Приказки

Руданський Степан Васильевич

НАДГОРОДА

Раз топився грубий лях, Став репетувати; Мужик один і побіг Пана рятувати. За чуприну ухватив, З води витягає, Пан дякує мужику, Грошей добуває... Аж надходить другий лях. «Со to?» - запитався. «Taz wyciаgnаl z wody mnie!» - Грубий обізвався. «О, widzialem,- каже той,- Widzialem, jedyny, Jak on ciebie, bracie moj, Ciagnal za czupryne!» «Za czupryng? Czy z to tak?» «Za czupryne, miiy!» «О psia wiara z!
– крикнув той lзi всеї сили,- Sto nahajow za to psu!»; I

що ж? Протягнули I сто йому нагаїв За добро креснули. _____________________________ Аж надходить другий лях, «Що то?» - запитався. «Та ж витягнув iз води»,- Грубий обізвався. «Та лучче б ти утонув В лихую годину, А то хлоп тебе тягнув, Як пса, за чуприну...» «За чуприну? Чи ж то так?» «За чуприну, милий!» «О псявipa ж,- крикнув той Із вciєї сили,- Сто нагаїв за то псу!»

ПЕЧЕНА ГУСКА

Ходить німець по корчмі, Випив собі чарку. «Czy pieczone gesie masz?» - Питає шинкарку. «Та є, пане!
– каже та.- Є порядна пара. «А czy drogo bеdzie sztuk?» «Та нi, півталяра». «А czy bеdzie chled i sos?» «Таже буде, пане!» «А nie placа za to juz?» «Та не платять, пане!» «То wiesz,- каже,- serce, со? Gеsie mnie nie trzeba, A podawaj liepiej mnie Lecz sosu ta chlieba!» ___________________________ Ходить німець по корчмі Випив собі чарку. «Чи печена гуска є?» - Питає шинкарку. «Та є, пане!
– каже та.- Є порядна пара!» «Чи дорого ж буде штука?» «Та нi! Півталяра». «А чи буде юшка й хліб?» «Таже буде, пане!» «А не платять вам за то?» «Та не платять, пане!» «А то знаеш, серце, що? Не тра менi гуски, Лучче,- каже,- хлібa дай Та до хліба юшки!»

ГОСПОДАР ХАТИ

Мужик лиха наробив, А жінки боявся; Сюди-туди по кутках - Та й під піл сховався, Та лопатою під піл: «А вилізай, враже!» А той далі у куток Та й до неї каже: «Геть, погана сатано! Геть, бісова мати! Тепер мене не займай, Я господар хати!»

17 окт[ября]

HI ЗЛЕ, HI ДОБРЕ

«Здоров, брате!» - «А здоров!» «Що ж ти так змінився?» «А не диво, брате мій? Бо я оженився!» «Слава богу!» - каже той, «Ні не слава богу: Моя жінка i бридка, I крива на ногу». «То зле, брате!» - каже той. «Ба нi, не зле, брате! Бо за нею я, як чорт, Зробився багатий: Славну хату збудував, Ходив у дорогу...» «Слава ж богу!» - каже той, «Hi, не слава богу. Воли згинули в Криму. Додому вернувся - Аж тут хата у вогні, I хати позбувся...» «То зле!» - каже. «Hi, не зле! Як хата горіла, То i жінка там моя В вогні околіла».

HI, КАЖЕ

Раз набожний архирей Гумена питає: «Чи то в тебе вci черці Кожний дівку має?» «Hi,- той каже,- у моїх Сього не бувало, Бо для мoїx,- каже,- вcix По дівчині мало».

18 окт[ября]

КРАМНАЯ СОРОЧКА

Підсунувся парубчак Під панськую дочку Та й од неї i достав Крамную сорочку. Але тілько натягнув, Та й скинув, до лиха. Ото панна його раз I питає стиха: «А крамная,- каже,- де?» «Та крамна ледащо!» «Чого?» -

каже. «Бо в крамній Чухатись нема в що!»

СЛАВНАЯ КОНИНА

Сидить мале циганя, Коня виїжджає, А старий його й коня Нагайкою крає. Заплакало циганя, Лягло на коневі... А той тогді до купця Та й каже купцеві: «Та купуй уже, купуй, Славная конина! Чи ж не бачиш, як по ній Сплакалась дитина?»

18 окт[ября]

ЦИГАН НА СПОВІДІ

Раз задумав циганчук Гpіхи сповідати. Іде просто до попа Приходить до хати. Оглядає - нi попа, Hi слуги бог має, А в гopoci, у печі, Сало закипає. Циган сало iз горшка, Живо із пекарні, Через цвинтар позадгузь Та й до паламарні. В паламарні, як на гpix,- Шапка на кілочку; Biн i шапку потягнув, Сховав у куточку Та й тогді вже до попа Гріхи сповідати. Ото піп йому дає Хреста щлувати. Поцілував циганчук, Піп його питає, А той йому вci гpixи I оповщає: «Та й сьогодня,- каже,- я Нагрішив потроху: Ранком вигнав я свиню 3 чужого гороху. А у церкві шапку зняв!..» - Говорить несміло. A піп йому: «То не гpix! То добреє діло!» Добре-добре, нехай так, По «Буди господнє». Піп до шапки - але ба! I місце холодне... Піп - додому, до горшка, Де кипіло сало, I там йому лиш горох, А сала не стало. I промовив старий піп: «Оже ж признавався! А я, старий та дурний, I не догадався!»

20 окт[ября]

СМІХ

Наробились мужики, Разом полягали, Позіхнули кілька раз Та й позасипали. Але їден чи здурів, Чи чорт його знає, За сокиру ухопив, Стиха підіймає,- Хвать їдного по карку! Голова відпала; А той голову за чуб, Та й iз нею драла! I забіг межи корчі, Голову ховає Та й сам собі, неборак, Стиха промовляє: «То ж то,- каже,- я смixy Буду з нього мати, Як устане та почне Голови шукати!»

20 окт[ября]

ВЕРСТВА

Шлях широкий стовповий, Сонце припікає, Чумак їде на волах Тай собі дрімає. А воли пішли, пішли Та й на траву збились. Далі раптом за верству Biccю зачепились. Кинувсь зопалу чумак, Воли повертає. «О бісова ж твоя мать,- 3 серцем промовляє,- Чи здуріли москалі, Чи місця не мали? На самісіньком шляху Палі повбивали!»

ВІТEP I КОЛЬКА

Зайшов козак до корчми, Руки потирає: «О, мороз же то, мороз!» - 3 сердем промовляє, А жидок: «Кахи-кахи!» Кашляє в макітру Та й говорить: «Що мороз? Якби то ще вітру!» А козак собі на вус: «Постривай же, враже! Чи ж не кашель у жидка?» «Таже кашель!» - каже. «Що ж то,- каже,- кашель варт? Кашель iщe гойкий; А якби-то,- каже,- так Та до кашлю кольки!»