Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Ткаченко Анатолий Федорович

ток для видавництв. Техніка рисунка Ткаченка дуже

гнучка і багата, його рисунки відзначаються філігран-

ною розробкою деталей і ажурним витонченим штри-

хом. У малюнках майстра багато світла і повітря. За

своїми творчими поглядами і ставленням до природи

Ткаченко був художником глибоких реалістичних пе-

реконань.

Ткаченко постійно брав участь у різних виставках

і, як правило, його роботи відзначали. На Паризькій

всесвітній виставці 1900 року йому було присуджено

другу медаль, на Міжнародній

виставці 1905 року у

Льєжі — Велику золоту медаль. У паризькому Сало-

ні 1907 року він удостоївся «Почесного відгуку». Вели-

кий успіх мала персональна виставка Ткаченка в Па-

рижі у 1909 році. На ній було експоновано 62 картини і

кілька десятків етюдів, зроблених у Харкові, Полтаві,

Лубнах, Опішні тощо. Переважна більшість їх відтво-

рювала українську природу, інтерес до якої у худож-

ника ніколи не згасав. У 1911-1912 роках за картини

«В Україні» та «Вид у Полтавській губернії» Ткачен-

ко одержав у паризькому Салоні другу і третю Золо-

ті медалі. За кілька років до цього він був удостоєний

Великої золотої медалі, яка дала йому право вистав-

ляти свої твори без журі. Художник був одним з най-

активніших учасників щорічної виставки російських

художників у Парижі, яка знайомила парижан з ро-

сійським мистецтвом. Іноді йому доводилося брати на

себе організацію цих виставок.

303

Ткаченко постійно листувався з харків'янами,

се-

ред яких були його родичі, товариші по навчанню в

Петербурзькій академії художеств, актори, громадсь-

кі діячі. Він був активним членом Харківського літера-

турно-художнього гуртка, до якого входили Бекетов,

Васильківський, Беркос, Уваров та інші. Ця організа-

ція об'єднувала передових харківських письменників,

музикантів, художників, архітекторів. Одним із голов-

них завдань гуртка було проведення культурно-освіт-

ньої роботи серед харків'ян. При гуртку влаштовува-

лися публічні концерти, читалися лекції з естетики,

історії, літератури і мистецтва, які користувалися ве-

ликим успіхом. Щороку, а іноді й двічі на рік, худож-

ники влаштовували виставки своїх творів, які були

знаменною подією у художньому житті Харкова.

Влітку 1914 року Ткаченко, як звичайно, приїхав

в Україну на етюди. Тут його застала Перша світова

війна. У 1914-1916 роках творчість художника досягла

найвищого розквіту. Влітку 1916 року він писав етюди

в одному з найчарівніших куточків донецької землі, в

солов'їному царстві, де навколишня природа забарв-

лена ліричним почуттям. Це місце серед дібров і крей-

дяних скель на берегах Сіверського Донця біля Свято-

горського монастиря близько міста Слов'янська. Серед

цієї краси художник несподівано для всіх помер. Його

картини зберігаються в музеях Парижа, Львова, Хар-

кова, Петербурга і в приватних зібраннях. Більшість

творів художника перебуває за кордоном.

Михайло

Степанович Ткаченко палко любив рід-

ний край і яскраво виразив у своїх пейзажах багатство

української природи.

304

МАРІЯ БАШКИРЦЕВА

(1860 — 1884)

українська і французька художниця, письменниця

Моє бажання, хоча і не надія, зали-

шитися на землі, щоб то не було...

Мене тільки страшить думка, що

в мене не вистачить часу зробити

все, що я хотіла б зробити.

Марія Башкирцева

Доля

відміряла

Марії

Башкирцевій

всього

двад-

цять

чотири

роки,

але

та-

лановита

українська

дів-

чина

зуміла

за

своє

коротке

життя

створити

чудові

жи-

вописні

твори

і

написати

знаменитий

щоденник,

які

305

стали

спільним

надбанням

української

і

французької

культури.

Марія

Костянтинівна

Башкирцева

народилася

23

листопада

1860

року

в

селі

Гавронці

на

Полтав-

щині, за вісім верст від оспіваної Миколою Гоголем

Диканьки. Вона належала до багатого дворянського