхопив її під пахву. Скриплячи зубами, він втягнув Келен на парапет, і вона зістрибнула на дорогу.