Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

ний кафедральний костьол — усипальниця польських королів та

інших історичних діячів. У королівському замку збереглися ар-

кадний внутрішній двір

(1502-1516),

готична зала (ренесансна

перебудова 1502-1536), посольська зала (1529-1535), кутові вежі

(близько 1600). Костьол відомий своєю готичною архітектурою,

романською криптою (близько 1100) святого Леонарда (каплицею

під вівтарем для почесних поховань), численними надгробками та

ренесансною

капелою короля Сиґізмунда І (1517-1533).

202Попель Антон Львович (1865-1910) — український скульп-

тор. Навчався у Краківській школі красних мистецтв (1882-1884) та

Віденській академії мистецтв (1885-1888). З 1888 року жив у Льво-

ві, викладав у політехнічному інституті малювання і скульптуру.

Брав участь в оздобленні оперного театру та Палацу правосуд-

дя у Львові. Автор пам'ятників письменнику Ю. Коженьовському

в Бродах та поету А. Міцкевичу у Львові (1904, у співавторстві з

М. Паращуком), погруддя О. Фредро.

203Стефаник Василь Семенович

(1871-1936)

—

український

письменник і громадський діяч. Народився в селянській родині.

Навчався в гімназіях Коломиї (1883-1890) і Дрогобича (1890-1892),

на медичному факультеті Краківського університету

(1892-1900).

Селянський демократ за переконаннями. Боровся за політич-

ні права народу, виступав проти соціального та національного

гноблення. Стефаник — видатний майстер психологічної новели

та діалогу. Автор збірок новел «Синя книжечка» (1899), «Камін-

ний хрест» (1900), «Дорога» (1901), «Моє слово» (1905), «Земля»

(1926).

623

204Людкевич Станіслав Пилипович

(1879-1979)

—

українсь-

кий композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, доктор

музикознавства (1908), народний артист СРСР (1969), Герой Со-

ціалістичної Праці (1979). Закінчив Львівський університет. Один

з організаторів Вищого музичного інституту імені Миколи Лисен-

ка у Львові, у 1910-1914 роках — його директор, з 1919 року —

викладач. З 1939 року — професор Львівської консерваторії, од-

ночасно у 1939-1951 роках — старший науковий співробітник

Львівського філіалу Інституту фольклору Академії наук Укра-

їни. Створив вокально-симфонічні твори на вірші Т. Шевченка

та І. Франка; симфонічну музику — «Прикарпатська симфонія»

(1952), «Галицька рапсодія» (1928); оперу «Довбуш» (1955); хоро-

ві композиції на слова Т. Шевченка, І. Франка, М. Шашкевича,

М. Рильського та інші твори.

205Шептицький

Андрій (1865-1944)

— митрополит Укра-

їнської греко-католицької церкви (1901), архієпископ, доктор те-

ології, просвітник, громадсько-політичний діяч. Освіту здобув в

Краківському університеті та Краківській єзуїтській семінарії.

Засновник Українського національного музею у Львові (1905),

Богословського наукового товариства (1923), теологічних журна-

лів. У церковному житті прихильник екуменізму. Послідовно бо-

ровся за ідею незалежної України. Під час Другої світової війни

1939-1945 років і німецької окупації України був почесним головою

і протектором Української Національної Ради у Львові, виступав

із протестами проти геноциду щодо єврейського населення. Виз-

навав Організацію Українських Націоналістів (ОУН) і Українсь-

ку Повстанську Армію (УПА), підтримував боротьбу ОУН-УПА

проти радянської влади і проти німецьких окупантів за незалеж-

ність України. Похований у соборі Святого Юра у Львові.

206Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) — великий укра-

їнський поет і художник. Народився 9 березня 1814 року в сім'ї

селянина-кріпака, наймитував, навчався грамоти у сільського

дяка. З 1829 року — козачок поміщика П. Енгельгардта, жив у мі-

сті Вільні, з 1831 року — в Петербурзі. У 1832 році був відданий

у науку до живописця В. Ширяєва. У 1836 році з іншими учнями

Ширяєва брав участь у розписах Великого, Александринського

та Михайлівського театрів у Петербурзі. У цьому ж році познайо-

624

мився з українським художником І. Сошенком, згодом з К. Брюл-

ловим, В. Григоровичем, В. Жуковським, О. Венеціановим, М. Ві-

єльгорським, українським поетом Є. Гребінкою. Ці видатні діячі

культури брали діяльну участь у викупі Шевченка з кріпацтва

(1838). Того ж року став учнем К. Брюллова в Петербурзькій ака-

демії художеств (закінчив у 1844). У 1846 році вступив до Кирило-

Мефодіївського товариства, у 1847 році був затверджений на по-

саді вчителя рисування в Київському університеті. 5 квітня 1847

року Шевченка заарештовано. За революційні поезії його заслали

в солдати до Оренбурзького окремого корпусу «під найсуворіший

нагляд із забороною писати й малювати». У 1857 році, після кло-

потання друзів, Шевченка звільнили із заслання. З 1860 року —

академік Петербурзької академії художеств. Помер Шевченко

у своїй кімнаті-майстерні в Петербурзькій академії художеств