Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

зотворчому мистецтві символісти змальовують дійсність

симво-

лами, тобто загальними поняттями, приблизно, символічно.

176Коро Каміль

(1796-1875)

—

французький живописець,

один із основоположників французького реалістичного пейзажу

ХІХ століття. У 1822-1824 роках навчався у Мішаллона і Бертена.

У 1825-1828, 1834 і 1843 роках був в Італії. Коро працював на на-

турі

і це зближує його з барбізонською школою. Його відомі тво-

ри: «Вид Колізея» (1826), «Гомер і пастухи» (1845), «Спогади про

Мортефонтене» (1864), «Порив вітру» (1865-1870), «Жінка з пер-

линою» (1868-1870) та інші. Коро відомий також як майстер ри-

сунка і офорта.

177Діаз Нарсис Віржиль, Діаз де ла Пен'я (1808-1876) — французький

живописець, представник барбізонської школи. Іспанець за походженням.

Автор невеликих реалістичних пейзажів. Його відомі твори: «Пейзаж» (1864),

«Наближення грози» (1871) та інші. Творчість Діаза відзначається

романтичним настроєм і колористичними ефектами.

178Моне Клод Оскар (1840-1926)

— французький живопи-

сець, один із основоположників імпресіонізму. У 1858-1859 ро-

ках навчався у Е.Будена в Гаврі, у 1859-1860 роках — в акаде-

мії Сюіса і у 1862-1863 роках — в майстерні Ш.Глейра в Парижі.

У своїх ранніх творах розвивав традиції барбізонської школи.

Пізніше малював пейзажі, в яких витончено передавав різно-

манітний стан природи, її мінливість, світлоповітряне середови-

ще. Автор картин: «Сніданок на траві» (1866), «Враження. Схід

сонця» і «Бульвар капуцинок у Парижі» (обидві у 1873), «Скир-

ти сіна» (1890-1891), «Руанський собор» (1893-1895), «Латаття»

(1914-1922) та інших.

179Сіслей Альфред (1839-1899) — французький живопи-

617

сець, представник імпресіонізму. За походженням англієць.

У 1861-1863 роках навчався в Парижі в майстерні Ш.Глейра, де

зблизився з К.Моне та О.Ренуаром. На творчість Сіслея вплинув

К.Коро. Його відомі твори: «Село на березі Сени» (1872), «Мороз у

Лувесьєнне» (1873), «Повінь у Марлі» (1876) та інші.

180Ренуар П'єр Оґюст (1841-1919)

— французький живопи-

сець, графік і скульптор, представник імпресіонізму. У 1862-1864

роках навчався в Школі образотворчих мистецтв і в майстерні

Ш.Глейра в Парижі, де зблизився з К.Моне та А.Сіслеєм. Захо-

плювався передачею світлових та кольорових ефектів, вібруючо-

го повітря. Творчості Ренуара властиві життєрадісність,

доскона-

лий рисунок, витончений колорит. Його відомі твори: «Купання

на Сені» (1869), «Портрет К.Моне» (1873), «Портрет Жанни Сама-

рі» (1877), «Парасольки» (1879), «Дівчина з віялом» (1881) та інші.

Серед скульптурних творів — «Венера» (1914-1916).

181Веласкес Дієго (1599-1660) — іспанський живописець. За-

клав основи жанру історичного живопису в мистецтві Західної

Європи. У ранніх творах змальовував життя селян і ремісників.

З 1623 року став придворним живописцем. Основне місце в його

творчості належить портретам, в яких він створив типові образи

представників різних верств суспільства. Його відомі твори: «Сні-

данок» (1617), «Водонос» (близько 1620), «Кузня Вулкана» (1830),

«Здача Бреди» (1634-1635), «Венера із дзеркалом» (1651), «Фрей-

ліни» (1656), «Прялі» (1657) та інші.

182Олесь Олександр, справжнє прізвище Кандиба Олек-

сандр Іванович (1878-1944) — український поет. У 1902 році за-

кінчив Харківський ветеринарний інститут. Літературну діяль-

ність почав у 1903 році в Києві. У 1919 році емігрував до Австрії,

з 1923 року жив у Чехословаччині. Автор збірників «З журбою

радість обнялась» (1907), «Поезії» (1909), «Твори» (1914), «Чужи-

ною» (1920), «Перезва» (1921), «Кому повім печаль мою» (1931);

збірки драматичних етюдів «По дорозі в казку» (1914); віршова-

них казок для дітей; драматичної поеми «Ніч на полонині» та ін-

ших творів. Багато віршів Олеся поклали на музику М.Лисенко,

Я.Степовий, К.Стеценко, С.Людкевич, О.Білаш та інші.

183Нарбут Георгій Іванович (1886-1920) — український гра-

фік. Закінчив гімназію в місті Глухові і з 1906 по 1917 рік працював

618

в Петербурзі, щороку приїздив в Україну. Художню освіту здобув

самостійно. З 1917 року жив у Києві. Брав активну участь у куль-

турному будівництві Української Народної Республіки (УНР). Він

один із засновників Української академії мистецтв (1917), ректором

якої став у 1919 році. Нарбут був автором ескізів перших українсь-

ких грошових знаків (гривень), поштових марок і цінних паперів

УНР. Його ілюстрації до книг стали класикою української графіки.

Оформив книжки: «Три байки Крилова» (1913), «Малоросійський

гербовник» В.Лукомського і В.Модзалевського (1914), «Герби геть-

манів Малоросії» С.Тройницького, «Давня архітектура Галичи-