Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

браження красоти навколишнього світу та повсякденного жит-

тя. Вони вважали, що художник повинен зображати навколишній

світ так, як він його бачить та відчуває. Їм властиве життєствер-

джуюче захоплення почуттєвою красою світу, окреме місце в їх

творчості зайняла близька людині природа.

214Балавенський Федір Петрович

(1865-1943)

—

українсь-

кий скульптор. У 1896 році

закінчив Київську рисувальну шко-

лу М.Мурашка, у 1903 році — Петербурзьку академію художеств

(клас В.Беклемішева). Викладав у Тбіліському (1905-1906) і Ки-

ївському

(1907-1922)

художніх училищах, Миргородському ху-

дожньо-керамічному технікумі (1922-1930). Працював в галузі

портретної і декоративно-монументальної пластики. Автор порт-

ретів Т. Шевченка, М. Лисенка, І. Котляревського; алегоричних

горельєфів на будинках у Києві.

215Шаляпін Федір Іванович

(1873-1938)

—

російський спі-

вак (бас). З дев'яти років співав у церковних хорах, з дванадця-

ти років — статист в оперних трупах, що гастролювали в Казані.

У 1891 році — соліст хору української трупи Г. Деркача, гастро-

лював з нею по містах Росії. У 1892-1893 роках навчався співу у

Д. Усатова в Тбілісі, який ввів його в український музичний гур-

ток і підготував до дебюту на оперній сцені. У 1895-1896 роках

627

співав у Маріїнському театрі (Петербурґ), у 1896-1899 роках —

у Московській приватній опері С. Мамонтова, з 1899 року — у

Великому театрі (Москва). З 1922 року жив за кордоном. Ша-

ляпін був реформатором оперного мистецтва. Виконав близько

70 партій. У 1897-1915 роках часто виступав в Україні (Київ, Оде-

са, Харків та інші міста). Виконував твори українських компо-

зиторів і українські народні пісні. Був обдарованим скульпто-

ром, художником, літератором. Про своє життя розповів у книгах

«Сторінки з мого життя», «Маска та душа». Помер у Парижі, у

1984 році прах Шаляпіна перепоховано в Москві.

216Кубізм — модерністська течія в образотворчому мистецт-

ві першої чверті ХХ століття, яка прагнула звести художній об-

раз до комбінації геометричних тіл або фігур. Основоположника-

ми кубізму були П.Пікассо і Ж.Брак, а виразником його ідей був

Г.Аполлінер. Про кубізм П.Пікассо писав: «Кубізм не мистецтво

наслідування, а мистецтво концептуальне, підняте до висот тво-

ріння».

217Футуризм

— формалістичний авангардистський напрямок

у літературі і мистецтві,

представники якого намагалися створи-

ти «синтетичне мистецтво майбутнього», яке відповідало б новій

добі з її технічним прогресом, новими ритмами тощо. Виник перед

Першою світовою війною.

218Сюрреалізм

— авангардистський напрямок у художній

культурі ХХ століття. Термін «сюрреалізм» (надреалізм) впрова-

див Ґ.Аполлінер. Виник у 20-х роках ХХ століття. Естетична кон-

цепція сюрреалізму являє собою суперечливе сполучення ідеа-

лістичних і суб'єктивістських філософських вчень, серед яких

основне місце належить інтуїтивізму і фрейдизму. Сюрреалісти

прагнули відтворити в літературно-художніх образах підсвідо-

мі асоціації, фантастичні марення, еротичні почуття тощо. Пер-

ша виставка сюрреалістів відбулася у 1925 році в Парижі.

219Ваґнер Вільгельм Ріхард (1813-1883)

— німецький ком-

позитор, диригент, лібретист, музичний письменник, публіцист.

У 30-40-х роках був композитором і капельмейстером в Маґде-

бурзі, Кеніґсберзі, Ризі, Парижі, Дрездені. Ваґнер — реформа-

тор оперного жанру. Основні твори: опери «Летючий голландець»

(1841), «Танґейзер» (1845), «Лоенґрін» (1850), «Тристан і Ізоль-

628

да» (1865), «Нюрнберзькі мейстерзинґери» (1868) та інші, симфо-

нії, вокальні та інструментальні композиції, 16 томів літератур-

них творів та інше.

220Елюар Поль, справжнє ім'я і прізвище Ежен Еміль Поль

Ґрендель (1895-1952) — французький поет. Учасник Руху Опору.

У 20-30-х роках приєднувався до різних формалістичних течій.

У збірках «Відкрита книга І, 1938-1940» (1940), «Відкрита книга ІІ»

(1942), «Віч-на-віч з німцями» (1942-1945) закликав до боротьби

проти гітлерівських окупантів. Після Другої світової війни видав

збірки «Політичні вірші» (1948), «Урок моралі» (1949), «Посвячен-

ня» (1950), «Фенікс» (1951).

221Лукаш Микола Олексійович (1919-1988)

— український

перекладач, лінгвіст, знавець двох десятків мов, дослідник чис-

ленних творів світової літератури, зокрема французької.

222Пікассо Пабло (1881-1973) — іспанський і французький ху-

дожник. Учасник Руху Опору у Франції. З 1904 року жив і працю-

вав у Франції. Працював в галузі живопису, графіки, скульпту-

ри, кераміки, сценографіки. Був інтерпретатором і реформатором