Бiблiйнi пригоди на небi i на землi

Ячейкин Юрий Дмитриевич

– Щури тікають! Рятуйся, хто може! Спасіння наше - в десниці божій!

Безумовно, у штормовому хаосі ніхто не добере, куди голодні тварюки тікають: за борт чи в камбуз по недоїдки. Масовою втечею щурів з мишоловок я досягну приголомшливого морального ефекту. Це буде для них немов грім з ясного неба. Адже завдяки мудрій вигадці капітана пірати звикли почувати себе у цілковитій безпеці, мов у бога за пазухою.

На цьому перший етап залякувальної обробки грішників буде завершено.

Етап другий: серед грому і блискавок (декорації -

во!) я пророкую близький кінець судна, по самі бильця навантаженого неспокутаними гріхами, лихом та кривдою. У зв'язку з цим я миттю засновую і очолюю житлово-кооперативне товариство для вимолювання теплого містечка на небі з окремим персональним райським кущем.

За готівку - монети і нікчемні коштовні камінці - благополучна й успішна подорож за маршрутом "Земля - Небо" гарантована.

Примітка: хто зажилить хоч копійку, до самісінького Страшного Суду кипітиме у пекельному казані, з головою занурений у смолу та сірку. Та ще дідьки рогаті штрикатимуть в бік іржавими вилами...

Коротко кажучи, наслідок операції під кодовою назвою "Рятуйте ваші душі" мусить бути один - усе награбоване й накрадене опиниться в моїй торбі.

На цьому другий етап обробки буде завершено.

Третій етап, тобто роз'яснювальний, чому не відбувся кінець судна, я вирішив не проводити. Ліпше одразу по акціу "Рятуйте ваші душі" сяду в шлюпку (торба, звісно, при мені) і віддам швартові кінці.

Та на превелику мою скорботу, усе це - в непевному майбутті. Навіть благенького вітерця катма...

Я спересердя плюнув за борт в свічадо неозорої калюжі (хіба ж то море без хвиль з баранцями?) і вже вкотре подумки взмолився:

– О господи, подай штормягу!

14. Торох, торох об стіну горох!

"Перебила свиня "Отче наш",

нехай тепер сама молиться".

Народне прислів'я.

Буря шаленіла.

Блискавки несамовито шматували хмари і пірнали у чорні хвилі, що насувалися стіною.

Оглушливо реготав грім.

З усього було видно, що божий посланець Ілля-громовержець цієї ночі виконає тижневу норму. Бач, яку розвинув штормівщину! То байдикував, а тепер, немов здурілий, наддає до плану...

Корабель "Зі святими упокій" стогнав усіма шпангоутами. Страхітливо скрипіли щогли. Замість вітрил на реях лопотіло якесь незугарне шмаття. Морські розбишаки попадали на коліна і палко молилися своїм однооким, одноруким та одноногим божкам.

Аж раптом велетенська хвиля підняла нашу посудину мало не до роз'ятреного Іллюшею неба, а звідти вдарив такий грім, ніби твердь небесна розкололася.

У цей слушний момент я й запанікував:

– Щурі тікають!

Ефект був надзвичайний.

У непевному освітленні блискавок я з приємністю спостеріг, що навіть боцман пополотнів, хоч мав таку чорну шкіру, ніби

одвіку коптився у пеклі і вмивався самісінькою смолою.

– Рятуйся, хто може!
– заволав якийсь придурок. У нашій святенницькій справі що добре - завжди знайдеться дурень, який ладен щиро увірувати в будь-яку нісенітницю. Увірувати і гаряче підтримати палким галасом.

Я вже встиг вдертися на імпровізовану трибуну, складену з рятувальних кіл (обережність ніколи не завадить!) й розвинув мудре гасло невідомого мені придурка:

– Грішники! Не тіло, а душі свої безсмертні рятуйте! Божий суд ось зараз гряде!

Зрозуміло, такої ахінеї морські вовки ще ніколи не чули, тому вона справила належне враження: всі голови повернулися на мій закличний глас.

А я не вгавав:

– Істинно кажу: щурі тікають - настає кінець судна. Погляньте на небо!

Усі слухняно звели очі горі.

– Що ви бачите?
– запитав я.

– Хмари та блискавки!
– пролунало у відповідь одразу кілька голосів.

Отут я наполіг:

– А я хмари наскрізь прозираю і бачу: на блискучому престолі Всевишній сидить, один у трьох лицях...

Усі з подивом втупились в мене.

– А він що - триголовий?
– запитав чорношкірий боцман, явно темний язичник.

– Це в нього після перепою в очах троїться, - з усмішкою гієни пояснив капітан Бен-Акула.
– Не звертайте уваги, хлопці. Зараз наш п'яничка почне у трюмі білих слонів ловити. А тепер слухайте мою команду: баласт за борт!

Спокій капітана подіяв на піратів благодійно. Вони повеселішали, ніби й буря вже вщухла.

– Стійте, грішники!
– у розпачі відчайдушне заволав я.
– Не слухайте капітана! То не ваш славний Бен каже, а сам князь пітьми Вельзевул глаголить його безбожними вустами!

– Що?
– нараз визвірився капітан.
– Бунт у мене на борту?!

– Всевишній все бачить, все чує!
– підвищив я свій пророчий глас.
– Він бачить, як ви погрузли в гріхи, немов у смердюче баговиння. Він чує, як радісно скрегочуть зубами чорти у пеклі, весело і завзято готуючи казани для чистки ваших чорних душ.

– Ну?
– запитав капітан боцмана.

– Меле, неначе з гарячки, - висловив припущення той, виблискуючи білими зубами.

Та я ух заглушив громоподібним закликом:

– Грішники! Купуйте у мене, поки не пізно, небесне блаженство за гроші та камінці, здобуті злодійством і розбоєм! Спокутуйте гріхи ваші тяжкі. А гріхів у вас ой як багато! Господь сказав - "не убій"! Таж хіба ви слухаєтесь? Господь суворо наказав - "не кради"? А ви що дієте? Зирите неситими очима на праведно накопичене добро ближнього! Навіть один у одного намагаєтесь останню копійчину видурити! Жах! Господь радить "вдарили тебе по кишені... тьху!.. по щоці, підставляй другу", а ви хіба засвоїли божеську науку? Ой, буде вам непереливки, ой, буде!..