Приказки

Руданський Степан Васильевич

ЧИ ТИМ КОНЕМ

Сидить москаль на стільці, Аж куриться, бреше, А ляхва кругом стоїть, Тілько вогню креше. «От,- прибріхує москаль,- Раз була пoтixa: В одні сутки п’ятсот верст Я верхом проїхав». «Та куди вам п’ятсот верст?» - Ляшок обізвався. «Так не вірите, чи що?
– Москаль запитався.- Та знаете, що в Mocквi Один не пoвipив, Так я йому кулаком Морду перемірив?..» Тогді ляшок позадгузь. «Скажіть,- каже,- пане, Чи тим конем їхав пан, Що стоїть на стані?» «Этим самым!» А ляшок: «Так було й казати, Бо тим можна не п’ятсот - Тисячу ввігнати».

ЗАПОРОЖЦІ У СЕНАТІ

Раз

московські сенатори Змовились мовчати, Щоби нашим запорожцям Відвіту не дати. Ото входять запорожцу Москалів вітають; A тi сидять бовванами, Не відповідають. Запорожці ідуть ближче, Стали коло стола. A тi сидять, як сиділи, Жаден aнi слова. Тогди старий запорожець До своїх озвався: «Чи не в пустку, мої діти, Я з вами забрався?» «В пустку! В пустку!» - закричали, «То що ж, мої діти? Коли в пустку ми забрались, То можна й ... !» «А запевне, дядьку, можна!» Гримнули по разу Та й пішли до дому ждати Другого указу.

КОШОВИЙ У ЦАРИЦІ

Прибуває кошовий В північну столицю Та й іде coбi у двір Вітати дарицю. Але тілько на nopir - Зачепився зразу I в палац!
– трах-тарах!
– Розчерепив вазу. I якби на москаля - Згинув би до лиха, А наш собі кошовий Лиш промовив стиха: «Таку-то вже наш козак, Знать, натуру має: Чого тілько не вкраде - То так розбиває!»

РИБКА-С

Раз полковник москаля Кличе у палатку: Посилає до села, Тикає десятку. Та й i каже, щоб приніс Хліба зо три скиби Та ще масла, коли є, А як буде - й риби. Пішов москаль на село, В’юном завинувся, Всього йoмy накупив. Назад повернувся. «Что ж,- питається,- купил?» «Купил, благородье!» «А что,- каже,- заплатил?» «Кругло, благородье: Пять за масло, три - за хлеб, А грош - это рыбка-с...» «А еще где адин грош?» «Да грош - это рыбка-с». «Да ты девять заплатил!» «Точно сащитали-с!» «А еще где адин грош?» «Да за рыбку взяли-с!» «Да ты грош адин украл, Хамаво атродье!» «Точно, барин, что украл... Украл, благородье!» «Что ж ты прямо не сказал? Энтакое рыло!» «Да я прямо бы сказал, Спрасить тольки было».

НА ВАДАПОЙ!

У полковника москаль Заглянув індика, Пійняв його на гачок Та й тягне до лиха. А полковник реготать, Аж мало не ляже: «Куда ево ты ведешь?» «На вадапой!» - каже. А той йому iз вікна Махає рукою: «Ну, аставь его, аставь! Я и сам напою». «Слушаю-с!» - кричить москаль, Пускає індика I направо, кругом, марш!
– I здимів до лиха.

ЗАГАДКА

Забагає німець рака, Не вміє назвати, Закликає хрестьянина, Давай мудрувати: «Вгадай,- каже,- что мой хочет?» – «Та нi, не вгадаю!» «Нога многа, уса долга! Знаешь?..» - «Hi! Не знаю!» «Как не знаешь?.. Сам он малый, Кафтан его разный, Как не сварен - кафтан черный, А как сварен - красный... Теперь,- каже,- угадаешь?» «Та нi! Не попаду!» «Как не знаешь?.. Шейка шлеп-шлеп, А перед иззаду...» «Чи не рака?» - «Рака, рака!» «Бодай же вас, пане! Найшли ж i ви в наших раків Німецькі каптани!»

PROSIE SIЕ.

Розгулявся вражий німець, Давай пиво пити. Дaлi хоче на похмілля Клаповуху вбити. Не

вважае, що й поросна... «Zabic,- каже ,- Jane!» Той i каже: «Szkoda zabic, Во prosie siе, panie!» Але німець підхопився, Надувся, як рябець. «Со to,- каже,- ze siе prosie? Zeby plakal, zabic!» _____________________________ Не питає, що й поросна... «Бий,- каже,- Іване!» Той i каже: «Шкода бити, Пороситься, пане!» Але німець підхопився, Як несамовитий. «Що то,- каже,- що проситься? Щоб плакала - вбити!»

WODY!

Одягнувся німець паном, Та грошей не має. Ходить, бідний, по Варшаві 3 голоду вмліває. Ходить, свище... Далі чує - Десь музики грають, Німець ближче, поглядає - Аж пани гуляють. «Зайду,- каже,- поживлюся!» Входить до покою; Але тілько бідний німець За пopiг ногою - Його в танець i втягнули... Що робити з горя? Хоч голоден, як собака, Танцює, небора. Протанцював разів кілька - Нема відпочинку: То та піде німця просить, То та на годинку... І знемігся бідний німець, Підкосились ноги; Та як раптом повернувся - Гу-гуп до підлоги! Засміялись пані зразу, Разом заплескали, Далі бачать, що не жарти, «Wody!» - закричали, Але німець iз підлоги: «Nie trzeba! Nie trzeba! Nie trzeba mnie,- каже,- wody, A kawalek chlieba!» [29]

29

– Не треба! Не треба!

Не треба менi води,

А шматок хлiба! (польськ.)

ЧИЙ TO СОБАЧКА?

Іде козак понад Буг, Чумак попасає; Коло нього песеня На сонці куняє. «А чиє то,- запитав, - Песеня, чумаче?» «А чиє ж?
– говорить той.- Звісно, що собаче!» Іде козак понад Случ, Hiмець попасає; Коло нього песеня На сонці куняє. «А чиє то песеня?» - Питає дурного. «Моє!» - каже. А козак: «Зроби й нам такого!»

22 июня

КОЗАК I КОРОЛЬ

Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив Воєводство дати. А король йому й сказав: «Відгадай три штуки, Відгадаєш - тогди на! А як нi - на муки! Перша штука: скілько зip В небі серед літа? Друга штука: покажи Середину світа! Третя штука: угадай, Що думати буду? I от тoбi цілий piк Для твого розсуду!» Відійшов багач назад, Та так йому нудно!.. Не вгадати - так біда, А вгадати трудно! Сидить, плаче, неборак, Козак проїжджає... «Чого плачете ви так?» - Старого питає. Той i каже: так i так!.. «Не журіться, діду! Коли так, то я за вас На відвіт поїду!» I палицю в руки взяв, В кожух одягнувся, Чорні вуса підбілив, В чоботи узувся. I чимдуж до короля. Король оглядає. «А що, пане, скільки зip?» - 3 міною питає. А той поли закотив, Чи як довелося. «Скільки,- каже,- в нeбi зір, Скільки тут волосся». Задумався сам король Від сього вщвіту. «Ану,- каже,- покажи Середину світу!» А той палицю підняв, Може, з піваршина Та в підлогу нею гуп: «Отут середина!» Почухався наш король, Ще раз поглядає. «Що ж я думаю тепер?» - Козака питає. «Думаете, що я пан!» «Або що за piчi?» «То за piчi, що не пан, А козак iз Січі!» Засміявся наш король, Подарував тому, А козака відіслав В золоті додому!