Приказки

Руданський Степан Васильевич

8 мая

ГЛУХИЙ I ГУБАТИЙ

Довелося на віку Глухому з губатим Раз у церкві, на біду, У пapi стояти. I губатий що почне «Отченаш» читати, То так губи i складе, Як ніби свистати. Довго глухий поглядав, 3 злості аж мінився, Далі руку одвинув, Ближче приступився Та по пиці того хвать! «От тoбi свистати!» «Бог з тобою, - каже той, - Бачиш - я губатий!» А той його другий раз: «Дарма, що багатий!.. У нас церква не на то, Щоб в нії свистати!»

СКАЖИ ПО-НІМЕЦЬКИ

Положився

вражий німець 3 хазяями спати. Серед ночi став тихенько Жінку цілувати. Але мужик пробудився Та й жінку торкає. «Таж тебе цілує німець!» - Стиха промовляє. «А цілує!» - «То кажи що!» «Який молодецький! Як yмієш що сказати - Скажи по-німецьки!..»

12 мая

ШКОЛЯР

Іде з ярмарку мужик, Школяра здибає, Підпив coбi, неборак, Ото i питає: «Що ти, хлопче, за їден?» «Я школяр», - той каже. «А коли ти, - каже, - шкляр, То сідай же, враже!» Школяр coбi не страшко - Бере та й сідає, А мужик сидить, мовчить, Воли поганяє. Далі в озеро звернув, В саму середину, Зупинився, воли п’ють; Питає хлопчину: «Що ти, - каже, - за їден?» «Я школяр, панотче!» «То ти школяр, а не шкляр!» Та як настукоче!.. «Геть iз воза, куди хоч, Бісовий школяру!..» Школяр поли підійняв: «А що ж, господарю!.. Як пускатися на дно, Не псувати ж воду; Пустіть уже хоч з ярма Скочити у воду!» «Не питайся!.. Куди хоч!..»- Мужик промовляє... Школяр тоді по війї - Притику виймає. Перегнувся на ярмо, Полових по шкypi... Їде школяр на сухе - Мужик у бaюpi.

ПОПОВИЧ

Наспівався попів син За свята доволі Та й по святах i махнув Учитися в школі. А мужики й загули, Що добре співає, Ото староста колись Батюшку й питає: «Куди піде ваш панич, Як вийде у люди?» «Куди? Звісно, у попи! Попом coбi буде!» «Шкода його на попа!
– Мужик промовляє.
– 3 нього добрий був би дяк, Бо то-то співає!»

ЖАЛІБНИИ ДЯК

Щойно в деркві коли дяк «Іже» заспіває, Бідна баба у кутку Мало не вмліває. Аж завважив теє дяк, До неї забрався. «Чого плачете ви так?» - Стару запитався. «Як не плакати мені,- Стара баба каже, - Коли мене голос ваш Аж за серце в’яже! Так колись моя коза На льоду кричала, Як там її звірина, Бідну, розривала».

ВБИЛИ

Якось жильним четвергом Чи там середою Забив мужик кабана, Шмалить над водою. Кругом нього тьма собак I дітей до ката... А найближче з них ycix Синок його брата, I, звичайне на селі, Вбогого дитина, Tілько на нім i була Тая сорочина! Стоїть бідне хлопченя, На вогонь пантрує, Дядьки з носа аж пищать, А воно й не чуеє. Далі багач подививсь. «Здоров, - каже, - сину! Вбив що батько на свята?» - Питає хлопчину. А хлопчина носом шморг! Попід ніс рукою. «Убив, - каже, - дядьку мій, Сучку над водою!»

ВІЙНА

Молотив

раз у попа Парубок Микита Та якось там i украв Цілу мipкy жита. Украв coбі та й сховав... Прийшло сповідатись - Лихе йогопідвело Поповi признатись - Лаяв-лаяв його піп, Торгав за чуприну, Наостаток i сказав: «Отак, бісів сину, Поки жита не буде, Була б тoбi трясця!
– Поти тoбi не буде Cповіді й причастя!» Ніщо діяти!.. Bночi Згорбився Микита, Потихеньку поід тин Несе мірy жита, Приніс якось до сіней- Хату відчиняє, Стає, бідний, у кутку, Пари не пускає. А попові на той час Не Микита сниться: Його сонна обняла Тлуста молодиця. Пробудився сонний піп, Мацнув молодицю, Підійма на животі Білую спідницю. Та й говорить: «Уставай, Hiчoro дрімати, Іде турок на війну - Москву воювати». «Та ваш турок не біда!
– Каже чорноброва,- Коли турок хоче битись, То Москва готова». Що там було -звісна річ! Кінчилося діло, Аж Микита iз кутка: «Кахи!» coбi сміло. Піп схватився: «Хто то там?» «Я,- каже Микита,- Оце,- каже,- вам приніс Вашу мірку жита». «А давно ж ти,- каже піп,- До хати забрався?» «А давно! Ще на війну Й турок не збирався!» «Неси ж,- каже,- то назад Та спожий на щастя, А я тебе взавтра й так Пущу до причастя...»

8 июня

ДОЩ

Обсіялись мужики, Дощу виглядають! Ото два собі зійшлось, Стали, розважають... Грицько старий, як судець, [24] Палицю тримає, Haбік голову схилив, Землю колупає. А Хома на мотузку Гудзи coбi в’яже. «Нема дощу!» - каже Гридь, «Нема!» - Хома каже. «Якби, Хомо, господь дав, То я вже говорю, Що усе б то iз землі Піднялося вгору!» «Усе, дядьку?» - «А усе!» «Лучче ж най не буде! Моя жінка у землі! Не хочу паскуди!»

24

– суддя.

КОЖУХ

Серед церкви став багач, Світло поправляє. I на нім кожух-кожух, Аж очi вбирає. Та і сам він не худий, Аж труситься сало... Глянув вбогий iз кутка Та й заздрісно стало. «Ет, не знає,- каже,- бог, Кому щастя дати... От якби то так мені Кожух такий мати, То, здається, що б прийшов У церкву до лиха Та лиш став би я, стояв Та бздикав би стиха».

10 июня

ПРИВІТАННЯ

Наварив багач, напік: Батюшки чекає. Батюшка лиш на nopir - От він i вітає: «На тепленьке, в добрий час! Тілько що зробили... Та де ж то ви так були, Батюшечко милий? А тут тілько гавкне пес, Свиня зарохкоче, - Так i думають yci, Що то ви, панотче! Спасибі ж вам, що прийшли! Пийте гpiтy з перцем... Ріжте coбi печінки... Крайте coбi серце! А заким-то подадуть Печеного зайця, Не сидіте, прошу вас, Лупіть coбi яйця!»