Історія України-Руси. Том 9. Книга 1
Шрифт:
Се дійсно був найбільш яскравий факт того роду, але судячи з тих припадкових звісток, що для нас заціліли, рух взагалі був великий. Я наведу кілька таких звісток в їх сировім вигляді:
Звісний нам путивльський аґент Марко Антонів, повертаючи від Хмельницького саме підчас отсих польських подвигів в Роменщині (до Путивля він приїхав 2 (12) березня), оповідав: з города Константинова козаки всі вийшли, стоять близько Недригайлова, щоб від наступу Поляків тікати на царську сторону. Богато козаків прибігло до Путивлю і Сівська 25).
Путивлець Чаплин, приїхавши з-за кордону 22 березня с.с. оповідав: був він
Герой Липового й Рябух полковник Себастян Маховский 10 квітня н. с. пише з Конотопа до путивльського воєводи про тих “ворів”, що вивтікали з землі королівської: “Одні стоять на землі Путивльській, а инші живуть за Путивлем, за рікою Клевенню, переходячи на той бік”, і відти чинять великі шкоди на королівській стороні: на шляхту військову і не військову нападають і на дорогах побивають, переїзжих купців грабують і розбивають, і тепер недавно двох шляхтичів військових замучили і вбили 27).
Подібне пише 10 день пізніш Войцєх Серафимович “староста глухівський” (так титулує його московський переклад) до сівського воєводи. “Зрадники короля і Річипосполитої, піддані її милости (воєводиної?) київської: Сахно сотник глухівський і Чорне Лихо з товаришами, наробивши злого діла, повбивавши шляхту і простих людей і спустошивши маєтности глухівські, позабиравши майна у людей неповинних, шляхти і “хресьян”, перейшли на царську сторону і живуть в Сівському уїзді”. Серафимович посилає від себе двох своїх служебників з виказом грошей городових, шляхетських і міщанських і всякого майна, що позабирали ті втікачі, аби на них правити 28).
В Варшаві в маю н. с. переповідали відомість, отриману, мовляв від воєводи Кисіля, що до 20 тис. своєвільних хлопів перейшло на царську сторону, цілували цареві хрест, і їх обіцяно прийняти. Хмельницький “чи то з цноти, чи як уже його розуміти” з сього приводу написав такого листа (цареві б то): “Хоч я тої ж віри що й ти, але як підданий королівський, що йому присяг (пишу тобі), аби ти тих своєвільних хлопів з України і з-під Смоленська під свою протекцію не приймав, бо то правдиві піддані королівські. А коли ти моєї ради не послухаєш і схочеш їх приймати, будь певен, що я з усім військом підійму війну проти панства твого, Татар візьму на поміч і на тебе наступлю, а й король пан (мій) свого жовніра мені додасть” 29).
Лишаючи на боці сю белєтристику, безсумнівний інтерес мають сі поголоски про масовий рух української людности на московський бік і невдоволеннє Хмельницького з сього приводу.
Примітки
1) В друк. сі слова звязані з попереднім. Але Липове було не в Миргородськім, а в Прилуцькім полку, і якось дивно подумати, щоб такий знавець як Ракушка міг таку помилку допустити. Але Величко з сеї тектуальної неясности дійсно зробив з Липового і Рябухи миргородські осади (с.77).
2) Тут текст явно попсований, в друк. стоїть: же он ишол од Берестечка з войском, Гладкый гетманом отзивал ся; я поставив значніші поправки в дужках,
3) Вид. Левицького с. 29-30.
4) Польські справи 1652 р., стовб. la.
5) Вісти сі видруковані у Кубалі с. 304.
6) Польські справи 1652 р., вязка 90; вістун приїхав до Путивля 2 березня с. ст.
7) Православний великдень того року був на 4 тижні пізніший від латинського: 18(28) квітня.
8) Тут попсований вираз: nefarius aus... що давав очевидно різкий відзив про Хмельницького.
9) Ґоліньского с. 575.
10) Жерела XVI с. 140, реляція зложена очевидно на підставі наведеного донесення Каліновского.
11) В ориг. Szymazka.
12) Се число: 40 хоругов, що пішли з Каліновским молодшим за Дніпро більш правдоподібне. В московських вістях бачимо 160 хоругов-16 тис. війська (Польські справи 1652, стовб. 1а), але се очевидно перебільшена цифра.
13) хто дав привід.
14) Теки Нарушевича 146 с. 327, лист без дати, час видко з змісту.
15) Теки Нарушевича с. 170.
16) Польські справи-див. нижче.
17) Сказаніє с. 77. У Коховского: “Чернь того краю кинулася зараз до зброї (з приводу жовнірських реквізіцій)-в Остерській волости несподівано напали на хоругов Войниловича, а в Дорогичинцях в роті Семашка ночним нападом вбивши більш 20 Поляків, прогнали з становища” (про репресії нема).
18) Тут в ориґіналі прогалини, через те я викидаю те що не можна добре зрозуміти.
19) Дещо покорочую.
20) Ґоліньский с. 576.
21) Оповіданнє полтавського єромонаха Гавриїла-див. нижче.
22) Вид. 1894 р. с. 483; се взято з Грабянки або “Краткого описанія Малороссіи”, зацитованого тут Костомаровим (вид. Левицького с. 234: “Тогдажъ Хмельницькій ожидая угоднаго къ отмщенію времени, позволилъ утЂсняемому отъ Ляховъ народу волно сходить изъ городовъ къ ПолтавщинЂ и за границу (парафраза тексту Самовидця, наведеного вище, с. 410), и изъ того времени начали сЂдать Сумы, Лебединъ, Харковъ, Ахтирка и иныє слободскіє мЂста ажъ до Дону козацкимъ народомъ”. Пор. Д. I. Багалія Очерки изъ исторіи колонизаціи Степной Окраины Моск. гос. с. 418.
23) В ориґ. як звичайно: черкаской.
24) Польські справи 1652 р., стовб. la; звістку сю навів ще Соловйов, але без ближчої дати-т. X с. 1621 стереотип. видання.
25) Польські справи 1652 р.
26) Польські справи 1652 р. тамже.
27) Польські справи 1652 р., вязка 91, московський переклад з польського.
28) Тамже.
29) Теки Нарушевича 146 с. 183-4.
ПЕРЕГОВОРИ ІСКРИ В МОСКВІ В БЕРЕЗНІ 1652.