Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

10 березня 1861 року, перепохований 22 травня 1861 року на Чер-

нечій горі, поблизу Канева. У Франції споруджено пам'ятники

Т. Шевченку в містах Парижі, Тулузі та Шалет-сюр-Луені.

207Франко Іван Якович (1856-1916) — український письмен-

ник, вчений і громадський діяч. У 1875 році навчався у Львівсько-

му університеті, у 1891 році закінчив Чернівецький університет,

у 1893 році захистив докторську дисертацію. З 1898 року — ке-

рівник

Етнографічної комісії при Науковому товаристві імені

Т. Шевченка. Написав ряд драматичних творів («Украдене ща-

стя», 1893 та інші), на тексти поезій Франка написано близько

200 композицій. У 1966-1986 роках видано повне зібрання творів

письменника у 50-ти томах.

208Лисенко Микола Віталійович (1842-1912)

— український

композитор, піаніст, педагог, хоровий диригент, музично-гро-

мадський діяч, основоположник української класичної музики.

Загальну освіту здобув у приватних пансіонах Києва (1852-1855)

та харківській гімназії (1855-1859), одночасно навчався музиці.

У 1864 році закінчив Київський університет, у 1865 році захистив

дисертацію на ступінь кандидата природничих наук. У 1867-1869

роках навчався в Лейпцізькій консерваторії, у 1874-1876 роках —

в Петербурзькій консерваторії у М. Римського-Корсакова. З 1869

року викладав у приватних музичних школах, Інституті шляхет-

них дівчат (1865-1867, 1890-1904). У 1904 році відкрив у Києві му-

625

зично-драматичну школу (з 1913 року його імені). Автор оперети

«Чорноморці», опер «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Пол-

тавка», «Енеїда» та інших творів. Найвидатніший твір композито-

ра — народна музична драма «Тарас Бульба» (1890). Лисенко —

один із перших інтерпретаторів «Кобзаря» Т.Шевченка (понад 80

вокальних творів різних жанрів ).

209Драгоманов Михайло Петрович (1841-1895)

— українсь-

кий письменник, фольклорист, історик, філософ, громадський

діяч. Закінчив Київський університет (1863), з 1864 року — його

викладач. У 1875 році звільнений з університету як політично

неблагонадійний. У 1876 році емігрував за кордон, до 1889 року

жив у Женеві (Швейцарія), з 1889 року — професор Софійсько-

го університету. Праці: «Історичні пісні малоросійського народу»

(у 2-х томах, 1874-1875, у співавторстві з В.Антоновичем), «Нові

українські пісні про громадські справи (1764-1880)» (1881), «По-

літичні пісні українського народу ХVIII-ХІХ ст.» (у 2-х томах,

1883-1885), статті про пісенну творчість в Україні та інші.

210Петлюра

Симон Васильович (1879-1926)

— український

революціонер, видатний публіцист, літератор, політичний, війсь-

ковий і державний діяч Української Народної Республіки (УНР).

Народився в сім'ї міщан козацького походження. Освіту здобув в

Полтавській духовній семінарії. За участь в українському націо-

нальному русі зазнав переслідувань. 28 червня 1917 року призна-

чений Центральною Радою генеральним секретарем військових

справ. 31 грудня 1917 року, не погоджуючись із політикою голови

Генерального Секретаріату, вийшов з уряду. Після гетьмансько-

го перевороту 29 квітня 1918 року очолював Всеукраїнський союз

земств. З 15 листопада 1918 року керував антигетьманським по-

встанням. Був членом Директорії, очолював армію УНР. З 11 лю-

того 1919 року став головою Директорії. Протягом 1919 року ке-

рував боротьбою проти червоних і денікінських військ. У 1920

році очолював війська УНР, які разом з армією Польщі вступи-

ли в Україну. Внаслідок невдачі наступу і договору між радянсь-

кою Росією та Польщею виводить свої війська за річку Збруч, де

вони були інтерновані польською владою. На еміграції перебував

у Польщі, потім в Угорщині, з 1924 року — у Франції. Керував ді-

яльністю уряду УНР в екзилі. 25 травня 1926 року був убитий в

626

Парижі

агентом радянських спецслужб Шварцбартом.

Похова-

ний у Парижі на Монпарнаському кладовищі.

211Модерністське мистецтво

—

основний напрямок сучасно-

го мистецтва. Модернізм охоплює всі види художньої творчості,

найбільш яскраво проявився в образотворчому мистецтві, зокре-

ма в експресіонізмі, футуризмі, кубізмі, дадаізмі, сюрреалізмі.

212Дизайн

—

творча проектно-конструкторська діяльність,

яка спрямована на удосконалювання предметного середовища.

Створюється засобами промислового виробництва. Дизайн як ху-

дожнє конструювання предметів вирішує естетичні, економічні

та соціальні проблеми.

213Імпресіонізм — напрямок у мистецтві. Вперше імпресіоні-

сти експонували свої твори на виставці 1874 року в Парижі. Учас-

никами її були французькі художники К.Моне, О.Ренуар, К.Піс-

сарро, Е.Деґа, А.Сіслей, Б.Морізо, Е.Мане. Імпресіоністи боролися

проти академізму та салонного мистецтва, виступали за відо-