Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Шрифт:
– Так у нас золото чорне - невільники.
– Тьху на вас! Ніколи не повірю, що ви без грошви! Невже ані шеляга не маєте?
– Та дещо с... А до того ще - кокосові горіхи з прохолоджувальним напоєм! Та кілька ящиків рому, по двадцять пляшок у кожному!
– Оце усе - нам!
– Зараз!
І за мить з купецького корабля долинула суто військова команда:
– Балісти заряджай! З лівого борту - приціл на палубу грабіїв постріл!
Заскреготали натягнуті линви. Біля бойових споруд застигли балістіарії. Дружно гахкнули велетенські
– Ви що, подуріли?
– обурився Бен-Акула.
– Ще один такий постріл, і я вас усіх перевішаю на реях! Я нікому не дозволю отак безглуздо губити добро!
– Та це лише пристрілка!
– поспішили з поясненням купці.
– А стріляли ми кокосовими горіхами. Вони у воді не тонуть. Можна виловити.
І єхидно запитали:
– А ви що, хотіли б, щоб ми одразу бабахнули по вас шрапнеллю з монет?
– Ну-ну, - примирливо пробубнявив зніяковілий Бен-Акула.
– Ну, погарячкував... З ким не буває... А ви розумно вчинили, нічого не скажеш!
– З правого борту - постріл!
Знову рвучко злетіли ложки баліст. Гуркіт розітнув повітря. Кокосові горіхи прошили вітрила і покотилися палубою.
– Єсть!
– радісно повідомив капітан.
– Влучили! Бийте нас далі!
– З лівого борту - постріл!
Лівий борт ляснув ложками, а на палубу рясно сипонуло монетами.
Піратів вмить ніби з ніг позбивало. Усі враз попадали навкарачки.
– З правого борту - постріл!
На палубу порснуло коштовним камінням. Усіх немов ураганним подмухом з ніг змело. Ніхто не встояв! Ну й бійка - жахна!
– Ура!
– гукнули на купецькому судні.
– Добиваймо бандюг пляшками!
– Полундра!
– злякано заметушився капітан.
Я теж затамував подих.
Що ж це буде, о господи?
Та хлопці-молодці всі, як один, трималися напохваті. Жодна пляшка не ляснула на палубі. Хлопці спритно виловлювати ух на льоту, не даючи розбитися.
Ото вишкіл - зразковий!
Аж раптом морська битва вщухла. Певно, у купців вичерпався запас.
Однак Бен-Акула про всяк випадок запитав:
– Це вже все?
На купецькому судні щиро здивувалися:
– А вам хіба мало?
– Ну, тоді бувайте!
– І ви теж!
– Ідіть з миром!
– А вам попутного вітру!
Судна розійшлися як у морі кораблі.
– Боцмане!
– гукнув Бен-Акула.
– Я тут, капітане!
– Які у нас втрати?
– Жахливі, капітане, - винувато похнюпився боцман.
– Доповідай, нічого не криючи.
– Біда сталась! Не встиг я взяти пляшки на облік, як ух з півсотні вже встигли висмоктати.
– Ого!
– Авжеж! Мабуть, взяли на борт зайвих відмінників з пиятики. Ондечки ходять з червоними пиками, аж затинаються...
– Ну-ну, буває! Такі збитки навіть у винмагах передбачені. Називаються - склобій.
– А так, щоб було чим з-під поли торгувати та ще й у неурочний
– Облишмо зайві балачки.
– Ваша правда, капітане...
Аж тут Бен-Акула велично випростався і змахнув єдиною рукою, закликаючи ватагу до уваги.
– Гей, хлопці!
– владно гукнув він.
– Гроші і коштовності - на бочку! Не будемо чинитися - будемо ділитися! Кожному катюзі стане по заслузі!
Як? Отаке всенародне свято та без мене?
Я прожогом рвонув на палубу.
– Ось і я!
13. Не буде риба раком
– Чувати, хоче він наставити на путь істинну, - Фанфулик зневажливо сплюнув.
– Хай робить, чого його навчили, - мирно озвався Бочан.
– Нам вже однаково нічого не допоможе.
Усе було б добре, але я ніяк не міг викишкати з пам'яті оте чарівне видовисько - добряча, мало не до колін купа сонцесяйних монет і набагато менша, але й набагато коштовніша купка зірчастих діамантів.
А де зараз ота купа і ота купка?
Розпорошилися по чужих кишенях!
І як би це мені примудритися та зібрати ух знову докупи?
Мета ніби не з досяжних...
А загалом до мене ставляться добре. Авторитету я набув неабиякого. Моя популярність з дня на день зростас. В очах команди я стаю зразком і прикладом. Кожне зречене мною слово жадібно ловлять і побожно переказують.
От і зараз мимохідь чую оповідку про мою принципову сутичку з боцманом, другою після капітана людиною на судні:
– Боцман каже йому: "Іоно, вип'ємо винця натурального?" А святий отець твердо стоїть на своєму: "Краще денатурального". Дотепна людина наш капелан!
– А як він здорово виступив на лекції про шкідливість випивки, яку заходився читати капітан!
– захлинається інший.
– Іона встав і смиренно мовив: "Капітан вам розкаже, а я його оповідку проілюструю". І до того наілюструвався, що аж до ранку у трюмі зелених бісенят ловив... Гідна наслідувань людина!
Словом, діла ідуть, язики плетуть, а ніхто й гадки не мас, що я весь час обмізковую, як би ото ще раз побачити дві чарівні купи, сполучені докупи. Ніхто не чує, як нишком щовечора я уклінно молю Всевишнього:
– Господи, нашли на нас хоч такого-сякого штормягу!
А зранку я знову - серед грішників. Дивлюся, як дурять вони один одного, кидаючи на бочку чорні кубики з білими цяточками, або ловлять акул і шукають в їхніх неситих утробах пляшки (закорковані, звичайно). Нудота сказитися можна.
А на морі - гладінь. Навіть за борт поглянути гидко.
– Господи, коли ти нашлеш на нас хоч миршаву бурю? Адже один твій подмух, о господи, і море враз збуриться...
План я розробив простий, але, з огляду на морські забобони, дуже дійовий. Ледве господь дасть шторм, я нишком повипускаю з мишоловок корабельних пацюків і першим запанікую: