Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
класичної спадщини, основоположником ряду течій авангардиз-
му (кубізму разом з Ж.Браком, неокласицизму та інших). У бага-
тьох творах художник утверджував ідеали гуманізму на засадах
переосмислення життєвих сюжетів і міфологічних мотивів. Із ве-
ликою виразністю твори Пікассо викривають війну, як спосіб вар-
варського знищення цивілізації і життя взагалі, та антилюдську
сутність фашизму і мілітаризму. Широко відомі портрети робо-
ти
(1910), Ґ.Аполлінера (1917), О. де Бальзака (1952) та інших.
223Брак Жорж (1882-1963) — французький художник. З 1905
року малював пейзажі в манері фовізму. Один з основополож-
ників кубізму. Після 1917 року відійшов від цієї течії, створював
площинні картини. Відомий як графік, скульптор і театральний
художник.
224Шостакович Дмитро Дмитрович
(1906-1975)
—
російсь-
кий композитор, піаніст, педагог. До 1930 року виступав як піа-
ніст. У 1937-1941 роках — викладач Ленінградської, у 1943-1948
роках — Московської консерваторій. З 1939 року — професор.
Творам Шостаковича властиво глибоке розкриття дійсності, фі-
629
лософське узагальнення образів. Автор опер «Ніс» (за Гоголем,
1928), «Катерина Ізмайлова» («Леді Макбет Мценського повіту»
за Лєсковим, 1932, 1963), «Гравці» (за Гоголем, не закінчена); ба-
летів, музичних комедій, ораторій, 15 симфоній, симфонічних
поем, увертюр, сюїт та іншого. Написав книгу «Про свій час і про
себе. 1926-1975» (1980).
225Пер-Лашез — кладовище в Парижі. Засноване у 1804 році
на території колишнього маєтку духівника короля Людовіка ІУ
патера Лашеза (звідси назва). На ньому поховані видатні діячі
культури і науки: Ж. де Лафонтен, Ж.Б. Мольєр, Ш.Нодьє, А.До-
де, А. де Мюссе, О. де Бальзак, П.Ж. Беранже, Ф.Шопен, С.Бер-
нар, Дж. Россіні, Е.Делякруа, Ґ.Аполлінер, Д.Енґр, А.Бартос та
інші. Тут були розстріляні 27 травня 1871 року комунари, яким
установлено пам'ятник «Стіна жертв революції» («Стіна комуна-
рів», 1909, скульптор П.Моро-Вотьє). На Пер-Лашез поховані дія-
чі французького робітничого руху та багато учасників Руху Опо-
ру 1939-1945 років.
226Пастер Луї (1822-1895) — французький мікробіолог і хімік,
основоположник медичної мікробіології, імунології і стереохімії.
Закінчив Вищу нормальну школу в Парижі (1847). Учасник Ре-
волюції 1848 року. Професор Страсбурзького (з 1849) і Лілльсь-
кого (з 1854) університетів, Вищої
ризького університету ( з 1867). З 1888 року і до кінця життя був
директором
Науково-дослідного
мікробіологічного
(Пастерівсь-
кого) інституту, створеного Пастером на кошти зібрані міжна-
родними пожертвами. Діяльність Пастера мала велике значення
для розвитку мікробіології в Росії та в Україні. У Пастерівсько-
му інституті працювали українські вчені Микола Гамалія, Сер-
гій Виноградський, Ілля Мечников, Яків Бардах, Олександр Без-
редка. Досліджував процеси бродіння та гниття, етіологію ряду
інфекційних хвороб тварин і людини та методи вакцинації проти
них. Розробив (1865) спосіб обеззаражування харчових продук-
тів шляхом їх нагрівання, який назвали пастеризацією. На основі
розвинутого ним уявлення про штучний імунітет розробив мето-
ди запобіжних щеплень проти інфекційних, а також інших хво-
роб. Заклав наукові основи виноробства, пивоваріння та інших
галузей харчової промисловості. Профілактична вакцинація по
630
Пастеру набула великого поширення. У 1886 році в Одесі була
створена бактеріологічна (пастерівська) станція. Пастер — член
академій наук багатьох країн світу.
227Гамалії
— український старшинсько-козацький рід, який
дав Україні багато визначних постатей. Рід веде свій початок від
реєстрового козака черкаської сотні Михайла, який у 1662 році
був черкаським полковником. Сини Михайла: Григорій і Андрій.
Григорій Михайлович (р.н. невід.-1702) — лубенський полковник
(1665-1668), з 1669 року був у гетьмана П.Дорошенка паволоцьким
полковником, генеральним осавулом, наказним гетьманом, піс-
ля падіння Дорошенка був лубенським полковником (1687-1688).
Андрій Михайлович (р.н. невід.-1696) — лохвицький сотник, ге-
неральний осавул (1689-1694). Сини Андрія Михайловича: Ми-
хайло і Антон. Михайло Андрійович (р.н. і р.с. невід.) — значний
військовий товариш, генеральний осавул (1707-1709), за зв'язок
із гетьманом І.Мазепою примусово оселений у Москві (до 1715).
Антон Андрійович (р.н. невід.-1728) — за зв'язок із І.Мазепою за-
сланий до Сибіру і пізніше оселений у Москві. Михайло Леонтій-
ович (1749-1830) — український і російський лікар. Освіту здобув
у Київській академії і при Петербурзькому генеральному шпи-
талю. Видав першу російську монографію про сибірську вираз-