Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
Він довго не відповідав, а коли заговорив, то так тихо, що вона ледве могла розчути слова:
— Я ніколи більше не одягну нашийник. Келен мимоволі глянула на ейдж на шиї у Річарда. Невеликий стержень, обтягнутий червоною шкірою, злегка погойдувався в такт його диханню. Вона знала, що ейдж служить знаряддям тортур, але поняття не мала, як він діє. Ще вона знала, що їй неприємно бачити його на шиї Річарда.
— Морд-Сіт змушувала тебе носити нашийник?
— Її звали Денна.
— І вона… І Денна змушувала тебе його носити?
— Так. — По щоці його скотилася сльоза. —
— Але головний біль зрештою уб'є тебе. А сестри сказали, що нашийник позбавить тебе від болю і допоможе навчитися оволодіти даром, — Це всього лише одна з підстав. Два інших мені ще невідомі. Ти скажеш, що я веду себе по-дурному, та мені й самому часом так здається.
Розумом я розумію, що ти права. Але щось всередині мене твердить, що тут якийсь підступ.
Келен злегка торкнулася пальцями ейджа.
— Можливо, вся справа в ньому? У тому, що робила Денна? — Річард кивнув. Річард, як це відбувалося?
Він подивився на неї довгим поглядом і стиснув в кулаці ейдж.
— Торкнися моєї руки. Не чіпай ейдж, тільки мою руку.
Келен доторкнулася до стислих пальців. Закричавши від болю, вона тут же відсмикнула руку. Вона трясла кистю, поки біль не вщухла, і, відсапавшись, запитала:
— Але чому не було боляче в перший раз?
— Я не тримав ейдж.
— А чому тобі самому не боляче, коли ти його тримаєш?
Річард, як і раніше стискав ейдж в кулаці.
— Мені боляче. Мені завжди боляче, коли я його тримаю. Келен не вірила своїм вухам:
— Ти хочеш сказати, тобі зараз так само боляче, як було мені?
— Ні. Моя рука захистила тебе. Насправді біль набагато сильніший.
— Мені потрібно дізнатися, наскільки.
— Ні. — Він випустив ейдж. — Я не хочу, щоб ти хоч раз випробувала такий біль.
— Річард, прошу тебе! Я хочу знати. Я хочу зрозуміти.
Річард глянув їй в очі і важко зітхнув.
— Чи є таке прохання, в якому я можу тобі відмовити? — Він знову взяв ейдж в руку. — Тільки не хапай його: ти не зможеш досить швидко розтиснути пальці. Тільки торкнися. Затримай дихання і стисни зуби, щоб випадково не прикусити язика. І напруж м'язи живота.
Серце її прискорено забилося. Вона повільно простягнула руку. Вона зовсім не хотіла удару болю, але вона хотіла знати, бо цей біль став частиною Річарда. Вона хотіла знати про нього все. Навіть те, що несе муку.
Це було все одно що торкнутися блискавки.
Біль пронизала руку і вгризлась в плече. Келен упала на спину, потім перекотилася на живіт, стискаючи оніміле плече здоровою рукою. Рука ж висіла як батіг. Келен була приголомшена і перелякана таким натиском болю. Вона кричала, притиснувши обличчя до брудної підлоги, а Річард ласкаво гладив її по спині. Вона заридала
Коли вона нарешті змогла сісти, Річард дивився на неї, як і раніше тримаючи в руці ейдж.
— Тобі зараз боляче?
— Так.
Келен ударила його кулаком в плече.
— Кинь його! — Прохрипіла вона. — Припини!
Річард розтиснув пальці, і ейдж повис на ланцюжку.
— Я тримав його, щоб відволіктися від головної болі. Віриш чи ні, але це допомагає.
— Біль тепер стала сильнішою?
Він кивнув:
— Якби Денна не навчила мене терпіти біль, я б давно вже був без свідомості. Вона навчила мене справлятися з болем, зробила мене стійкою до неї, щоб продовжити мої муки.
Келен схлипнула:
— Річард, я…
— Те, що ти відчула, — це найменше, на що він здатний. — Він торкнувся стержнем своєї долоні. Бризнула кров. — Ейджілом можна шматувати плоть. Дробити кістки. Денна дуже любила ламати ним мені ребра. Я чув їх хрускіт. Кістки до сих пір ще не зовсім зрослися, і мені боляче, коли я лягаю або коли ти мене обіймаєш. Втім, ейдж здатний і на більше.
З його допомогою можна вбити. Одним дотиком. — Він помовчав, дивлячись у вогонь. — Денна підвішувала мене до стелі за зв'язані за спиною руки. Вона катувала мене годинами. Поки я був у свідомості, я благав її припинити тортури, але вона мене не слухала. Ніколи. У мене не було ніякої можливості звільнитися, і вона теж називала це навчанням. Я благав її вбити мене, але марно. Я вбив би себе сам, але її магія не дозволяла мені цього зробити. Вона змушувала мене вставати на коліна і просити її продовжувати тортури. Я робив все, що вона наказувала. У неї була подруга, і вона іноді дозволяла їй теж зі мною… розважитися.
Келен сиділа не ворухнувшись. Їй було важко дихати.
— Річард, я…
— Кожен день вона брала мене за нашийник і приводила в спеціальну кімнату, де їй ніхто не заважав орудувати ейджілом. Деколи вся підлога там була залита кров'ю. Моєю кров'ю. Іноді вона катувала мене з ранку до вечора. А потім вночі… Ось що значить для мене носити нашийник. Можна нескінченно думати про те, що він мені допоможе, і про те, що у мене немає вибору, але нашийник означає для мене саме це. Я абсолютно точно знаю, що ти зараз відчуваєш. Тобі здається, що шкіра твоя спалена, м'язи розірвані і роздроблена кістка. Тепер уяви собі ці відчуття у всьому тілі і кожен день. Ось що значить носити нашийник Морд-Сіт. І додай ще безнадійність і думки про те, що ніколи більше не побачиш того, кого любиш. Я краще помру, ніж знову одягну нашийник.
Келен потерла плече. Все було саме так, як він описав. Вона не могла ні говорити, ні думати. Та й хто в такому стані здатний на розмову? Вона сиділа і дивилася на нього, а Річард не відривав очей від вогню. По щоках її бігли сльози. Їй було боляче за нього.
Потім вона раптово почула свій голос, хоча дала собі клятву не запитувати його про це:
— Денна зробила тебе своїм чоловіком. Це правда?
Річард не став ухилятися.
— Так, — прошепотів він, не обертаючись. На щоці його блиснула сльоза. Звідки ти знаєш?