П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню

Гудкайнд Террі

Келен взяла склянку і затиснула в руці, дивлячись крізь матове скло на прозору рідину всередині посудини. І зміркувавши, що іншу руку притискає до живота, впустила її вздовж тіла.

— Тепер ось що. Оскільки я тільки що її зробила, вона збереже свою силу до ранку, — вказала жінка на погано зроблену склянку. — Ви можете прийняти це в будь-який момент, але якщо проволините до ранку, то вона швидше за все стане недостатньо сильною. Я б порадила випити сьогодні ввечері, перед сном.

— Це боляче?

Жінка заклопотано насупилася.

— Не

болючіше, ніж звичайні місячні, любонько. На такому маленькому терміні… Просто почнеться кровотеча, так що будьте до цього готові.

Келен хотіла дізнатися, чи буде боляче дитині, але не могла змусити себе повторити питання.

— Просто випийте все до дна, — продовжила жінка. — Смак не такий вже осоружний, але можете при бажанні запити чаєм.

— Спасибі.

Келен повернулася до дверей.

— Почекайте! — Окликнула жінка. Вона підійшла і взяла Келен за руку. — Мені дуже шкода, мила моя. Але ви ще молоді і зможете завести іншого.

Келен раптом прийшла в голову страшна думка.

— А це не вплине на мою здатність…

— Ні-ні, мила! Зовсім ні. З вами буде все добре.

— Спасибі, — знову подякувала Келен, ступивши до дверей. Їй раптом захотілося швидше забратися з цього маленького будиночка і опинитися в темряві, наодинці з собою. Вона дуже боялася, що зараз розплачеться.

Жінка схопила Келен за руку і повернула до себе обличчям.

— Зазвичай я не читаю нотацій молодим жінкам, тому що, коли вони приходять до мене, час для нотацій вже давно минув, але я сподіваюся, що ти вийдеш заміж, любонько. Я допомагаю, коли в мені є потреба, але я б воліла допомогти тобі народити дитину, а не позбавлятися від неї, повір на слово!

— Я думаю так само, — кивнула Келен. — Спасибі.

На вулицях Ферфілда було темно, але ще траплялися подекуди поодинокі перехожі, які поспішали по своїх справах. Келен знала: як тільки сюди прийде Імперський Орден, всім їхнім справам настане кінець.

Однак зараз це її не дуже хвилювало.

Келен вирішила, що вип'є зілля до повернення в табір. Вона боялася, що Річард виявить склянку і доведеться все йому пояснювати. Річард нізащо не дозволив би їй зробити це, але оскільки він і поняття не мав про її стан, то вона не змогла з'ясувати його справжні бажання і сподівання.

І він абсолютно правий. Вони повинні піклуватися про всіх людей і не вправі допустити, щоб їх особисті труднощі приносили зло іншим. Шота неодмінно дотримає слова, і тоді вони не зможуть виконати свій обов'язок. Так що вона все вирішила правильно.

Виходячи з міста, вона побачила їдучого верхи Далтона Кемпбелла і звернула на темну вулицю. Він завжди здавався їй дуже зібраною людиною. Але зараз, коли він проїжджав мимо, Келен здалося, що він не в собі. Незрозуміло, що йому знадобилося в цій частині міста, що користується вельми поганою славою.

Келен почекала, поки Кемпбелл проїде, і рушила далі.

Дійшовши до дороги, що вела до маєтку

міністра, неподалік від якого стояв табір д'харіанців, вона побачила, як далеко зблиснув освітлений місяцем дах карети. Карета була ще далеко, але Келен все одно зійшла з дороги. Їй не хотілося ні з ким зустрічатися, особливо з тим, хто може її впізнати.

Келен покрокувала по полю. Від гіркоти у роті її майже нудило. По щоках струмували тихі сльози. Відійшовши від дороги, вона не витримала і впала на коліна, давши волю риданню.

Дивлячись на затиснуту в руці склянку, на поверхні якої відбивався місяць, вона не могла пригадати, щоб коли-небудь в житті відчувала себе такою нещасною. Схлипнувши, Келен витерла сльози. Треба бути мужньою, адже вона робить це заради загального блага. Безумовно. Саме так.

Келен зняла кришку і впустила її на землю. Потім підняла склянку, намагаючись розгледіти вміст у тьмяному світлі місяця. Притиснула руку до їх дитини. Її дитини. Дитини Річарда.

Ковтаючи сльози, вона піднесла склянку до губ і завмерла, намагаючись заспокоїти подих. Їй не хотілося набрати рідину в рот, а потім виявитися нездатною її проковтнути.

Келен опустила склянку і знову глянула на неї в місячному світлі і подумала про все, що ця склянка означала.

А потім перекинула її, виливши весь вміст на землю.

І миттєво зазнала величезного полегшення. Ніби до неї повернулися життя і надія.

Коли вона піднялася на ноги, від сліз залишилися лише спогади, сухі смуги на щоках. Келен полегшено і радісно посміхнулася. Їх дитина жива!

Вона зажбурнув порожню склянку в поле. І тут побачила серед пшениці спостерігаючого за нею чоловіка. Келен завмерла.

Чоловік попрямував до неї — швидко і цілеспрямовано. Келен озирнулась по сторонам і побачила і інших, які теж прямували до неї. А позаду їх було ще більше. Всі молоді хлопці, і всі руді.

Не чекаючи, поки справа обернеться зовсім погано, Келен побігла до табору. Замість того щоб спробувати прослизнути між ними, вона помчала прямо на одного з хлопців. Той присів, розчепіривши руки. Келен налетіла на нього і схопила за руку. Заглянувши йому в очі, вона впізнала гінця по імені Роулі. Без всяких уявних зусиль вона миттєво випустила свою силу, очікуючи, що беззвучний грім уразить нападника.

І тут же, коли нічого не сталося, усвідомила, що через шимів її магія зникла. Вона, як завжди, відчувала магію всередині себе, але… магія зникла.

І в цю ж мить — мить усвідомлення і невдачі — вона раптом відчула вплив чужої магії, який потужним потоком вповзав в неї, як гадюка у нору, і настільки ж смертоносної.

Келен миттєво знову витягнула руку, але зрозуміла, що безнадійно запізнилася. Її вже затиснули з боків, а ззаду підбігали інші.

Минула всього мить, як вона в перший раз схопила Роулі і випустила його. І за цю мить Келен прийняла єдине рішення. Вибору не було: битися або померти.