Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

ни» (1915) і «Старовинні садиби Харківської губернії» Г.Лукомсь-

кого (1917), «Українська абетка» (1917), «Енеїда» І.Котляревського

(1919). Нарбут був автором багатьох різноманітних графічних ма-

теріалів. Його твори експонувалися на міжнародних виставках у

Римі, Лейпціґу, Брюсселі, Празі, Берліні і Петербурзі.

184Леонтович Микола Дмитрович (1877-1921)

— укра-

їнський композитор, хоровий диригент,

музично-громадський

діяч, педагог, збирач музичного фольклору. У 1898 році закін-

чив Кам'янець-Подільську духовну семінарію, у 1903-1904 роках

відвідував лекції в Придворній співацькій капелі в Петербурзі і

склав іспит на звання регента. Працював вчителем співу в різ-

них містах України, викладав у єпархіальному жіночому учили-

щі в Тульчині. У 1918-1919 роках брав активну участь у розбудові

української національної музичної культури в Києві, був одним

із організаторів Першої української державної капели і виклада-

чем Музично-драматичного інституту імені М.В. Лисенка. У 1819

році повернувся до Тульчина. Автор обробок класичних творів

для хору, українських народних пісень, революційних пісень, хо-

рових поем, духовних творів.

185Стеценко Кирило Григорович (1882-1922)

— українсь-

кий композитор, хоровий диригент, музично-громадський діяч,

педагог. У 1903 році закінчив Київську духовну семінарію. Му-

зичну освіту здобув у Києві в музичному училищі Російського

музичного товариства та Музично-драматичній школі М.Лисен-

ка (1904-1907). У 1907 році за революційну діяльність висланий

з Києва. У 1912 році прийняв сан священика і оселився в селі Го-

лово-Русаві (тепер у складі села Олександрівка Вінницької обла-

619

сті). З 1917 року жив у Києві, з 1920 року — в селі Веприку (тепер

Київської області). За його ініціативи створено мандрівні хорові

капели, освоєно нотодрукування, засновано музичну бібліотеку.

Викладав у Музично-драматичному інституті імені М.В. Лисен-

ка (Київ). Його відомі твори: хори «Бурлака», «Рано-вранці ново-

бранці» (1904), «Рости, квіте», «Прометей», «Свобода, рівність і

любов» та інші; пісні, кантати, опери, музика до вистав, акапельні

обробки колядок і щедрівок (1907-1910), словоспіви, літургії. Ор-

ганізатор і учасник багатьох шевченківських концертів.

186Коцюбинський Михайло Михайлович

(1864-1913) —

український письменник і громадський діяч. Закінчив Шарго-

родське духовне училище (1880). З 1898 року

жив у Чернігові, де

написав свої кращі твори. На межі ХІХ-ХХ століть виступив як

видатний майстер соціально-психологічної новели. Написав по-

вість про революційну боротьбу селян в Україні — «Fata morgana»

(1907-1910). Високим гуманізмом і поезією сповнені твори останніх

років: «Тіні забутих предків» (1911), »Хвала життю!», «На остро-

ві» (1913). За мотивами творів письменника створено кінофільми:

«Коні не винні» (1956), «Кривавий світанок» (1956), «Пе-коптьор»

(1957), «Дорогою ціною» (1957), «Тіні забутих предків» (1967) та

інші. У 1959 році композитор В.Кирейко написав балет «Тіні забу-

тих предків».

187Філатов Володимир Петрович

(1875-1956)

—

українсь-

кий офтальмолог і хірург, академік. У 1897 році закінчив медич-

ний факультет Московського університету. З 1903 року працю-

вав в очній клініці в Одесі. З 1911 року — професор і завідуючий

кафедрою Одеського університету, а з 1921 року — медичного ін-

ституту. У 1936-1956 роках очолював Інститут офтальмології. Ви-

рішив проблему трансплантації рогівки ока. Успішно працював

над проблемами офтальмохірургії, лікування глаукоми, трахоми

та інших хвороб очей. Започаткував вчення про біогенні стимуля-

тори, яке стало основою лікувального методу тканинної терапії.

Створив школу українських офтальмологів.

188Карпо Жан Батіст

(1827-1875)

—

французький

скуль-

птор, живописець і графік. Його відомі твори: скульптурна група

«Уголіно і його діти» (1857-1860, Лувр), горельєфи «Тріумф Фло-

ри» (1863-1866, парк Тюільрі, Париж) і «Танець» (1865-1869, фа-

620

сад «Ґранд-Опера»), скульптурна група «Чотири частини світу»

(1867-1872, фонтан у Люксембурзькому саду в Парижі) та інші.

Автор багатьох скульптурних портретів.

189Кале — місто на півночі Франції. Порт на березі протоки

Па-де-Кале. Як місто виріс на межі ІХ-Х століть. Нині адміні-

стративний центр департаменту Па-де-Кале.

190Столітня війна 1337-1453 років — війна між Англією і

Францією за Гієнь (з 1259 року — англійське володіння), Норман-

дію, Анжу (втрачені англійцями у ХІІІ ст.), Фландрію. Англійсь-

кі війська на 1453 рік були повністю вигнані з Франції, лише Кале