Приказки

Руданський Степан Васильевич

14 июня

ПО ВОДІ ПІДУ

По ярмарку циганчук Конем виграває, Понад воду вcix людей 3 ярмарку скликає. Кого здибає - кричить; «Сину, тату, діду! Ходіть живо понад став, Я по воді піду». Посходились понад став, «Bci по грошу!» - каже, Bci по грошу i дали. «Іди ж,- кажуть,- враже!» Але циган на коня: «Cпacибi вам, люди! Toгдi піду по воді, Коли зима буде!»

ЦИГАНСЬКИЙ ХРЕСТ

Стоїть циган на ніiгy, Мужик проїжджає. «Чи не хочеш ти хреста?» - Мужика питає. «Чом не хочу?» - каже той, «То дай десять грошей, Будеш

такий мати хрест Хороший-хороший!» Дав десятничка мужик, А циган на штуки: Гугуп наознак у сніг I розкинув руки. I легенько устає, Устав та й регоче. «Ото,- каже,- тoбi хрест, На cнігy, панотче!»

ЦИГАН-ПАСІЧНИК

Раз бaгатi хазяї Цигана приймали I тут йому, на біду, Щільник меду дали. Розсмакував бiciв син То все, було, ходить, Стане, шельма, під вшікном Та й «меду» заводить. Що не гнали хазяї - Ніяк відігнати, Ото його до джмелів Здумали післати. Питається сам хазяй: «Хочеш меду, враже?» «Чом не хочу, тату мій, Хочу»,- циган каже. «То возьми ж coбi дупло 3 медом i пчолами». Циган його ухватив Руками й ногами. «А де ж, тату, то дупло?..» «Отам серед ліса! Гляди ж, мухи не дрочи Та не згадуй бica!» Побіг циган, такий рад, Що мед буде їсти. Серед лісу стоїть дуб - Давай по нім лізти. Прилізаеє до дупла, Моститься, небора, А в дуплi джмелі-джмелі Гудуть, аж говорять. Тілько руку до дупла - Вони й забришніли I, як чорнеє рядно, Цигана обсіли. I шпигнув його їден. «Господь,- каже,- з вами!» Шпигнув другий. «Та піди ж До божої мами!» Далі кілька вже ураз Цигана кусає. «Та ідіть-бо до святих!» - Циган промовляє. Далі видить неборак, Що вже й пухне губа. «Тепер,- каже,- к чорту йдіть!» Та шелеп iз дуба!

ХОЛОДНО

Сидить голий циганчук, Аж мало не плаче, «Тату,- каже,- холодно! Зуб до зуба скаче». А той йому поясок: «Та на! Не журися! Коли тoбi холодно, То підпережися».

ЦИГАНСЬКИЙ НАЙМИТ

Оддавав у наймити Циган свого сина. «Та він,- каже,- буде в вас Предобра дитина!.. А як коли зноровить Та їсти не схоче - Не жалуйте, прошу вас, Нагаєм, панотче! Та все йому говоріть: «А їж-таки, враже!» А робити - чорт iз ним!
– Не силуйте!» - каже.

ДУДКА

Сидить бідне циганя, Попхинькує стиха. А сопляк йому під носом Аж замерз, до лиха, А другеє циганя Біду потішає: «Ото,- каже,- наш Роман Яку дудку має!»

ЦИГАНСЬКА СМЕРТЬ

Розказував циган раз За смерть свого сина: «Щеніхтo так не вмирав, Як моя дитина. Тільки-то вже смерть прийшла, А він на всю хату: «Люльки, люльки!
– закричав.- Люльки,- каже,- тату!» Приніс йому таки сам, А синок, небога, Тілько раз coбi пакнув Та й пішов до бога!»

ВАРЕНА СОКИРА

Прийшов москаль на постій, Заглядає в очi: «Свари, бабка, што-нибудь!» А бабка не хоче. «Нема!» - каже.
– «Как не быть?» «А нема нічого!» «Та ну, бабка, не шути!» «Та нема ж, їй-богу!» «Так и нет суда на нет!.. А тапор имееш?» «Та сокира десь була!» «А вады нагрееш?» «Та нaгpiю; що ж з води?» «Ничаво, паладим, Лиш бы тапор та вада, Что-нибудь да сладим!» Горить вогонь у печі, Окріп закипає, Москаль бере у окріп Сокиру кидає. «Теперь, бабка, если б так Хоть крупы немного... Энто было б знаешь что? Ану-ка,

ей-богу!» Гішла баба до сіней, Пригорщу приносить, Але москаль, бiciв син, Сальця iщe просить. Внесла баба i сальця, А далі до юшки Підкинула i сама Солі та петрушки. I все її на yмi Варена сокира, А сокиру вже давно Витягнув псявіра. Укипіло - їв москаль, Баба помагала, Москаль ранець натягав, Баба доїдала. Москаль ранець натягнув Та й пішов, псявіра, Баба ж сидить та хвалить, Що добра сокира.

СВІЧКА

Купив свічку раз купець, Подає другому Та й говорить з-за плечей: «Сергею святому». А наш собі не дочув - Подає другому Та й говорить з-за плечей? «Андрею святому». Пішла свічка по руках, А той поглядає. Ото староста вперед 3 нею наступає. До Андрея просто йде, А той не звинеться: Поміж люди наперед Собакою рветься! «Да какому,- закричав,- Лєпіш дуралєю? Нє ентому, гаварят! Гаварят, Сергею!»

19 июня

СКАЧИ, МИКАЛАЙ! [27]

Видить москаль коня в полі. Красти замишляє, 3-за пазухи Миколая Свого витягає. Давай йому примовляти: «Микола-утеха! Да памаги украсть лошадь - Верхом будешь ехать». Помолився, повзе полем, Де шкапа стояла... Але якось збіглись люди, Москаля нагнали. Тогді москаль Миколая На шнурочок в’яже, Волоче його іззаду Та й до нього каже: «Насил тебя, как добраво. Теперь - черт с табою! Не памог мне верхом ехать - Так скачи за мною!»

27

– Микола (Миколай) - за євангельською легендою, один із 12 anoстолів. Перекази приписують йому багато чудес, за які його й прозвано чудовним, чудотворцем, угодником. Християнська (греко-католицька і православна) церква відзначає дні пам’яті цього святого 22 (9) травня (літній Миколай) - в день перенесення мощів святого Миколи до міста Барі в Італії - і 19 (6) грудня (зимовий Миколай) - у день його смерті.

20 июня

ВАРВАРА

Перепродав раз маляр Усе серед Бару [28] I на продаж тілько мав Їдную Варвару. Аж приходить наш мужик, Шапку поправляє. «Чи є у вас Миколай?» - Маляра питає. «Нету, братец,- каже той,- Тольки зараз буде». Та Варвару живо зняв Та й до халабуди. І кісткою раз мазнув - I чаша закрилась, Мазнув iщe кілька раз - I митра вродилась. Мазнув ще раз - i обруч Обвів наокола І бігцем до мужика: «Вот тебе Микола». Але мужик coбi став, Під боки узявся, Як поглянув на лице - Так i засміявся. «Що Микола, то Микола! Правдива Микола!.. Щоби тoбi волосок!.. Вся борода гола!» «Нешто хочешь барады? И барада буде!» I з Варварою мерщій Знов до халабуди. Bn6irae, кругом глип - Мужика й нi пари! А тут баба, як на злість, Питає Варвари. Прокляв маляр мужика I бабу, до лиха; Ставить образ на стілець Та й промовив стиха: «Не требуй он барады, Энтакая харя!
– И еще бы была раз С Миколы Варвара».

28

– Б а р - місто Вінницької області.

CZY TYM KONIEM

Сидить москаль на стільці, Аж куриться, бреше, А ляхва кругом стоїть, Тілько вогню креше. «Вот,- прибріхує москаль,- Раз была потеха: В адни сутки пятьсот вёрст Я верхом проехал...» «Ale to nie moze by'c!» - Якийсь обізвався.- «Как не может?.. Нешто лгу?
– Москаль обізвався.- Да знаете ль, что в Москве Адин мне не верил, Так за это я ему Рожу перемерил». Toгдi ляшок позадгузь: «А powiedz ranie, panie, Czy tym koniem jechal pan, Ze stoje na stani?» «Этим самым!» А ляшок: «Niech ze pan przebacze, Bo ten kon nie to piec'c set, A tysiac przeskacze!»